реферат найти Дія електричного струму на організм людини

                                                
План

1. Вступ.

2. Загальна характеристика 
ураження струмом.

3. Надання допомоги 
потерпілому від електричного 
струму.

4. Дія електричного 
струму на організм людини.

5. Фактори, що діють 
на тяжкість ураження електричним струмом.

6. Висновок.

7. Список використаної 
літератури.

                                                  
1.Вступ

   За багаторічними статистичними даними
електротравми в загальному виробничому
травматизмі складають біля 1%, а в смертельному
— 15% і більше. Кількісно електротравматизм
в Україні, наприклад, за 1998 р. характеризується
такими показниками: всього зафіксовано
виробничих електротравм біля 500, у тому
числі смертельних біля 150. В тому ж році
загальний виробничий травматизм в Україні
складав біля 50 000 випадків, у т. ч. 1350 зі
смертельними наслідками. Наведені показники
підтверджують дані багаторічної статистики
щодо частки електротравм у загальному
елетротравматизмі по Україні.

   Крім виробництва, електроенергія з кожним
роком знаходить все більше застосування
в побуті. Недотримання вимог безпеки
в цьому випадку супроводжується електротравмами,
щорічна кількість яких значно перевищує
виробничі електротравми. Так, у тому ж
1998 р. загальна кількість електротравм
зі смертельними наслідками (на виробництві
і поза виробництвом) в Україні склала
майже 1600, а в усьому світі, за даними міжнародних
організацій, зафіксовано біля 25 000 смертельних
електротравм.

   Таким чином, при чисельності населення
України менше 1 % від світової, кількість
смертельних електротравм перевищує 6%
від загальносвітової.

Наведене вище свідчить
про наявність в Україні серйозної 
проблеми з електротравматизмом. За
кожною електротравмою, і особливо
тяжкою, стоять трагедія особи, сім’ї, суспільства, значні матеріальні
втрати і втрати трудових ресурсів, несприятливі
для суспільства морально-етичні та соціально-політичні
наслідки.

   Досягнення позитивних змін в динаміці
електротравматизму потребує удосконалення
нормативної бази з питань електробезпеки,
дотримання вимог безпеки при розробці
електроустановок, їх спорудженні та експлуатації,
підвищення рівня навчання електротехнічного
персоналу, всього населення щодо розуміння
небезпеки ураження електричним струмом,
безпечного поводження при виконанні
робіт в електроустановках та при користуванні
ними

       
2.Загальна характеристика
ураження струмом

   Розрізняють три види електротравм: місцеві,
загальні і змішані. До місцевих електротравм
належать електричні опіки, електричні
знаки, металізація шкіри, електроофтальмія
і механічні ушкодження, пов’язані з дією
електричного струму чи електричної дуги.
На місцеві електротравми припадає біля
20% електротравм, загальні – 25% і змішані
– 55%.

Електричні опіки – найбільш
розповсюджені електротравми, біля 85% яких
припадає на електромонтерів, що обслуговують
електроустановки. Залежно від умов виникнення
опіки поділяються на контактні, дугові
і змішані. Контактні струмові опіки більш
вірогідні в установках порівняно невеликої
напруги – 1…2 кВ і спричиняються тепловою
дією струму. Для місць контакту тіла зі
струмопровідними неізольованими елементами
електроустановки характерним є велика
щільність струму і підвищений опір —
за рахунок опору шкіри. Тому в місцях
контакту виділяється значна кількість
тепла, що і призводить до опіку. Контактні
опіки охоплюють прилеглі до місця контакту
ділянки шкіри і тканин.

   Тяжкість ураження при контактних опіках
залежить від величини струму та опору
його проходженню, а також від часу проходження.

   Дугові опіки можуть відбуватися в електроустановках,
різних за величиною напруги. При цьому
в установках до 6…10 кВ дугові опіки частіше
є результатом випадкових коротких замикань
при виконанні робіт в електроустановках.
При більших значеннях напруг дуга може
виникати як безпосередньо між струмопровідними
елементами установки, так і між струмопровідними
елементами електроустановки і тілом
людини при небезпечному наближенні її
до струмопровідних елементів. В першому
випадку (дуга між елементами електроустановки)
струм через тіло людини не проходить,
і небезпека обумовлюється тепловою дією
дуги, а в другому (дуга між струмопровідними
елементами і тілом людини) – теплова дія
дуги поєднується з проходженням струму
через тіло людини. Дугові опіки, в цілому,
значно тяжчі, ніж контактні, і нерідко
призводять до смерті потерпілого, а тяжкість
уражень зростає зі збільшенням величини
напруги.

   Електричні знаки (знаки струму або електричні
мітки) спостерігаються у вигляді різко
окреслених плям сірого чи блідо-жовтого
кольору на поверхні тіла людини в місці
контакту зі струмопровідними елементами.
Зазвичай знаки мають круглу чи овальну
форму, або форму струмопровідного елемента,
до якого доторкнулася людина, розмірами
до 10 мм з поглибленням у центрі. Іноді
електричні знаки можуть мати форму мікроблискавки,
яка контрастно спостерігається на поверхні
тіла.

Електричні знаки можуть
виникати як у момент проходження 
струму через тіло людини, так і 
через деякий час після контакту
зі струмопровідними елементами електроустановки.
Особливого больового відчуття електричні
знаки не спричиняють і з часом безслідно
зникають.

   Металізація шкіри – це проникнення у
верхні шари шкіри дрібних часток металу,
який розплавився під дією електричної
дуги. Наддрібні частки металу мають високу
температуру, але малий запас теплоти.
Тому вони нездатні проникати через одяг
і небезпечні для відкритих ділянок тіла.
На ураженій ділянці тіла при цьому відчувається
біль від опіку за рахунок тепла, занесеного
в шкіру металом, і напруження шкіри від
присутності в ній сторонньої твердої
речовини – часток металу. З часом уражена
ділянка шкіри набуває нормального вигляду,
і зникають больові відчуття.

   Особливо небезпечна електрометалізація,
пов’язана з виникненням електричної дуги,
для органів зору. При електрометалізації
очей лікування може бути досить тривалим,
а в окремих випадках -безрезультатним.
Тому при виконанні робіт в умовах вірогідного
виникнення електричної дуги необхідно
користуватись захисними окулярами.

У більшості випадків
одночасно з металізацією шкіри мають місце
дугові опіки.

   Електроофтальмія — запалення зовнішніх
оболонок очей, спричинене надмірною дією
ультрафіолетового випромінювання електричної
дуги. Електроофтальмія зазвичай розвивається
через 2-6 годин після опромінення (залежно
від інтенсивності опромінення) і проявляється
у формі почервоніння і запалення шкіри
та слизових оболонок повік, сльозотечі,
гнійних виділеннях, світлоболях і світлобоязні.
Тривалість захворювання 3…5 днів.

   Профілактика електроофтальмії при обслуговуванні
електроустановок забезпечується застосуванням
окулярів зі звичайними скельцями, які
майже не пропускають ультрафіолетових
променів.

   Механічні ушкодження, пов’язані
з дією електричного струму на організм
людини, спричиняються непередбачуваним
судомним скороченням м’язів у результаті
подразнювальної дії струму. Внаслідок
таких судомних скорочень м’язів можливі
розриви сухожиль, шкіри, кровоносних
судин, нервових тканин, вивихи суглобів,
переломи кісток тощо. До механічних ушкоджень,
спричинених дією електричного струму,
не належать ушкодження, обумовлені падінням
з висоти, та інші подібні випадки, навіть
коли падіння було спричинено дією електричного
струму.

   Загальні електричні травми або
електричні удари – це порушення діяльності
життєво важливих органів чи всього організму
людини як наслідок збурення живих тканин
організму електричним струмом, яке супроводжується
мимовільним судомним скороченням м’язів.
Результат негативної дії на організм
цього явища може бути різний: від судомного
скорочення окремих м’язів до повної зупинки
дихання і кровообігу. При цьому зовнішні
місцеві ушкодження можуть бути відсутні.

  Залежно від наслідків ураження розрізняють
чотири групи електричних ударів:

І – судомні скорочення м’язів без 
втрати свідомості;

II- судомні скорочення м’язів 
із втратою свідомості без 
порушень дихання і кровообігу;

III – втрата свідомості з порушенням серцевої
діяльності чи

дихання або серцевої діяльності і 
дихання разом;

IV – клінічна смерть, тобто відсутність
дихання і кровообігу.

Клінічна смерть – це перехідний стан
від життя до смерті. В стані клінічної
смерті кровообіг і дихання відсутні,
в організм людини не постачається кисень.
Ознаки клінічної смерті: відсутність
пульсу і дихання, шкіряний покрив синювато-блідий,
зіниці очей різко розширені і не реагують
на світло.

Життєдіяльність клітин і організму 
в цілому ще деякий час підтримується 
за рахунок кисню, наявного в організмі 
на момент ураження.

   Із часом запаси кисню в організмі
вичерпуються, клітини організму починають
відмирати, тобто настає біологічна смерть.
Період клінічної смерті визначається
проміжком часу від зупинки кровообігу
і дихання до початку відмирання клітин
головного мозку як більш чутливих до
кисневого голодування. Залежно від запасу
кисню в організмі на момент зупинки кровообігу
період клінічної смерті може бути від
декількох до 10…12 хвилин, а кисневі ресурси
організму, в свою чергу, визначаються
тяжкістю виконуваної роботи – зменшуються
зі збільшенням тяжкості роботи.

Якщо в стані клінічної смерті
потерпілому своєчасно надати кваліфіковану
допомогу (штучне дихання і закритий масаж
серця), то дихання і кровообіг можуть
відновитися, або продовжиться період
клінічної смерті до прибуття медичної
допомоги.

   Закритий масаж серця майже не
сприяє відновленню його роботи за наявності
фібриляції серця — невпорядкованих скорочень
м’язів серця, які не призводять до циркуляції
крові. При фібриляції відновлення роботи
серця можливе при застосуванні медпрепаратів
і дефібриляторів (спеціальних електроприладів).
Таким чином, при фібриляції серця закритий
масаж сприяє, переважно, подовженню періоду
клінічної смерті.

   Крім електричних ударів, одним із різновидів
загальних електротравм є електричний
шок – тяжка нервово-рефлекторна реакція
організму на подразнення електричним
струмом. При шоку виникають значні розлади
нервової системи і, як наслідок цього,
розлади систем дихання, кровообігу, обміну
речовин, функціонування організму в цілому
а життєві функції організму поступово
затухають. Такий стан організму може
тривати від десятків хвилин до доби і
закінчитись або одужанням при активному
лікуванні, або смертю потерпілого.

       
3.Надання допомоги
потерпілому від електричного струму.

   Сучасна медицина має у своєму розпорядженні
досконалі засоби для ефективної допомоги
постраждалим внаслідок різних нещасних
випадків, травм. Однак медична допомога
не завжди може терміново прибути на місце
події. Тому першу долікарську допомогу
повинна вміти надати кожна людина.

   Звільнення потерпілого від дії струму:

– відключити відповідні частини електроустановки;

– якщо з якої-небудь 
причини вимкнути не можна, 
можна перерізати або перерубати дроти (при напрузі не вище
1000 В);

– перерізати провід 
тільки інструментом з ізолюючої 
рукояткою або в діелектричних рукавичках, можна
перерубати проводи інструментом з сухою
дерев’яною рукояткою;

– можна відкинути провід 
сухою палицею, дошкою або іншими 
подібними предметами;

– щоб відірвати людину від струмоведучих
частин, можна взятися за його одяг, якщо
він сухий або свою руку обмотати сухим
одягом (шапка, шарф);

– відтягнути потерпілого 
від струмоведучих частин, відкинути 
від нього провід.

   Заходи першої медичної допомоги:

– потерпілий у свідомості,
але до цього був у непритомності 
або тривалий час знаходився під струмом. Йому необхідно
забезпечити повний спокій до прибуття
лікаря. Якщо швидко викликати лікаря
неможливо, постраждалого необхідно доставити
до лікувального закладу;

– свідомість відсутня, але потерпілий дихає. Потрібно рівно
і зручно покласти потерпілого на м’яку
підстилку, розстебнути пояс і одяг, забезпечити
приплив свіжого повітря, давати нюхати
нашатирний спирт, кропити обличчя водою,
розтирати і зігрівати тіло, викликати
швидку медичну допомогу;

– потерпілий погано 
дихає: дуже рідко і судорожно, 
як умираючий. 

Рекомендується робити штучне дихання і масаж
серця;

– відсутність ознак життя (дихання, серцебиття, пульсу).
Не можна вважати потерпілого мертвим,
тому що смерть часто буває лише уявною.
У цьому випадку необхідно штучне дихання
і масаж серця;

– штучне дихання і масаж серця потрібно робити до позитивного
результату, або до появи явних ознак смерті
(трупних плям або трупного задубіння);

– штучне дихання повинно робитися рот у рот або із рота у ніс.
Цей спосіб простий і більше ефективний
у порівнянні з іншими способами і здійснюється
в таким чином:

– перш ніж розпочати 
штучне дихання, необхідно в 
першу чергу забезпечити прохідність дихальних
шляхів, які можуть бути закриті стороннім
вмістом, очистити порожнину рота;

– потерпілого укладають 
на спину, на тверду рівну поверхню;

– для розкриття гортані, 
що надає допомогу закидати 
голову потерпілого другою рукою, натискати
на чоло до такої міри, щоб підборіддя
опинилося на одній лінії з шиєю;

– після цього зробити 
глибокий вдих і з силою вдувати повітря в рот (ніс) потерпілого,
при цьому необхідно затиснути ніс (рот)
потерпілого, потім відкинути назад і
зробити новий вдих, в цей період грудна
клітка потерпілого опускається, і він
робить пасивний видих; – в одну хвилину
слід робити