Вегетативное размножение декоративных растений (цветов)

Вегетативное размножение декоративных растений (цветов) Реферат

Реферат: рейдерство 2 —

Рейдерство

Рейдерство
представляет собой часть более широкого явления – корпоративных конфликтов. Сам термин в тех же СМИ трактуется как захват предприятия, отъем собственности и тому подобное. При этом вводится деление рейдеров на белых и черных – белые действуют цивилизованными методами и в пределах правового поля, черные, соответственно, действуют совсем по-другому. В силу распространенности термина понятия рейдера и рейдерства в более широком смысле можно определять как атакующую сторону в любом корпоративном конфликте. При этом само по себе слово «конфликт» не несет в себе какого-то негативного оттенка, это в полной мере относится и к понятию корпоративного конфликта. Пока в мире существует экономика, существуют и столкнове­ния интересов ее участников – крупных и мелких акционеров, акционеров и менеджеров, хозяйственного общества и инвесторов, изготовителей и потребителей. Поскольку интересы этих участников объективно различны, корпоративные конфликты неизбежны. Понимание и заблаговременный учет разнонаправленности интересов — одна из составляющих предпринимательского успеха. Но не надо и легкомысленно относиться к вызовам, которые постоянно преподносит предпринимателю его нелегкая деятельность. Их надо трезво оценивать и давать на них адекватные, а то и асимметричные ответы.

Если внимательно изучить публикации о рейдерах и рейдерстве, то становится очевидным, что речь идет почти всегда об установлении контроля над компанией или, в некоторых случаях, о корпоративном шантаже. И это справедливо – ведь даже если конечной целью ставится отъем какой-то собственности, включая деньги, происходит это или через установление контроля, или через шантаж.

При разработке мер профилактики рейдерству следует исходить из простой предпосылки – есть субъект, имеющий и поддерживающий свой экономический интерес. И есть иные субъекты, имеющие свои интересы, конфликтующие с первым. И все стороны защищают и продвигают именно свои интересы. Если применяемые при этом методы не выходят за рамки легальности, следует бороться экономическими методами, не тратя времени на обращение в правоохранительные органы. Если же пошли в ход криминальные методы, следует требовать защиты от органов криминальной юстиции; действовать при этом следует быстро, настойчиво, будучи готовыми защищаться и от незаконных действий самих правоохранительных органов

Основным фактором, способным обеспечить эффективную защиту от агрессивных действий при корпоративных конфликтах, является эффективное и компетентное управление компанией со стороны всех ее органов.

Рейдерством является ни что иное, как профессиональная деятельность по управлению корпоративными конфликтами в целях получения возможности распоряжаться компанией, включая ее бизнес, активы, потенциал и прочее, либо в целях получения от компании материальной выгоды по внеэкономическим основаниям без установления контроля

Под рейдерством обычно понимаются действия, давно известные как слияния и поглощения, а так же и корпоративный шантаж Из многочисленных определений понятия «конфликт» к корпоративным конфликтам наиболее подходит термин «столкновение», поскольку именно столкновение экономических интересов его участников как раз и лежит в основе любого такого конфликта.. Что такое внешний корпоративный конфликт, говорить, думаю, не надо. А под внутренним обычно понимается конфликт между акционерами (группами акционеров); между новым собственником и персоналом; между менеджментом и персоналом, внутри менеджмента; между собственниками и менеджментом; другие конфликты, в том числе конфликты в отношении к собственности; вызванные отчуждением акций (долей) и т.д. (Под менеджментом здесь и далее понимается совокупность топ-менеджеров).

Причина, вызывающая конкретные акты рейдерства, стара, как мир. И причина эта – присущая человеку изначально склонность к умножению своего имущества, к увеличению, говоря языком политэкономии, своего блага.

В современной практике рейдерство можно определить как действия, направленные на получение возможности распоряжаться компанией, включая ее бизнес, активы, потенциал и прочее, либо на получение от компании материальной выгоды, не имея цели установления контроля.

Если проанализировать все известные мне обращения по поводу фактов рейдерства, то их можно свести в шесть групп.

1) Кто-то из акционеров (участников) формирует вокруг себя группу (миноритариев, как правило), которая ставит своей целью смену руководителя.

В этих случаях перехода акций (долей) из рук в руки нет, а если и есть, то он не носит принципиальный характер.

2) Происходит скупка акций (переход долей). Казалось бы, обычная практика, но мажоритарии начинают бить тревогу, так как отдают себе отчет, что их предприятие не представляет интереса для финансовых вложений. При этом они понимают, что предприятие как раз не представляет интереса потому, что участие в нем миноритариев номинально, их интересы просто игнорируются.

3) Обязательства предприятия (в том числе и совершенно между собой не связанные), данные разным организациям, оказываются в одних руках. Эта ситуация чаще всего сопровождается предъявлением исков (включая и заявление о банкротстве) или угрозой их предъявления.

4) Начинаются слабо мотивированные проверки всякого рода контролирующих органов – СЭС, пожарных, налоговой инспекции и прочих. При этом поведение и демонстрируемый интерес проверяющих дает основание полагать, что их цель выходит за рамки обычной проверки.

5) Акционер (участник) или их группа демонстрирует конфликтное поведение, заваливают компанию жалобами и заявлениями, обращается в разные государственные органы, в том числе и в суд. Чаще всего это поведение демонстрирует новый акционер (участник), но нередки случаи, когда это делает некто по доверенности от старого.

6) Появляется судебный пристав с исполнительным листом по результа­там процесса, о самом наличии которого компания не была извещена.

Набор правил общей профилактики корпоратив­ных конфликтов, а, следовательно, и зашиты от рейдерства достаточно прост.

Общая профилактика

Принятие решения об учреждении фирмы.
На этой стадии предпри­нимателю необходимо поставить перед собой следующие вопросы и, естественно, на них ответить:

– Зачем я создаю компанию, что я рассчитываю при этом получить?

– Почему я хочу заниматься бизнесом именно с этими людьми, какую пользу мы принесем друг другу, что я недополучу, если мы не будем компаньонами?

– Почему я выбираю именно эту организационно-правовую форму? (Ответы типа «все создают ООО» или «а что же еще» свидетельствуют о недостаточной предпринимательской подготовке).

– Что произойдет, если мои компаньоны будут замещаться другими людьми – родственниками (в порядке, например, наследования) или вообще посторонними (при отчуждении акций или долей)?

– Что произойдет, если у меня или моих компаньонов изменятся обстоятельства, подвигшие нас на ведение общего дела?

Учреждение фирмы.
В целях, в том числе, профилактики корпоратив­ных конфликтов нельзя относиться формально к положениям устава и других учредительных документов. По моим наблюдением, почти всегда используется так называемый «стандартный» устав, предложенный псевдоюридической фирмой, продающей услуги по регистрации, либо переписанный у кого-нибудь другого или скачанный из Интернета.

Необходимо заметить, что стандартных уставов не бывает. Нужно понять, что устав ни что иное, как правила жизни и функционирования компании. Да, 90% содержания устава определяются законом, но оставшиеся 10% и должны быть привязаны к потребностям именно этой компании. Перед составлением учредительных документов нужно изучить (с помощью специалиста, при необходимости) законодательство, касающееся избранной организационно-правовой формы. Для общества с ограничен­ной ответственностью это гражданский кодекс и соответствующий закон, для акционерного общества – еще и целый ряд нормативных актов, касающихся правил оборота ценных бумаг, ведения реестра и т.п.

При составлении же учредительных документов необходимо четко применительно к данной компании представлять:

– Порядок управления (состав и полномочия органов, порядок их избрания или назначения, порядок и возможность замены директора).

– Полномочия директора при осуществлении финансово-хозяйственной деятельности, последствия превышения им полномочий.

– Порядок изменения в персональном составе акционеров (участников).

Это может быть вызвано как естественными причинами (смерть и наследование), так и отчуждением акций (долей) вследствие сделок прода­жи либо дарения. Не следует забывать и о такой возможности отчуждения, как обращение взыскания на имущество должника.

– Порядок и последствия выхода участника из общества с ограниченной ответственностью (как с точки зрения соблюдения интересов участника, так и компании).

Процесс деятельности компании.
Первый блок правил относится к взаимоотношениям с компаньонами. В процессе деятельности компании крайне важно соблюдать все договоренности с ними. Большое значение имеет открытость и прозрачность для них всех аспектов ведения дела (это не относится, естественно, к открытым акционерным обществам с сотнями и более акционеров). Все возможные недоразумения должны разрешаться быстро и с соблюдением баланса интересов всех причастных лиц.

Второй блок правил – взаимоотношения с персоналом. Должны, опять же, соблюдаться, все договоренности, а договоренности должны быть четкими и не допускающими неоднозначного толкования. Нельзя попадать в зависимость от работников, нельзя, например, привлекать их к делам, могущим вызвать, мягко говоря, неудовольствие налоговых органов. Следует учесть, что предприниматель попадает в зависимость от работни­ков и при непродуманной системе оплаты труда и, тем более, непродуман­ном порядке выдачи заработной платы (не надо, думаю, пояснять, что речь идет о неких конвертах).

И, наконец, последнее – непосредственное ведение дела. Наиважнейший инструмент ведения дела – договор, и формальное отношение к договору недопустимо. Нельзя относится к договору, как к бумажному обременению сделки двух уважающих друг друга персон, связанных словом. Все, что было сказано выше о важности и неформальности устава, может быть отнесено и к договору..

Существуют всевозможные сборники типовых договоров, как печатные, так и электронные. Хочется предостеречь от их бездумного использования, они представляют собой более-менее беллетризованную выдержку из Гражданского кодекса и других нормативных актов. И в этом нет вины составителей сборников – не имея перед собой конкретной ситуации, они не имеют иной возможности, как пересказать с той или иной степенью ко­рявости содержание соответствующих статей закона.

Соотношение же закона и договора следующее: закон создает правила, которые стороны должны соблюдать, а договор описывает действия сторон,которые будут совершаться с соблюдением этих правил. Следует учесть также, что если речь идет, скажем, о договоре поставки, то необходимо учитывать не только нормы, содержащиеся в соответствующей главе второй части гражданского кодекса, но и положения о договоре, общие положения об обязательствах, раздел о сделках и другое.

Пример.

Компания Аз собралась закупить у компании Буки некое оборудование. Договоренность достигнута на уровне давно знающих друг друга (и доверяющих друг другу) руководителей. Суть договоренности – стопроцентная предоплата, остальные условия были, видимо, слишком мелки для столь достойных персон.

Вытащили исполнители из Интернета «типовой» договор, он и был подписан. А компания Аз из-за временных затруднений произвела оплату только через полгода, компания Буки тут же поставила оборудование. Вроде бы никто ни к кому претензий иметь не должен. Но у фирмы Буки сменился директор. Он провел ревизию договоров и увидел, что по одному из них (нами рассматриваемому) предоплата должна была быть произведе­на через десять дней после подписания договора. И штраф за нарушение этого срока – полпроцента в день. Ну и выставил штраф, равный почти что стоимости оборудования.

И компания Аз рухнула без всякого рейдерства.

Завершая разговор о договоре, хочется сделать важное замечание. Можно жить и вести дело либо по закону, либо по понятиям. Нельзя одного – сидеть на двух стульях. Нельзя, живя по закону, защищаться по понятиям, нельзя, живя по понятиям, защищаться по закону. Это, кстати, относится и к отношениям с компаньонами и персоналом.

Серьезное отношение к договору избавляет от необходимости отдель­но говорить о таких правилах общей профилактики, как постоянный мониторинг финансового состояния, включая анализ кредиторской и дебиторской задолженности, учет разного рода обязательств.

Изложенный набор необходимых общих правил не исчерпывается, но это необходимый минимум.

УСТАНОВЛЕНИЕ КОНТРОЛЯ над компанией

Как уже говорилось, операция по установлению контроля над компанией планируется и проводится как бизнес-операции. Методы проведения таких операций становятся все изощреннее. Растет количество фирм, которые занимаются захватом предприятий на профессиональной основе и для которых данный вид деятельности является основным, и к работе в этих компаниях привлекаются хорошо подготовленные специалисты.

А другие специалисты разрабатывают меры профилактики и защиты.

Стоит ли обращаться за поддержкой и к государственным структурам (если, конечно, речь не идет о криминальных проявлениях).? Если вы находитесь в чисто экономической ситуации, лучше решать ее самим (через суд, например), поскольку государство не должно вмешиваться в дела двух равноправных субъектов. Здесь есть и еще один нюанс – обратившийся за защитой к государству окажется, скорее всего, в ситуации, когда он своими руками будет отдавать деликатнейшую конфиденциальную информацию правоохранительным органам..

Не надо уповать на юристов, экономистов и других специалистов (из них юристы наиболее активны в предложении своих услуг). Все, о чем мы говорим, это бизнес-ситуации, а не юридические, экономические и прочее. И оценивать их, планировать и решать должен человек, обладающий предпринимательским мышлением, имеющий опыт разрешать именно бизнес-ситуации. Словом, спасение утопающих – дело рук самих утопающих. Это не значит, что не надо прибегать к услугам специалистов, надо просто ставить перед ними вопросы в пределах их компетенции. И при этом надо дозировать информацию, придерживаясь старого правила – каждый знает только то, что ему нужно для выполнения поставленной задачи.

1. О мерах профилактики

Необходимо отметить, что живая экономическая деятельность сложна и изменчива, как сама жизнь, в ней одновременно взаимодействуют самые разные, в том числе и неочевидные, факторы, и невозможно по определению предложить механизм воздействия на все предпринимательские ситуации, складывающиеся в разные моменты времени. Потому применение защитных мер повышает, если так можно выразится, «рейдероустойчивость», но не исключает саму возможность атаки, причем успешной.

1) Наиболее распространенной и имеющей много сторонников в предпринимательской среде является рекомендация отделить недвижи­мость от бизнеса (как крайность – отделить и оборудование, то есть иметь недвижимость, оборудование и сам бизнес в трех разных компаниях). У нее, есть два недостатка. Первый – психологического плана. Когда делается перекос в сторону сбережения активов, подсознательно умаляется значение самого бизнеса, что не может не отразится на его успешности. Второй – уменьшается капитализация компании, что может сыграть негативную роль при установлении контактов с серьезными контрагентами, осложнить получение кредитов, помешать правильному позиционированию компании

Рекомендация, безусловно, осложняет действия рейдеров, но не исключает успешность их проведения. Надо просто иметь в виду, что само по себе ее применение не гарантирует ничего.

НАПРИМЕР.

Бизнес трех компаньонов организован через две компании, условные названия – Бизнес и Активы. В результате рейдерской операции наследник одного из компаньонов с группой партнеров установил контроль над компанией Бизнес. В компании же Активы расклад долей остался преж­ним: наследник – 37%, два других участника – 41% и 22% соответственно. И директором компании остался обладатель доли в 41%.

Наследник вменил в вину директору утрату контроля над компанией Бизнес (!), недостаточную арендную плату от этой компании, разные другие недочеты, подсчитал понесенные, якобы, компанией Активы убытки от некомпетентного руководства и подал, как участник, иск в защиту интересов компании. И иск выиграл.

В ходе исполнительного производства на долю директора налагается арест, директор, естественно, смещается. В итоге доля переходит к самому обществу и распределяется пропорционально между остав­шимися участниками. И контроль над компанией Активы установлен. (Санкт-Петербург, 2003 г.).

Другой пример, когда рейдер действовал от противного, то есть сначала установил контроль над компанией, держащей активы.

Рейдеры (внешняя организация) склоняют руководство (оно же и участники) компании-цели к участию в заведомо выгодном проекте. Нужны, естественно, деньги, и на сцене появляется дружественный рейдерам банк.

Создается достаточно сложная ситуация: берет кредит под залог недвижимости одна компания, а осваивает финансовый ресурс другая. И все это на фоне взаимоотношений с банком и партнером (рейдерами).

Понятно, что недвижимость в итоге переходит под контроль коллекторного бюро (зависимая от рейдеров структура), после чего контроль над бизнесом (весьма интересным и перспективным) сам падает в руки. (Санкт-Петербург, 2004 г.).

2) Вторая рекомендация связана с тем, что на Западе принято называть «золотыми парашютами». Суть ее заключается в том, что в контрактах руководителей предусматривается выплата значительной компенсации при отстранении от должности вследствие изменения состава акционеров (участников). Изначально применение этой рекомендации имеет смысл только тогда, когда мажоритарии и руководители компании совпадают в одном лице.

При внешней привлекательности и простоте способ отнюдь не безупречен. Есть множество оснований признать эти положения контрактов недействительными; кроме того, если руководитель освобождается от должности вследствие недочетов в работе (а у кого их нельзя при желании найти), компенсационные гарантии не срабатывают. Хочется, тем не менее, привести пример удачного использования «золотых парашютов», причем не администрации, а отдельных категорий работников.

(Пример, широко освещавшийся в свое время в СМИ).В 1995 году одна из крупнейших российских корпораций сделала попытку захвата некоей московской фабрики. Никто, думаю, не сомневается в высоком уровне руководства успешной корпорацией, а также в уровне ее возможностей. В ходе операции выяснилось, что при ее удачном завершении руководству, сотрудницам-матерям, пенсионерам и некоторым другим сотрудникам фабрики следовало бы выплатить значительные компенсации. Из-за этого для корпорации сумма приобретения компании возрастала, по некоторым данным более, чем в три раза.И корпорация отступила.

3) Значительное количество рекомендаций касаются еще одного способа профилактики, который его авторы считают весьма эффективным. Способ этот заключается в передаче не контрольного пакета компании. И вот как этот способ декларируется.

A) Необходимым условием такой передачи является регулярная выплата
дивидендов по акциям.

Б) Еще одним важным условием передачи акций является право реального голоса на собрании акционеров. В совокупности акции менеджеров составляют блокирующий пакет (это, на мой взгляд, противоречит заявлению о незначительности пакета – блокирующий пакет, простите, никак не назовешь незначительным). С учетом незначительной доли акций отдельно взятый менеджер не может повлиять на стратегические решения в жизни корпорации. Но если учесть, что, как правило, менеджеры придерживаются одного концепта работы компании на рынке, то, соблюдая паритет, они выступают своего рода противовесом интересам акционеров, имея блокирующий пакет акций. В результате такой конструкции управления корпорацией на практике, считают апологеты рекомендации, получается сбалансированная внутренняя структура.

B) Контрольный пакет акций не должен переходить в руки менеджеров,
даже в размытом виде, а целиком и полностью должен оставаться
у владельцев корпорации, то есть акционеров. Это является одним
из важнейших условий защиты от рейдерства, так как менеджеры,
заинтересованные в максимизации прибыли, скорее всего, не упустят вы­
годного предложения и могут продать акции компании-покупателю. А
небольшой пакет акций вряд ли вызовет повышенный интерес, а может и
вообще остаться невостребованным.

Однако, подобная идея представляет собой яркий пример творчества кабинетного ученого, не представляющего себе вовсе реалии обычной хозяйственной жизни. Не надо говорить много, достаточно задаться вопросом, а что будет, когда эти менеджеры покинут компанию? Передавать следующим новый пакет? Это не говоря уже о том, с какой стати акционер, собственник ценных бумаг – акций, дарит менеджерам свое имущество? Ссылки на тот способ, тем не менее, встречается и в серьезных изданиях.

4) Последнее время активно продвигается такая превентивная мера, как укрупнение акционера. Суть ее в том, что группа крупных акционеров (участников) учреждает общество с ограниченной ответственностью, оплачивая его уставной капитал акциями (долями) «материнской» компании.

Уставом такого общества можно определить, что голосование по принадлежащим ему акциям на общем собрании, выдвижение вопросов в повестку дня, кандидатур для избрания органов управления и т.п. осуществляется квалифицированным большинством голосов. То есть, считают адепты такого метода, бывшие акционеры сохраняют свои права по управлению «материнской» компанией. (Отметим, однако, что они лишаются возможности входить в альянсы с другими акционерами, защищая свои интересы по частным вопросам, если эти интересы не совпадают с интересами большинства участников общества с ограничен­ной ответственностью.) Декларируется, что в то же время полностью защищены и имущественные права такого акционера-участника. При его выходе из состава участников общества с ограниченной ответственностью ему выплачивается доля в имуществе, равная рыночной стоимости ранее переданного им пакета акций. (Однако, это не совсем, мягко говоря, верно.)

Неустранимым недостатком этого метода является двойное налогообложение прибыли. Если же инициаторы такой операции изначально нацелены на отсутствие прибыли и, соответственно, дивидендов, то появляется почва для корпоративного конфликта с другими акционерами и, следовательно, новый фактор риска. Во-вторых, особенности общества с ограниченной ответственностью способны породить в рассматриваемой ситуации специфические конфликты между участниками.

Например
.

Компания в форме общества с ограниченной ответственностью занимает­ся инновационной деятельностью. Восемь участников, у трех из них пакеты в 30%, 12% и 10% в уставном капитале соответственно. Остальные 48% распределены между пятью участниками более-менее равномерно.

По предложению обладателя наибольшего пакета в феврале текущего года перечисленные участники учредили общество с ограниченной ответственностью, наполнив его уставный капитал своими долями.В результате этот обладатель стал контролировать уже не 30%, а 52% основного общества, то есть получил контрольный пакет (во вновь созданной компании у него почти 58%). И это вызвало вполне понятную реакцию.Есть надежда, что участники конфликта все-таки как-то договорятся, но доверия между ними уже не будет, и компания, скорее всего, постепенно угаснет.

Только системный подход к явлению, учет всех его элементов и связей между ними позволяет поведение, уменьшающее виктимность, то есть вероятность подвергнуться рейдерской атаке, во-первых, и потерпеть поражение, во-вторых.

Следует иметь в виду, что все без исключения предлагаемые меры, включая указанные выше, являются частными и ни коим образом не решают проблем профилактики. Решить в значительной степени эти проблемы может только выработанное бизнес-поведение, учитывающие все быстро меняющиеся грани такого сложного явления, как предпринимательство.

Алгоритм организации профилактики

Заботясь в рамках системного подхода о превентивных мерах в отношении возможного рейдерства, необходимо определить точки проявления виктимности своей компании и снижать в них ее уровень (ли­бо не допускать его, уровня, повышения, если изначально он приемлем). Предпринимательство, по определению, основано на риске, без риска нет и успеха, не надо ставить перед собой иллюзорных задач снять риск (в том числе и рейдерства) совсем, работать будет невозможно. Риск просто должен быть оценен и поставлен в определенные рамки.

А точки виктимности всех без исключения компаний следующие (у иных компаний в силу их особой специфики могут быть и другие):

1.Организация дела.

2.Корпоративное поведение.

3.Внешние хозяйственные связи.

4.Внехозяйственное поведение компании.

Организация дела.
Внимательное отношение к ведению внутренней документации. Соответствие уставных и других документов реалиям. Тщательные подбор и расстановка персонала. Определение объектов коммерческой тайны и работа по рассечению и дозированию информации. Обеспечение юридической безопасности. Понимание, что слепое доверие к главному бухгалтеру – одна из самых распространенных ошибок, могущих быть фатальными.

Корпоративное поведение.
Взаимоотношения с компаньонами, прогнозирование их реакции на определенные факты, понимание их интересов. Определение истоков возможных конфликтов, принятие мер к их недопущению или направлению в конструктивное русло. Принятие энергичных, быстрых и жестких мер при регрессивном поведении парт­нера, либо при его неэффективности.

Внешние хозяйственные связи.
Подбор поставщиков и потребителей (последних – если это возможно по роду деятельности компании). Определение параметров кредиторской и дебиторской задолженности и их жесткое соблюдение. Анализ претензий и рекламаций. Постоянный мониторинг финансового состояния. Договоры – внимание при со-ставлении и заключении договора, неукоснительное исполнение обязательств и требование того же от контрагента, сведение к минимуму устных договоренностей.

Внехозяйственное поведение компании.
Определение информации, раскрываемой на всякого рода конференциях, круглых столах и других встречах предпринимателей. Продуманные рекламные мероприятия, в том числе характер информации на выставках, презентациях, в Интернете и т.п., ее дозирование в зависимости от аудитории. Взвешенный подход к имиджевой рекламе.

Все это не требует приложения каких-то уж особенных усилий. И не надо забывать изложенных выше общих правил профилактики.

Черное рейдерство

В современном общественном сознании широко распространено понятия черного и белого рейдерства. Рейдеров на черных и белых следует делить не по причинам, подвигшим их на атаку, а по применяемым методам. Какие бы социально одобряемые экономические причины не лежали в основе замысла, применяющий криминальные приемы является черным рейдером.

При этом, черное, криминальное, рейдерство не однородно – есть действия, криминальные в узком смысле этого слова, завязанные на физическом насилии. Эти действия не выходят за рамки общеуголовной преступности и никак не соотносятся с предпринимательской дея­тельностью. Однако в арсенале черных рейдеров есть методы, которые относятся к экономической преступности..

Надо отметить, что методология нападения при черном рейдерстве не отличается многообразием приемов, что, естественно, не делает его менее опасным.

Среди наиболее применяемых недобросовестных криминальных способов установления контроля над предприятием следует выделить:

– увод имущества предприятия, прежде всего недвижимого, посредством фальсификации сведений о его директоре;

– использование обеспечительных мер по судебным искам с фальси­фикацией материалов;

– формирование параллельных органов управления компанией;

– оказание давления на акционеров при проведении скупки акций.

В акционерных обществах применяется еще и создание параллельно действующих реестров акционеров.

Увод имущества предприятия происходит примерно по одной схеме. Нападающая сторона фальсифицирует протокол общего собрания акционеров, из которого следует, что акционерное общество приняло решение о смене генерального директора. Сведения о но-вом директоре направляются в регистрирующий орган для отражения изменений в государственном реестре юридических лиц. (Пусть никого не смущают правила внесения изменений, якобы препятствующие таким махинациям. Они, как обычно, лишь рогатки на пути добросовестных предпринимателей, а недобросовестными обходятся без особого труда). Далее «свежеиспеченный» директор оформляет продажу недвижимого имущества предприятия. Подчас этому предшествует получение дубликата «утерянных» документов, подтверждающих права собственности на объект недвижимости. Затем перепродажа объекта осуществляется несколько раз, чтобы конечный владелец был защищен статусом «добросовестного приобретателя». Руководство и коллектив предприятия подчас узнают о случившемся только тогда, когда новый собственник здания ставит свою охрану и никого туда не пускает.

Помимо прямого увода недвижимого имущества у акционерного общества уже встречались случаи увода акций у его акционеров. Чаще всего здесь используется схема подписания передаточного распоряжения по нотариально оформленной доверенности акционера. Причем впоследствии выясняется, что нотариуса такого в природе не существует, или никаких доверенностей он не оформлял. По сути, это усложненный вариант предыдущего действия, причем применяется только при проведении атаки, вытекающей из внутреннего корпоративного конфликта.

Что касается примеров увода имущества по обычной схеме, то ими полны средства массовой информации, а вот пример мошеннических манипуляций с акциями в целях выведения активов (2003-2004 г.г.).

Например
. Одно из бывших предприятий легкой промышленности в областном центре средней полосы в форме открытого акционерного общества. Реестродержатель располагается в Москве. Около 10% акций распреде-лены среди работников, остальные сосредоточены между четырьмя группами, одна из них, скажем, директорская, контролирует около 30% акций, другая, назовем ее Жертва, представляет собой две компании, совокупно владеющие пакетом в 25% с небольшим, то есть блокирующим пакетом.

Между директорской группой и Жертвой в течение двух лет идет вялотекущий конфликт, обе стороны обвиняют друг друга в недостаточ­ной компетенции, обе готовы либо купить друг у друга пакеты, либо продать, но не сходятся в цене.

Предприятие практически умерло, причем навсегда (основная деятельность осуществляется на 7% мощностей); живет за счет арендной платы, присваиваемой в большей части менеджментом (он и составляет директорскую группу). Огромную ценность представляют многочисленные объекты недвижимости – высокое качество постройки, возможность использовать ее под самые разные нужды, железнодорож­ные подъездные пути, грузовые причалы, к которым легко подходят основные типы судов речного флота.

Директорская группа нашла покупателя – один из крупных московских банков, чьи интересы, естественно, ограничивались недвижимостью. По предварительным условиям сделки директорская группа должна была обеспечить преобладание покупателя в обществе, то есть склонить других крупных акционеров к одновременной продаже их пакетов. В итоге около 65% акций оказались сосредоточены в руках банка, и Жертва (охарактеризованная перед банком в качестве скандального и неуступчивого акционера) была поставлена перед фактом.

Надо отдать должное банку, сначала он пытался договориться. Речь шла либо о выкупе пакета Жертвы, либо о дальнейших согласованных действиях по управлению компанией. Считая предложенные условия неприемлемыми, Жертва выдвинула встречные, которые посчитал неприемлемыми уже банк. И Жертва стала полностью использовать воз­можности обладателя блокирующего пакета (вплоть до блокирования приведения устава в соответствие с действующим законодательством).

И банк произвел атаку. Указанным выше способом было сфальси­фицировано отчуждение акций обеими компаниями Жертвы, было созвано и проведено собрание, принявшее нужные решения. Результатом явился вывод некоторых ценных активов. Событие не стало достоянием широкой общественности, так как в разгаре борьбы обе стороны рассчитали свои протори и убытки даже в случае полной победы и умерили свои аппетиты. И Жертва продала банку свой пакет.

Еще одна любопытная история одной компании, подвергшейся ряду рейдерских атак в период с 1999 г. по 2003 г. В этих атаках фальсифицировались как действия компании, так и отчуждение акций, применялось и вымогательство (Санкт-Петербург).

Существует завод, выпускающий особо точное оборудование для производства изделий, нужных во всех отраслях промышленности. И существует корпорация, одно из подразделений которой занимается торговлей этими изделиями. Четверо топ-менеджеров этого подразделения, включая директора и главного бухгалтера, недовольны работой в корпорации, так как ожидают обвинений в растрате и хищении средств.

Продукция завода востребована потребителями, но они не имеют достаточно оборотных средств для обновления парка. Вот если бы они могли расплачиваться изделиями… И директор завода и указанные топ-менеджеры находят друг друга. Создается компания по торговле изделиями. Все сбытовые линии корпорации, естественно, переводятся на эту компанию.

Расклад акций следующий: завод – 35%, директор завода – 20%, бывший директор подразделения корпорации, возглавивший новую компанию, – 15%, остальные – по 10% акций у каждого. Тут же в силу недостаточно оговоренных условий возникает латентный конфликт – часть акционеров интересует только завод, они безразличны к финансовым успехам компании, других же интересуют как раз только финансовые успехи компании, а завод для них безразличен. Особая позиция у директора компании: ему безразличны и завод, и компания, его интересует только свой карман, чувство реальности при этом потеряно полностью. При этом реально контролирует компанию он.

Рефераты:  Автоматизированная система диспетчерского управления режимом энергосистемы | Реферат - бесплатно

В результате проведенной миноритариями интриги директор компании единогласным решением акционеров смещается (акционером он при этом остается). Трое миноритариев получают все реальные рычаги управления компанией, заняв посты директора, коммерческого директора и главного бухгалтера. Латентный конфликт никуда не исчезает, а наоборот выходит из скрытой фазы – завод все более энергично и беспардонно проталкивает свои интересы .Подходит к концу первый год деятельности компании, пора вносить вторую половину уставного капитала. Об этом не помнит никто, кроме, разумеется, руководителей компании. Но проблема в том, что по документам первую половину внесли как раз завод и его директор (на самом деле внесли все поровну). И топ-менеджеры проводят операцию: фальсифицируют несколько строчек на одной из страниц устава, вносят за себя вторую половину уставного капитала, неоплаченные части завода, его директора и бывшего директора компании переводят в собственность общества, а затем и выкупают на себя. И в их распоряжении оказывается уже 65% акций. Одновременно директор завода, опираясь на контролируемые, как он считает, 55% акций, начинает свою операцию по полному захвату компании с постановкой карманной администрации и фактическим превращением компании в незначительный придаток завода. Он фальсифицирует проведение совета директоров и общего собрания, проводит нужные решения, заключает договор с ЧОПом и является во всей красе в компанию. Формально в борьбе победила компания. Цена победы: выкуп акций завода и его директора по продиктованной цене и полное отсечение от завода и его возможностей. (см схему)

История, однако не закончилась. Директор и коммерческий директор посчитали, что компания слишком мала для троих. С помощью разных интриг они склонили главного бухгалтера к увольнению, при этом она осталась владельцем 33% акций, но лишалась какой бы то ни было возможности влиять на хозяйственную деятельность и ее результаты. А затем случилось так, что директор умер вследствие онкологического заболевания, наследницей стала его дочь (34%). Коммерческий директор воспользовался имевшимися у него чистыми листами с подписями покой­ного и фальсифицировал договор купли-продажи акций и передаточное распоряжение, переведя на себя таким образом акции наследницы.

Для того, чтобы избавиться от последней компаньонки, бывшего главного бухгалтера, он избрал и вовсе нетривиальный способ. Он занял у нее по-товарищески, без всякой расписки, пять тысяч долларов. А когда через месяц подошел срок возврата, обусловил его передачей ему в дар либо по фиктивному договору купли-продажи принадлежащих ей акций. И перед женщиной встал выбор: или лишится пяти тысяч долларов и остаться владелицей ничего ей не дающих акций, либо вернуть деньги и лишиться этих акций. Третий путь – борьба – ею не рассматривался. И она выбрала возврат денег.

И в настоящее время компания худо-бедно существует, принося своему единственному акционеру какие-то средства к существованию.

Конечно же, после выяснения факта хищения собственник осуществляет попытку возврата украденного имущества, подавая гражданские иски и заявления о возбуждении уголовных дел. Иногда такая попытка заканчивается успехом, а иногда и нет. Все зависит от степени и качества проработанности обеих бизнес-операций – схемы захвата и схемы защиты (при правильных подборе и расстановке задействованных сил, разумеется).

Судебные решения, а также обеспечительные меры по надуманным искам приводят к запрету крупным акционерам пользоваться и голосовать принадлежащими им пакетами акций, а конкретным лицам — осуществлять функции директоров или членов совета директоров компании-жертвы. Именно по решению суда у акционерного общества или его регистратора изымаются правоустанавливающие документы.

В конфликтах с использованием судебных решений для нападающей стороны всегда важен фактор неожиданности. И потому предстоящая атака тщательно маскируется. Даже в письменное уведомление о предстоящем слушании нередко вместо официального документа вкладывается какой-нибудь муляж. А уведомление о вручении используется в ходе судебных слушаний как документ, подтверждающий своевременное информирова­ние ответчика.

Надо отметить, что некоторые изменения в корпоративном законодатель­стве и постановления Верховного и Высшего арбитражного судов оказали положительное влияние на ситуацию. Но и сейчас встречаются случаи возбуждения исполнительного производства по заведомо незаконным решениям, вынесенным, например, с нарушением подсудности или подведомственности.

Создание параллельных советов директоров, параллельных исполнительных органов управления путем некорректного проведения внеочередных общих собраний акционеров (нарушаются требования по рассылке сообщений о предстоящем собрании, фальсифицируются документы рассылки, акционеры не допускаются на собрание, искажаются данные о кворуме, делаются «ошибки» при подсчете результатов голосова­ния и т.д.) также является достаточно распространенным явлением.

Что касается криминального давления на мелких акционеров с целью вынудить их продать свои акции, то об этом известно все и всем. Единственное, что хочется отметить, это то, что такого рода давление на крупных акционеров обычно не оказывается – не срабатывает. И не надо, видимо, объяснять, почему.

Говоря о криминальном давлении, нельзя не коснуться еще одного его вида – давления на ключевых работников (не акционеров или участников)с целью вынудить их оставить работу и парализовать тем самым деятель­ность компании.

Алгоритмы защиты

Алгоритм защиты строится на одновременных (по возможности) действиях по следующим направлениям:

Оценка ситуации.
Понимание происходящего, выявление целей рейдера. Анализ и оценка корпоративных отношений, их коррекция (при необходимости).

Атрибуция рейдера.
Определение его официального статуса; выявление методов; определение его ресурсов, включая административ­ный; выявление привлеченных рейдером работников правоохранитель­ных, исполнительных и судебных органов.

Выработка плана действий.
Расчет «цены победы» (полной, неполной). Определе-ние предмета доказывания: успех во многом зависит от того, удастся ли перевести конфликт в сферу уголовного процесса, это значительно ограничит действия рейдера; для этого нужно доказать криминальную составляющую его действий. При этом нельзя остав­лять без внимания и гражданско-правовые вопросы – принадлежность собственности, наличие или отсутствие обязательств и т.п. Определение круга задач, подлежащих разрешению с помощью специалистов.

Обеспечение закрытия доступа к документации
(бухгалтерской, корпоративной, иной, относящейся к текущей хозяйственной деятельности).

Постановка задач в области уголовного права и процесса
(лучше, если соответствующим специалистом будет бывший следователь): составление соответствующих заявлений в милицию и прокуратуру. При этом надо иметь в виду, необходимо будет доказывать очевидное, что, например, подделка документа не есть самостоятельное, причем незначительное, правонарушение, а составная часть мошенничества. И, соответственно, должны применяться совсем иные уголовно-процессуальные возможно­сти (обыски, выемки, экспертизы, избрание мер пресечения). На этого же специалиста должна быть возложена обязанность немедленного реагирования на все факты действия или бездействия работников оперативных служб, следователя и прокуратуры.

Широкое освещение событий,
формирование и закрепление свидетельской базы. Контакты с прессой, распространение информации в организациях предпринимательского сообщества, обращения в органы власти и управления. Сразу нужно отметить, что уповать на действия этих органов нельзя, ничем они не помогут, но даже их вялая реакция (хотя бы в виде запроса) осложнит действия атакующего. В иных случаях значительный эффект могут принести обращения в защиту интересов работников в инспекцию по труду и службу занятости, эти обращения могут быть как со стороны администрации подвергшейся атаке компании, так и ее персонала.

Постановка задач в области гражданского права.
Анализ ситуации во всех аспектах. Постоянный мониторинг и оценка меняющихся ситуаций. Выдача прогнозов.

Постановка задач в области гражданского и арбитражного процесса.
Приостановка всех ненужных действий (в том числе и по мотивам проведения мероприятий по уголовно-правовой линии), ускоре­ние всех нужных. Немедленное реагирование на все действия (особенно сомнительные) суда, например, при наложении обеспечительных мер требовать встречного обеспечения; составление частных жалоб, заявлений в квалификационную коллегию судей.

Постановка задач в области исполнительного производства.

Блокирование незаконных действий судебных приставов.

Правильный анализ обстановки с определением всех линий развития ситуации, проработанный и реальный план бизнес-операции по защите от нападения, подбор компетентных специалистов и постановка перед

ними правильных задач, привлечение союзников с трезвой оценкой их потенциала – вот верный ключ к успеху в борьбе с черным рейдером. При наличии двух необходимых компонентов – решительности и расчета толь­ко на свои силы.

В заключение раздела хочется привести частный пример использования судебного ресурса (Санкт-Петербург, 2004 г.).

На сегодняшний день она выглядит так: контррейдерская операция подходит к успешному концу, выносится судебное решение об изгнании рейдера с незаконно занятого земельного участка со сносом самовольно возведенного строения – магазина-кафе. Естественно, никаких документов на строение нет и быть не может. По просьбе сдающегося рейдера исполнение решением суда получает отсрочку в три месяца. Истца отсрочка устраивает, так как ее условием является освобождение территории и приведение ее в первозданный вид силами рейдера.

Рейдер сразу после вынесения решения подает заявление об уста­новлении юридического факта – своего права собственности на строение по фантастическим основаниям. Заинтересованным лицом в процессе вызвано только ГБР, так что о наличии процесса никто не знает. Заявление рассматривается и удовлетворяется в кратчайшие сроки. И по вступлении его в законную силу ГБР регистрирует право собственности, легализовав самовольную постройку. Сразу по получении свидетельства о собственности строение продается физическому лицу. Уложились менее, чем в три месяца. Пришедшие с исполнительным листом приставы столкнулись с невозможностью исполнить решение: и строение имеет статус, и выселять надо лицо, в отношении которого нет соответствующего решения. Надо ли говорить, что решение суда об установлении юридического факта безо всякого труда было отменено как незаконное? Но процесс в суде общей юрисдикции против «собственницы» строения занял более года. Правда ресурсов у защищающейся компании хватило, и рейдерам не удалось завладеть лакомым земельным участком.

Белое рейдерство

Что касается белого рейдерства, то количество способов нападения определяется исключительно фантазией нападающего. Настоящая работа не является учебником по захвату предприятий, поэтому мы обратимся лишь к самым распространенным методам.

Среди наиболее применяемых законных способов установления контро­ля над предприятием следует выделить:

– скупку акций (долей);

– оспаривание прав собственности на акции или оспаривание решений советов директоров и общих собраний;

– манипулирование долгами, своего рода антифакторинг;

– банкротство;

– создание сложной экономической ситуации.

Говоря о рейдерстве, мы не рассматриваем самый этически безупречный способ скупки акций – открытую покупку по согласованию со всеми заинтересованными сторонами: рабочими, менеджментом, акционерами.

Что касается остальных вариантов, то их объединяет одно – желание сохранить факт скупки в тайне как можно дольше. А в остальном методы скупки разнятся в зависимости от вида компании: понятно, что скупка акций открытого акционерного общества, чьи акции оборачиваются на фондовом рынке, отличается от скупки долей в закрытом акционерном обществе, состоящем из четырех акционеров. И совсем иная ситуация с отчуждением долей в обществе с ограниченной ответственностью.

Следует отметить, что если скупка проводится громогласно, а тем более сопровождается шумихой, то это, скорее всего, признак начинающейся операции корпоративного шантажа.

Оспаривание прав собственности на акции или оспаривание решений советов директоров и общих собраний получило широкое распростране­ние. Правовой нигилизм (в лучшем случае – правовая безграмотность) собственников привели к тому, что многие операции с акциями проводи­лись или проводятся с нарушениями закона; так же в деятельности компа­нии попираются и требования корпоративного законодательства.

Крупная компания, образовавшаяся в результате приватизации, сохранила распыленный состав акционерного капитала. В числе активов компании два ценных земельных участка, один почти в центре Москвы. Ощутив начавшуюся скупку акций, компания проводит дополнительную эмиссию, полностью, как это у нас принято, игнорируя интересы мелких акционеров. И на этом успокаивается. Но регистрация итогов выпуска не была проведена.

В итоге эмиссия признана недействительной, ее инициаторы обезоружены, скупка акций успешно продолжена. (Москва, 2003 г.).

А вот тоже московский (2004 г.) пример последствий нарушения корпоративного законодательства.

Созданное опять же в результате приватизации на базе проектного института закрытое акционерное общество. Все акционеры – настоящие или бывшие работники института либо их наследники. Корпоративная жизнь не то, чтобы не бьет ключом, а просто отсутствует.

На ежегодное собрание уже давно не приглашались все акционеры. Один из таких наследников, успешно занимающийся бизнесом, подал, имея в виду интересы своей собственной компании, в суд, предъявив иск о нарушении прав акционеров.

Решения последнего собрания акционеров были признаны недействитель­ными. В результате все действия управляющего органа компании за последний год также были признаны недействительными, начался процесс расторжения крупных договоров и сделок.

Компания была поставлена на колени и перешла под контроль компании, принадлежащей упомянутому наследнику.

Анти-факторинг и банкротство представляют собой два варианта действий рейдера в зависимости от того, что он хочет получить – бизнес или имущество.

Скупка долгов – весьма распространенный метод.

Банк кредитовал строительную компанию, имеющую значительные активы, при этом длительное время проявлял исключительную лояльность к заемщику. Естественно, банк был в курсе состояния финансовой составляющей деятельности компании. В какой-то момент банк по­считал, что заемщиком нарушены некоторые положения кредитного договора и инициировал его досрочное расторжение. Одновременно банк выкупил 80% долгов предприятия и передал их вместе с обязательствами по возврату кредита дружественному коллекторному бюро. А последнее инициировало процесс банкротства. Как основной кредитор, оно поста­вило в компанию своего внешнего управляющего… (Санкт-Петербург, 2005 г.).

Практически над любым не очень крупным и известным предприятием можно установить контроль таким образом.

Во многих случаях установление контроля через банкротство – самый простой и удобный путь. Как правило, происходит это с неуспешными предприятиями, у которых обычно полно долгов. Если захватывать их через покупку акций, то рейдер получает в нагрузку и долги. Если же фирму обанкротить, то потом можно выделить для себя лишь нужные активы.

Но установление контроля через банкротство подходит далеко не всем. Если компаниям нужен действующий бизнес, то банкротство представля­ет собой не тот инструмент. Банкротство выводит предприятие из бизнеса, подобный метод хорош лишь для того, кому нужны только помещения и оборудование.

Что касается создания сложной экономической ситуации, то чаще всего она создается путем втягивания потенциальной жертвы в разные проекты, сулящие, по принципу сыра в мышеловке, немыслимые выгоды. При этом, как правило, превалируют устные договоренности. Например, с предприятием-жертвой через подставную компанию заключается очень крупный договор на какие-нибудь поставки с устной договоренностью об отсрочке платежей. Очень быстро устные договоренности оказываются забытыми, кредитор требует немедленных выплат.

Чтобы быть готовым к возможным вызовам, должны на каждый момент времени быть известны ответы, как минимум, на следующие вопросы:

– Поступали ли неожиданные предложения о продаже доли в компании в течение последнего года?

– Случались ли враждебные акты в отношении других компаний в той же отрасли промышленности?

– Как относятся к компании местные, региональные и федеральные политики и исполнительная власть? Возникали ли неожиданные правовые проблемы?

– Является ли компания объектом негативного освещения со стороны СМИ?

– Не намеревается ли кто-либо из акционеров (участников) выставить свои акции (долю) на продажу?

– Сосредоточены ли источники сырья, используемого компанией, или иных необходимых ресурсов в руках недружественной группы? Для открытых акционерных обществ дополнительно:

– Проводилось ли большое количество мелких операций с акциями компании, которые могли бы указывать на то, что аккумулируется единый крупный пакет акций? Повысилась ли цена на акции компании?

– Кто ведет реестр акционеров компании? Участвовал ли прежде реестродержатель компании во враждебных захватах? Кто (кроме собственников) имеет право голосовать акциями, которые у регистратора числятся за номинальным держателем?

Алгоритмы защиты

Мероприятия по защите строятся на понимании того, что белое рейдер-ство суть экономическая бизнес-операция, источником ее является столкновение экономических интересов. Поэтому самое главное при оценке ситуации и выборе способа действий – это предельное хладнокровие и постоянный просчет и сравнение возможных убытков при разном разви­тии событий, в том числе и в длительной перспективе.

Алгоритм защиты строится на одновременных (по возможности) действиях по следующим направлениям:

Оценка ситуации.
Понимание происходящего, выявление целей рейдера. Атрибуция рейдера: определение его официального статуса; выявление методов; определение его ресурсов, включая административ­ный. Определение соотношения сил. Ответ на следующие вопросы:

1.Как вести хозяйственную деятельность?

2.Как предохранить банковские счета?

3.Как сохранить физический контроль над компанией и имуществом?

4.Какова должна быть стратегия связей с общественностью?

5.Какова должна быть стратегия взаимоотношений с государственными органами?

Выработка плана действий.
Определение самой возможности победы; при ее возможности – расчет «цены победы» (полной, неполной). Определение круга задач, подлежащих разрешению с помощью специалистов.

Обеспечение закрытия доступа к документации
(бухгалтерской, корпоративной, иной, относящейся к текущей хозяйственной деятель­ности).

Работа с акционерами (участниками).
Убедить их в том, что владение акциями (долями) более выгодно, чем отчуждение, при твердом желании продать – сделать более выгодное предложение. При возможности использовать преимущественное право.

Работа с кредиторами.
Кредитор должен быть убежден, что разрыв отношений с должником, даже при наличии полного погашения задолженности, суть его стратегический проигрыш. Кредитор – чаще всего поставщик или подрядчик. Для него, безусловно, выгоднее иметь в долгосрочной перспективе постоянного потребителя своего продукта, а известные неудобства всегда, при наличии доброй воли, можно компенсировать иными преференциями.

Постановка задач в области гражданского права.
Анализ ситуации во всех аспектах. Постоянный мониторинг и оценка меняющихся ситуаций. Выдача прогнозов. Отслеживание и оспаривание безвозмездных сделок с акциями (долями). Выявление возможности предъявления и предъявление встречных претензий и исков.

Постановка задач в области гражданского и арбитражного процесса.
Немедленное реагирование на все действия суда, например, при наложении обеспечительных мер требовать встречного обеспечения; составление частных жалоб, заявлений в квалификационную коллегию судей.

Постановка задач в области исполнительного производства.

Блокирование незаконных действий судебных приставов, обоснованное приостановление законных.

Хочется обратить особое внимание на такой важный аспект, как установление узких причин, подвигнувших белого рейдера на атаку, и вытекающих отсюда целей.

Производственная компания изготавливает некий уникальный по своим характеристикам прибор для нужд промышленности. В связи с возможностями компании количество приборов ограничено, да и выпуск их нестабилен. И, что называется, на ровном месте компания подвергается атаке. В ходе выяснения целей нападающей стороны установлено, что она развивает выпуск оборудования, одним из комплектующих которого и должен быть этот прибор.

Стороны провели переговоры, в результате которых атака была прекращена, а обе стороны получили то, что хотели: изготовитель прибора – необходимое для увеличения выпуска прибора финансирование и гарантированный сбыт, а другая сторона – необходимые комплектующие в нужном количестве и в запланированные сроки (Санкт-Петербург, 2005 г.).

Подводя итоги по теме защиты от белого рейдерства, хочется напомнить постулат, правило, из которого не бывает исключений:

Победит в такого рода корпоративном конфликте тот, чьи намерения и действия больше соответствуют не только законам, но и потребнос­тям рынка.

ШАНТАЖ И ВЫМОГАТЕЛЬСТВО

Понятие шантажа как разновидности рейдерства шире, чем понятие гринмейла. Гринмейл подразумевает шантаж как бы изнутри компании, а вымогатель­ство при осуществлении рейдерской операции может происходить и со стороны третьих лиц.

Как уже говорилось, рейдерство существует в двух ипостасях – установление контроля над компанией и корпоративный шантаж. И основное различие между ними в том, что корпоративный шантажист не посягает на бизнес, он хочет получить свою мзду. Более того, он рассчитывает уровень своих притязаний так, чтобы жертва имела возможность после удовлетворения требований продолжать бизнес, хоть и с потерями.

Следует заметить, что гринмейл и действия по установлению контроля над предприятием часто оказываются тесно связанными между собой. Одно может вытекать из другого. Иногда первым этапом действий по

установлению контроля является именно агрессивный гринмейл, который ведется с целью прощупать позиции менеджмента и основных акционеров предприятия. А иногда неудавшаяся попытка установления контроля перерастает в корпоративный шантаж, так как, например, накопленных ресурсов для этого как раз достаточно. Поэтому на практике порой бывает сложно разобраться, что происходит на самом деле: предприятие стало объектом нападок шантажиста или на него началась атака с целью установлении контроля.

1. Гринмейл

Начнем с мелкого, непрофессионального, гринмейлера – рядового акционера (участника), возжелавшего вдруг «заработать» за счет родной компании.

Обычный арсенал мелкого гринмейлера включает постоянные требова­ния о проведении внеочередных общих собраний акционеров, жалобы в различные органы с целью инициировать проверки в отношении общества, его должностных лиц, судебное обжалование решений и действий органов управления общества. Гринмейлер без особых на то оснований использует свои права по отношению к компании, аккуратно коллекционирует допущенные нарушения и использует в своей деятельности любой промах предприятия.

Совершенно особым методом воздействия на менеджмент компании является предъявление исков к членам совета директоров (наблюдательного совета) и лицам, осуществляющим полномочия исполнительных органов в порядке ст. 71 Федерального закона «Об акционерных обществах» или ст. 44 Федерального закона «Об обществах с ограниченной ответственностью». Для того чтобы использовать столь мощный инструмент, достаточно иметь всего 1% акций или быть участником общества. Такой иск, поданный с использованием «правильной» подсудности, может быть обеспечен, например, арестом пакета акций (долей), принадлежащего генеральному директору и членам совета директоров, запретом совершать определенные сделки и т.п.

Формально гринмейлера упрекнуть не в чем– иски предъявлены в защиту интересов самого предприятия. Лицо, подавшее иск, лишь демонстрирует свою принципиальность как акционер (участник).

Надо отметить, что оснований для такого иска практически никогда выдумывать не надо. Безудержное стремление к «оптимизации» финансо­вых потоков, неистребимая любовь к наличным, ущербность способа ведения бизнеса и создают эти основания.

Гораздо более изощренно действует гринмейлер профессиональный. Свои действия он планирует как бизнес-операции, применяет глубокий анализ деятельности компании. Его подходы отличаются нестандарт­ностью мышления, тщательной проработкой всей схемы действий.

В одном из областных центров Северо-Запада существует фабрика, скажем, Альфа. В числе ее акционеров есть фирма Бета (чуть менее 3% акций), фирма Дельта (0,7% акций) и фирма Сигма (0,1% акций). Три последних компании имеют одного и того же участника.

Альфа намеревается взять кредит, в связи с требованиями закона для взятия этого кредита требуется решение общего собрания. В Альфе кипит работа: идут переговоры с банком, оттачиваются вопросы распоряжения кредитом, а в это время Бета, Дельта и Сигма всячески мешают работе по кредиту: пишут письма генеральному директору, в наблюдательный совет, создают, короче, склочную атмосферу. При этом даже в совокупности голосов на решение о взятии кредита они повлиять не могут.

Все, наконец, готово, надо созывать собрание. При этом оказывается, что в реестре акционеров Бета и Дельта теперь отсутствуют, так как их акции по передаточным распоряжениям принадлежат теперь некоей фирме Омега. Назначается согласованная с банком и вписанная в бизнес-процесс дата собрания. Рассылаются извещения, в том числе, естественно, и Сигме.

После получения извещения Сигмой Бета и Дельта запрашивают Альфу о причинах неполучения извещений ими. Узнав причину, обращаются к реестродержателю. И здесь выясняется (к их, разумеется, изумлению), что они произвели отчуждение акций! Тут же устанавливается, что печати и подписи на передаточных распоряжениях поддельные, а покупателя, фирмы Омега, и в природе не существует.

Несчастные обездоленные Бета и Дельта обращаются в суд с иском о признании сделок купли-продажи акций недействительными, недвусмысленно обвиняют Альфу в организации хищения акций, напоминают о своей непримиримой позиции по отношению к взятию кредита. В качестве третьих лиц привлекают Альфу и реестродержателя. А в качестве обеспечения иска просят… Как вы думаете, чего? Правильно, запрета проводить назначенное собрание. (2004 г.).

Можно привести еще один пример не менее изощренного гринмейла (2005 г.). История опять же связана с получением кредита.

Группа акционеров (в общей сложности около 8% акций) производствен­ной компании утратила интерес к участию в компании. Компания средняя по величине и оборотам, особого интереса у третьих лиц ее акции не

вызывают, на фондовом рынке, естественно, не присутствуют. Попытка склонить других акционеров или саму компанию к выкупу акций успехом не увенчалась.

Компания действовала на арендованных площадях. По мере развития на этих площадях становилось тесно, искать другого арендодателя слишком сложно из-за специфики деятельности компании. Было принято решение искать помещение в собственность, воспользовавшись банковским кредитом.

В течение двух лет не удавалось свести воедино три составляющих части требования: характеристику помещения, цену и условия банковского кредита. И, наконец, находится подходящий объект – одна из крупных корпораций после процесса над Ходорковским избавляется от непрофильных активов. Цена подходящая, так что и с кредитом можно разобраться, площади позволят компании развиваться и дальше. Есть один нюанс – объект расположен в Ленинградской области, хотя и недалеко от Петербурга. Тем не менее, персонал необходимо доставлять на работу и с работы. Снова расчеты, корректировка планов и другие, понятные любому предпринимателю, хлопоты. Следует желанный итог: обе стороны и банк готовы в принципе к совершению сделки. И вот идет в завершение последний виток сложнейших переговоров и согласований, доводятся до блеска формулировки обеспечивающих сделку договоров, совершаются все необходимые формальности (решения советов директоров, общих собраний). И подписывается весь блок договоров. При этом обеспечением кредита является приобретаемая недвижимость.

Параллельно подписываются договоры с транспортной организацией на перевозку персонала, на поставку разного рода оборудования, на проведе­ние ремонтных работ и т.п.

Все это время часть указанной группы активно, причем с позитивных позиций, участвует во всех мероприятиях, вырабатывает условия купли-продажи и получения кредита, другая их просто игнорирует, в том числе не принимает участия и в собраниях.

Хочется подчеркнуть, что в сделке заинтересованы обе стороны – объект специфичен, что и обусловило его сравнительно невысокую цену, продавцу было так же трудно найти покупателя, как покупателю продавца.

И необходимо отметить еще одно привходящее обстоятельство. У компании-покупателя заканчивался через несколько месяцев срок договора аренды, а ее руководство в преддверии владения собственными площадя­ми недальновидно поссорилось с арендодателем.

И вот через два дня после подписания договоров о покупке недвижимости и кредитного обе стороны в самом начале рабочего дня получают копии

искового заявления от некоторых акционеров указанной группы, в котором ставится вопрос о признании сделки недействительной в силу скрытой некоторыми персонами заинтересованности. Сразу скажу, что обвинение дутое, но фактическая сторона подобрана так, что доказать несо­стоятельность требований можно было бы только после тщательного и длительного судебного разбирательства. Одновременно с передачей копий стороны предупреждаются, что кредитующий банк получит копию заявления на следующий день утром, если не будут учтены интересы обиженных (интересно только, кем и чем) акционеров.

И счет пошел на часы…

Несмотря на то, что отечественный гринмейл в ходу уже более десяти лет, эта деятельность до сих пор весьма популярна. Причина в том, что, вложив некоторую сумму в покупку акций (долей) и последующие агрессивные действия, за короткий срок свои вложения можно увеличить в несколько раз.

2. Внешний корпоративный шантаж

Сразу договоримся, что, извините за выражение, шантажно-вымогательские по своей сути требования взяток и прочих поборов со стороны всякого рода контролирующих органов к корпоративному шанта­жу отношения не имеют.

Корпоративный шантаж представляет собой псевдобизнес и строится по законам бизнеса. Профессиональные корпоративные шантажисты не особо скрывают сферу своих интересов, зачастую они называют себя своеобразными «санитарами леса», декларируя, что способствуют очищению бизнеса от негативных проявлений. Это, разумеется, ложь, шантажист борется исключительно за собственный материальный интерес. Но крупица правды в этой лжи есть – если нет упомянутых «негативных проявлений», нет и места, где может начать операцию корпоративный шантажист. Редкие исключения, с учетом их результатов, только подтверждают правило.

Хочется привести пример молниеносной операции корпоративного шантажа (Санкт-Петербург, 2005 г.)

Предприятие выпускает продукцию, единственный способ сбыта которой – победа (причем за взятки) на тендерах. Но, взятки взятками, а существуют определенные формальности, например, представление данных об отсутствии исков. Компания-шантажист через зависимую структуру оказывает потенциальной жертве незначительную услугу и уклоняется от получения задолженнос­ти. И обращается в суд. Жертва, получив копию искового заявления, моментально гасит задолженность.Но! Начало лета, рассмотрение дела назначено на конец августа. Погашение долга никак не влияет на содержание справки из суда о наличии иска. А если исковое заявление отозвать, как раз повлияет.

Внимание корпоративного шантажиста практически всегда привлекают непродуманные действия компании-жертвы, это правило почти не знает исключений.

В последние годы появилось огромное количество книг и специалистов по ведению и развитию бизнеса, львиная доля их рекомендаций относится к рекламным мероприятиям. При этом в предпринимательское сознание внедряется, в числе прочих, мысль о важности так называемой имиджевой рекламы, то есть рекламы не производимого товара, а самой компании. Не буду отрицать значение имиджевой рекламы в принципе, но давай-те зададимся вопросом, что даст имиджевая реклама компании, чья продук­ция нужна только достаточно ограниченному кругу предприятий?

А вот одну компанию, изготавливающую определенное электрооборудо­вание для промышленности, рекламисты убедили в необходимости агрессивной имиджевой рекламы как важнейшего компонента развития. Был составлен и внедрен план рекламной компании (Санкт-Петербург, 2005 г.)

На отраслевой выставке центральный стенд экспозиции был посвящен свершениям компании. Был показан сравнительный рост оборота за несколько лет, рассказано о приобретении промплощадки, об успешном завершении переговоров по приобретению итальянской фирмы, поставляющей комплектующие.

Надо заметить, что все в этой рекламе действительности, мягко говоря, не соответствовало – обороты показаны были липовые, вместо фотографии руин на месте промплощадки была представлена компьютерная реконструкция, изображающая современное производственное здание, а итальянцы были бы поражены, узнав о том, что их фирма мало того, что выставлена на продажу, но почти что уже и продана.

Но свою роль реклама сыграла, рейдеров привлекла. Давно замечено, что «надувание щек» компанией обратно пропорционально довольству персонала своим материальным положением – ведь прежде всего имиджевая реклама должна убедить собственный персонал, иначе она не сработает вообще. В итоге персонал убеждается в успешном развитии компании, а на своем кармане этого не ощущает. Поэтому с источниками ценнейшей коммерческой информации у рейдеров проблем не было.

Сама операция была проведена одновременно по двум направлениям. Во-первых, через зависимую фирму был установлен коммерческий контакт с компанией-жертвой. Целью контакта было закрепление в разных документах ложных положений имиджевой рекламы. Нужно это было для создания трудно разрешимых коллизий с налоговыми и анти­монопольными органами.

Рефераты:  Реферат: Особенности регулирования труда работников до 18 лет. Скачать бесплатно и без регистрации

Во-вторых, был проведен интенсивный поиск слабо звена для захождения на жертву. Как чаще всего и бывает, нашелся не получающий никаких реальных выгод от состояния в компании (она организована как общество с ограниченной ответственностью) участник.

Приходит в итоге к этому участнику некий добряк и говорит, что его доля стоит реально около ста тысяч долларов. А живет участник в коммуналке-развалюхе. И никогда своих денег не увидит. Давайте мне доверенность, говорит добряк, я ваши акции продам директору от вашего имени так, что вы получите сто пятьдесят тысяч, а я – все, что сверху.

Вопросы защиты

За последние три века человеческой истории выработано твердое правило – шантажисту уступать нельзя. И это правильно. Предприниматель, однако, живет в мире, который построен на соотношении прибылей и убытков. Поэтому, не отходя от указанного правила, следует в конкретной ситуации ответить себе на два вопроса:

– Что я потеряю, если откажусь выполнить требования шантажиста?

– Избавлюсь ли я от давления шантажиста навсегда, выполнив это его требование? Не придут ли по проторенной дорожке другие?

Естественно, к каждом случае ответы на эти вопросы разные, но есть и некоторые общие закономерности.

Мелкий гринмейлер

Он подобен слепню – абсолютная мелочь, а укусы болезненны, правда, и проходят быстро. Потери, являющиеся следствием его действий, носят, в основном, временный и организационный характер. Бороться с ним можно, если перенять его методы: мгновенно и жестко реагировать на все

его промахи, требовать адекватного возмещения убытков, в том числе и расходов на юридическую помощь, административных и т.п. При этом, к сожалению, временные и организационные потери возрастут вдвое-втрое. А так как, скорее всего, зудеть слепень не перестанет, борьба примет позиционный характер.

Принять требования мелкого гринмейлера о выкупе его акций (долей) можно при непременном и одновременном наличии двух условий: он выставляет адекватную цену, и с его уходом не остается ядовитых семян вроде его конфидентов. И это не будет уступкой шантажисту – компания обретает спокойствие, удаляется источник возможных более серьезных осложнений, кроме того, консолидируется пакет.

Если хоть одно из условий отсутствует, либо ситуация вызывает сомнение, принимать условия нельзя. Надо вести борьбу на измор, чего бы она не стоила. Компания не может в итоге не победить, хотя бы в силу несопоставимости ресурсов.

Профессиональный гринмейлер

Это серьезный противник хотя бы в силу того, что он потратился на приобретение акций (долей), то есть начал действовать осознанно, в отличие от спонтанных в основном действий мелкого гринмейлера. Как уже говорилось, он проводит бизнес-операцию, нацеленную на конкретный результат.

Отвечая на второй из обозначенных выше вопросов, можно однозначно сказать, что, уступив такому гринмейлеру, мы не только не избавимся от его дальнейших поползновений, но и поспособствуем их новых проявлениям. Понятно, что отвечать на первый вопрос и смысла нет.

Бороться с профессиональным гринмейлером следует с учетом следующего:

– Он, как правило, юридическое лицо, поэтому имеет, как и любое юридическое лицо, свои точки уязвимости;

– В отношении общих ресурсов он на порядок беднее объекта атаки, просто его ресурсы сосредоточены там, где он имеет тактическое преобладание;

– Он затратил определенные денежные средства. Это, с одной стороны, заставляет его стараться их возместить, причем с изрядным довеском, а с другой – заставляет, как и любого предпринимателя, бояться увеличить убытки.

После приватизации бывший гигант легкой промышленности превратился в открытое акционерное общество. Благодаря умелому руководству предприятие своевременно было реорганизовано в группу предприятий разного назначения, контрольный пакет в каждом остался за материнской компанией. В самой компании около 10% акций распылены между мелкими акционерами. В собственности предприятия весьма значительные активы, в том числе и недвижимость, оно активно как в основной деятельности, так и в управлении «дочками» и недвижимостью. Ну и все мы знаем, что не ошибается только тот, кто ничего не делает. И у компании были как огрехи, так и умышленные, учено говоря, деликты. Рейдер за бесценок скупил около 1,5% процентов акций, выявил слабые места в совершенных сделках (в основном с недвижимостью) и начал атаку. Цену своего пакета он определил в триста тысяч долларов.Компания заняла твердую позицию. На каждый ход нападающего следовал жесткий мгновенный ответ. Попытки гринмейлера выйти на переговоры с предложениями, отличными от продажи пакета по реаль­ной цене, отвергались с порога. Твердость позиции и, главное, компетент­ность при планировании и проведении действий принесли результат: через полгода борьбы рейдер продал свой пакет за пять, повторяю, пять тысяч долларов. И есть основания считать, что рад был дешево отделаться.

Вывод один: уступать профессиональному гринмейлеру нельзя. Выше приводились два примера профессионального гринмейла. Напомню, речь шла в одном случае о получении крупного кредита, во втором – о совершении сложной сделки по приобретению недвижимости. В обоих случаях требования гринмейлеров были удовлетворены. И если в первом случае было хотя бы найдено компромиссное решение, позволившее выделить из компании некоторые активы и ампутировать источник беспо­койства, то во втором все остались на своих местах. Руководство компании принимало решения в обстановке жесточайшего цейтнота, под угрозу было поставлено само существование компании… И сейчас в компании сосуществуют нерешительное и недостаточно компетентное руководство, продолжающее, видимо, принимать непроработанные решения, и гринмейлеры, проведшие удачную операцию и познавшие вкус победы. Что станет с компанией дальше? Об этом можно только гадать.

Внешний корпоративный шантаж

Если компания подверглась атаке внешнего корпоративного шантажиста, это означает, что компания вызвала интерес, что она разведана, что ее уязвимые места обнаружены и досконально изучены, и что составлено представление о ее определенной доступности. А коли так, то не стоят ничего любые обещания шантажиста оставить компанию в покое в случае удовлетворения его требований. Уступить корпоративному шантажисту на время и в малом означает потерять в скором времени много и навсегда, превратиться, на жаргоне корпоративных шантажистов, в «кабанчика».

Противник должен убедить­ся в том, что борьба с ним ведется тотальная; он может добиться того, что компания потеряет какие-то активы, долю на рынке, уменьшится в размерах, но он не получит от этого ничего и ни при каких обстоятель­ствах. Это единственное, что способно повернуть его интересы в сторону. Его ресурсы не бесконечны, и он не будет из голой амбиции тратить их на не приносящую прибыли борьбу. Особенно с учетом того, что он уже потратился на разработку атаки.

В заключение хочется сказать несколько слов еще об одной фигуре,
упоминание о которой встречается во всякого рода рекомендациях. Речь
идет о так называемом «белом рыцаре». Если в двух словах, то это некий
внешний фактор, какие-то дружественные силы, вносящие необходимый
ресурс (не материальный, конечно) в борьбу с корпоративным шантажистом, в результате последний с позором отступает. На самом деле это проекция обычной «разводки» образца начала девяностых на современные экономические отношения. Механизм крайне прост — нападающая сторона рассчитывает сумму, которую реально может получить. И заявляет цифру раз эдак в пять большую. Начинается борьба, приносящая компании, естественно, кучу осложнений. И тут появляется некто в белом и спасает компанию за как раз рассчитанную сумму. А поскольку она в пять раз мень­ше затребованной, все довольны. Необходимо заметить, что «белого рыцаря» вводят чаще всего тогда, когда для эффективного нападения не хватает ресурсов, причем не обязательно материальных, чаще информационных, кадровых и т.п. То есть само нападение во многом является блефом.

Используемая лит-ра

1. В. C. Житомирский В блокнот предпринимателю. Рейдерство: явление, причины, профилактика, защита. – Ленинградская торгово-промышленная палата, 2006. – 54

Реферат: фізкультура і здоровий спосіб життя —

Зміст

Зміст

Втуп. Здоров’я народу — багатство країни!

Розділ 1.Фізкультура і здоровий спосіб життя

1.1 День починається із зарядки

1.2 Оздоровчій потенціал фізичної культури.

1.3 Тренувальні заняття. Аеробіка

1.4 Активний відпочинок

1.5 Спорт і його оздоровчий потенціал

Розділ 2. Резерви здоров’я

2.1 Заняття фізкультурою як один із засобів профілактики виникнення захворювань.

2.2 Ходьба і її значення в профілактиці захворювань.

Вступ

Здоров’я народу — багатство країни!

Кожна людина має право чекати допомоги від нашої медицини, від учених, від всіх тих, хто покликаний бороться за збереження і зміцнення здоров’я людей. І в той же час охорона власного здоров’я — це обов’язок кожного. Адже нерідко буває і так. що людина з неправильним способом життя, шкідливими привичками, об’єднанням до ЗО—40 років доводить себе до катастрофічного стану і лише тоді згадує про медицину. Розтрачене здоров’я, кращі роки життя йдуть на лікування, страждає сім’я, суспільство. Чи не простіше з ранніх років слідувати рекомендаціям профілактичної медицини і з їх допомогою жити повноцінним, активним життям?

Профілактика має на увазі саме широке використання засобів масової оздоровчої фізкультури. “Головне завдання фізкультурного руху, всієї системи фізичного виховання подальший підйом масовості фізичної культури і спорту, — всемірно сприяти зміцненню здоров’я людей підвищенню їх працездатності і продуктивності праці, готовності до захисту Батьківщини, формуванню високих етнічних якостей вихованню здорового і життєрадісного підростаючого покоління”.

Фізкультура і спорт, яквідомо, ефективно сприяють формуванню здорового способу житія, що включає і виконання правил особистої гігієни, і режим дня, і активний відпочинок, і організацію раціонального харчування, і відмову від всякого роду шкідливих звичок. Засоби фізичної культури підсилюють компенсаторні можливості організму, підвищують його опірність. Вони добре відомі: оздоровчий біг гімнастичні вправи, лижні прогулянки, велотуризм, плавання туристські походи, Проте слід знати, що ці засоби обладають високим ступенем дії на організм і саме інтенсивність їх впливу вимагає індивідуального вибору і дозування навантаження при оздоровчих заняттях, и також контролю над цією дією, щоб навантаження не перевищило можливості людини і не нанесло таким чином збитку його здоров’ю. Особливе це важливо, коли йдеться про немолоду і не дуже здорову людину,

Ясно, що визначення навантаження і контроль над її ефективністю повинен узяти на себе фахівець цього справи, лікар. Проте було б помилкою лікарю дише роль контролера. Кожен лікар зобов’язаний бути пристрасним пропагандистом фізкультури, гартувати, природних засобів дії па організм. Тут йдеться не тільки про призначення здорової людини. При відхиленнях від норми, при самих різних захворюваннях лікар .також повинен настирливо рекомендувати своєму пацієнту адекватне фізичне навантаження, що розширює пристосовані можливості його організму. Одні ліки, як би вони не були ефективні, не укріплять здоров’я людини, Комплексна програмування лікування обов’язково повинна включати більш менш значні елементи лікувальної фізкультури, строго дозовані фізичні навантаження. Тільки в цьому випадку можна говорити про інтенсивне лікування і швидке відновлення працездатності людини.

Фізкультура повинна увійти до побуту кожноїлюдини, починаючи з найранішого віку. Ми широко підтримуємо масове навчання плаванню немовлят. Гасло “Плавати раніше, ніж ходні!” увійшов до практики роботи багатьох дитячих поліклінік країни, в тисячі сімей. Вперше це гасло прозвучало кілька років тому із сторінок журналу “Фізкультура і спорт”. Смілива ініціатива дала відмінні результати так само як і ряд інших журнальних акцій покликаних надати конкретну допомогу в самостійних заняттях фізичними вправами.

Але і тут необхідна сама широка підтримка фахівців. А ми знаємо, як деколи легко відчужують людей різного віку, у тому числі і шкільного, від активних занять фізкультурою у зв’язку із слабким здоров’ям, Це серйозна помилка. Потрібне не звільнення від фізкультури а строга індивідуалізація навантаження!

Коротко зупинюся на деяких чинниках ризику, що представляють серйозну уражені дуже багато людей, особливо чоловіки. Про таких говорять: на роботі спосіб життя сидячий, удома – лежачий. Якщо вся рухова активність людини обмежується маршрутом від столу до дивана і телевізору то йому і у відносно молодому віці важко буде уникнути лікарняного ліжка. Гіпокінезія швидко руйнує організм, викликає важкі зміни в сердечно-сосудистій системі, сприяє появі гіпертонічної хвороби.

Гіпокінезія найчастіше поєднується з надмірною вагою, породжуваним перш за все нераціональним харчуванням. А правильне харчування, коли продукти сприяють зміцненню, а не руйнуванню здоров’я, має безпосереднє відношення і до продовольчої програми.

У наш час не можна вважати себе культурною людиною, не уміючи орітуватися в своєму самопочутті, у функціонуванні різних систем свого організму, не уміючи свідомо впливати на ці функції засобами фізичної культури, природними чинниками. Кожна людина повинна прагнути оволодіти мистецтвом бути здоровим, не жаліючи на це ні часу, ні зусиль. Необхідно підтримувати інтерес до цієї теми і прагнути задовольняти його. Зрозуміло, йдеться не ,про просвіту для самолікування. Самолікування неприпустимо воно закінчується серйозним неприємностями для хворої людини, говориться про необхідність пропаганди гігієнічних знань і умінь, які підтримують і примножують здоров’я а у разі захворювання сприяють успішній спільній роботі лікаря і його пацієнта.

1. Фізкультура і здоровий спосіб життя

Із зростанням автоматизації виробництва і механізації праці в побуті неухильно зменшується рухова активність, людини. Учені підрахували, що 100 років тому майже вся енергія, вироблювана і споживана на Землі, приходилось на мускульну силу людини і домашніх тварин. У наші ж дні лише частина енергії виробляється м’язами. Зниження рухової активності негативно позначається на здоров’я людей, їх фізичному розвитку і підготовленості, працездатності, психічній діяльності.

Малорухливий спосіб життя приводить до атрофії м’язів, зниження їх тонусу і сили (на Р4—24%), заміщення м’язової тканини жирової, погіршення рухливості суглобів.

Обмежена м’язова активність є в даний час однією з головних причин ряду важких хронічних захворювань внутрішніх органів, порушення обміну речовин, погіршення постачання крові киснем і накопичення молочної кислоти в організмі.

Недолік рухової діяльності (гіподинамія) відображається і на психічній активності людини: у нього з’являється сонливість, дратівливість, безсоння, емоційна нестійкість, млявість в рухах, спостерігається відсутність апетиту, дезорганізація мови і мислення.

Ще Арістотель помітив: «Ніщо так сильно не руйнує людини, як тривала фізична і бездіяльність». Як протиотрута від такої бездіяльності стародавні пропонували активний руховий режим. Тому не випадково ще 2500 років тому на величезній скелі в Елладі були висічені слова: «Хочеш бути сильним — бігай, хочеш бути красивим — бігай, хочеш бути розумним — бігай!».

Сучасними ученими встановлено, що одним з найважливіших засобів боротьби з гіподинамією з метою підтримки здоров’я і високої працездатності на довгі роки є раціональне використання фізичної культури і спорту.

Завдяки систематичним заняттям фізичними вправами розширюються функціональні і адаптаційні можливості організму людини, поліпшується діяльність нервової, серцево-судинної, дихальної і інших систем, організм, краще пристосовується до несприятливих умов зовнішнього середовища.

Під впливом активної м’язової діяльності значно збільшуються маса і об’єм скелетних м’язів, кістки товщають і стають міцнішими. У тренованому м’язі спостерігається приблизно в 2 рази більше функціонуючих капілярів, чим в нетренованій. У тренованих людей життєва місткість легенів набагато (у 2— 3 рази) перевищує звичні показники. Серце тренованої людини у спокої і при роботі викидає в аорту при кожному скороченні в 1,5 — 2 рази більше крові, ніж у нетренованого.

Глибокі і різносторонні морфологічні і функціональні зміни, що відбуваються в організмах людей, що займаються регулярно і в достатньому об’ємі фізичними вправами, забезпечують економічність основних фізіологічних процесів і роблять людину здатною виконувати напружену фізичну і розумову роботу протягом довгого часу.

Таким чином, систематичне і раціональне використання засобів фізичної культури і спорту в значительній мірі сприяє зміцненню здоров’я, підвищенню загальної працездатності, пристосовності організму людини до дії несприятливих чинників зовнішнього середовища.

Наша держава не тільки проголошує право на заняття фізкультурою і спортом, але і робить все, щоб вони стали, справжнім надбанням народу. Крім права на працю, освіту і .відпочинок, право на заняття фізичною культурою у нас конституційно закріплено незалежно від статі віку, матеріального положення, національної і расової приналежності. Для розвитку масової фізкультури і спорту держава виділяє бюджетні фонди, які разом з профспілковими і іншими суспільними фондами споживання досягають асигнувань з розрахунку на одну сім’ю більше 1000 рублів в рік. Причому сума ця з року в рік неухильно росте.

У нашій країні створена і постійно розвивається матеріальна база для занять фізкультурою і спортом, яка в даний час включає близько 3300 крупних стадіонів, більше 66 тис. спортивних і гімнастичних залів, понад 1400 плавальних басейнів, більше 600 тис. комплексних фізкультурно — спортивних майданчиків. У найближче десятиліття планується збільшити ці показники два — три рази.

По-мірі все більш глибокого проникнення фізичної культури в побут народу зростає роль організованих і самостійних занять. Проте рішення задачі подальшого підйому масовості фізкультури і спорту залежить у величезному ступені від індивідуальних схильностей і здібностей людей, від бюджету їх вільного часу.

Об’єм вільного часу працюючих безперервно збільшується. Після того, як в нашій країні був введений п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, річний фонд вільного часу трудящих наблизився до річної тривалості робочого часу і зріс в середньому у кожної праці більш ніж на 850 ч. в рік. З цього часу, за підрахунками учених, в 1980 р. в СРСР фізичній культурі і спорту приділялося 20 млрд. годинників в рік.

Але як показують соціологічні дослідження, наявний бюджет вільного часу поки що витрачається людьми недостатньо раціонально. Так, наприклад, вільний час, що витрачається школярами на заняття фізкультурою і спортом, складає в середньому 15—20%. У більшогочисла школярів нашої країни заняття фізичною культурою обмежуються двома уроками в тиждень, не рахуючи епізодичних рухомих ігор і малоефективних побутових рухів. До поглиблених занять спортом в секціях привернуто лише близько 10% шкіл, що вчаться. Якщо врахувати при цьому, що заняття фізичною культурою і спортом збільшують успішність учнів по загальноосвітнім предметам (на 0,4—0,7%) і знижують число пропусків ними уроків по хворобі (на 1,3—1,7%), то стає зрозумілим, чому проблема подальшого залучення до занять фізкультурою і спортом школярів залишається як і раніше дуже гострою.

Час, що витрачається на заняття фізкультурою депортом студентською молоддю, коливається в ширших межах (12—23%), чим у школярів, проте є зведення, що половина студентів взагалі не займається фізкультурою і спортом у вільний час.

Як же правильно розпорядитися своїм вільним часом? На це питання неможливо відповісти, не визначивши необхідний мінімум — а краще оптимум — часу для систематичних занять фізкультурою і спортом. І зробити це треба з урахуванням віку, статі і індивідуальних особливостей людей, умов їх учбової і трудової діяльності, побуту. У різні періоди життя людини значення систематичних занять фізичною культурою і спортом неоднаково. Існують етапи вікового розвитку, на яких роль фізкультурних занять різко зростає і вони стають особливо важливими для нормального розвитку.

Проте, займаючись фізичними вправами, треба пам’ятати, що пропоновані системи оцінки необхідного мінімуму і оптимуму рухової активності носять узагальнений характер. У кожному окремому випадку потрібно враховуватисвої схильності, здібності, умови життя і роботи. Не слід швидко розчаровуватися при перших невдалих спробах змінити свій розпорядок дня, досягти необхідного мінімуму або оптимуму рухової активності. Настирне, цілеспрямоване залучення до і різних форм фізкультурних і спортивних занять дозволить з часом кожній людині змінити свій спосіб життя, зробити його повноцінним, активним, цікавим і здоровим.

1.1 День починається із зарядки

Уранішня гімнастика, або зарядка, за свідченням Пьера де Кубертена, засновника сучасних олімпійських ігор, всього лише близько 100 років тому увійшла до життя людей на іншій планеті. Проте такий .порівняно невеликий «вік» не перешкодив їй завоювати численних прихильників і міцно увійти до побуту декількох поколінь людей.

Уранішня гімнастика звучить щодня в ефірі за програмами радіо і телебачення. Під уранішню гімнастику підведена серйозна наукова база, що дозволила переконливо показати величезну оздоровчу цінність цього фізкультурного заходу, розробити оптимальні схеми побудови комплексів уранішньої гімнастики для людей різного віку, підлоги і різної фізичної підготовленості.

Коли людина прокидається, його нервові центри загальмовані, периферичні кровоносні судини напівзакривають. Організму вимагається приблизно 2—3 ч, щоб досягти робочого стану. Уранішня зарядка допомагає скоротити цей період, сприяє швидшому переходу від сну до неспання. Люди, що регулярно займаються вранці гімнастичними вправами, легко прокидаються у встановлений час, не залежуються довго в ліжку і відразу ж починають свій робочий день по встановленому розпорядку.

Ефект зарядки доповнюється умиванням і сніданком. Холодна вода освіжає, бадьорить, посилаючи імпульси від шкіри до нервових центрів. Після їди в плазмі крові майже наполовину збільшується зміст адреналіну і норадреналіну, які також надають на нервові центри ефект, що «будить».

Таким чином, всі три уранішні елементи розпорядку дня — зарядка, умивання, сніданок, — взаємно доповнюючи один одного, допомагають людині швидше переходити до повноцінного відчуття життя. У нього збільшується час для плідної трудової діяльності, зміцнюється здоров’я, поліпшується фізичний розвиток.

Основний комплекс вправ уранішньої гімнастики слід виконувати відразу ж після відвідин туалету. Залежно від загартованості організму треба відкрити кватирку або вікно в кімнаті, де виконується зарядка, або в декількох кімнатах, де проводяться ходьба і біг. У теплу пору року слід завжди відкривати вікно, а якщо позволяють умови, то займатися на балконі або у дворі (особливо під час літньої відпустки).

Вправи виконуються в спортивній формі (майка, тапочки). Якщо організм загартований, то краще виконати комплекс вправ без майки або зняти її після другої-третього вправи, як тільки відчується перший прилив тепла.

Схема основного комплексу вправ уранішньої гімнастики повинна включати необхідний мінімум вправ, які виконуються в наступній послідовності: потягування, обертання головою, обертання і махові рухи руками, нахили тулуба вперед, в сторони, назад, махи ногами, повороти і обертання тулубом, різкі різнойменні і однойменні обертання руками, присідання, випади вперед, управо, вліво, назад, стрибки на місці, біг на місці і в русі, ходьба з рухами руками до відновлення дихання.

Окрім потягувань і ходьби, які проробляються в повільному темпі, всі вправи уранішньої гімнастики виконуються в середньому темпі (1—2 рухи в 1 з). Дихати слід рівномірно і глибоко, погоджуючи дихання з рухами. Наприклад, при нахилі тулуба робити видих, при випрямлянні — вдих.

Роблячи вправи, треба прагнути до вільної і широкої амплітуди рухів. Кількість вправ і їх повторень в комплексі залежить від віку, фізичної підготовленості, стану здоров’я і цілей, які ставить перед собою випольняюший уранішню гімнастику. Дітям дошкільного возроста слід включати в зарядку більше 5—-6 вправ, тоді як добре підготовлені юні спортсмени можуть виконати до 15—20 вправ, добиваючись в цілому 500 і більш повторень вправ, нерідко значних по своєму навантаженню.

Ускладнювати комплекс вправ слід поступово, так, щоб відчути смак до зарядки, звикнути до нового елементу режиму дня. На перших порах уранішня гімнастика повинна тривати 10—15 хв. Позитивним емоційним фоном для виконання уранішньої гімнастики є життєрадісна музика, що бадьорить. Тому зарядку краще виконувати під музичний супровід.

Приступати до сніданку можна не раніше ніж пройде час, рівний тривалості зарядки, оскільки після виконання уранішніх вправ протягом 10—20 хв. у людей, що не займаються спортом, спостерігається 20—30 хв. ослаблення травної моторики шлунку. У цей інтервал часу дуже добре вписуються заходи щодо гартування у вигляді різних водних процедур (обтирання, обливання, душ). Приступаючи до цих процедур, потрібно заздалегідь порадитися з лікуючим лікарем, вибрати з його допомогою оптимальний варіант гартуючих процедур.

Початківцем займатися уранішньою гімнастикою, до школярам, людям похилого віку, що перенесли важкі захворювання, всім, кому чого-небудь протипоказаний душ, приступати до водних процедур слід з обтирання. У ранньому дитячому віці, перш ніж приступати до обтирання, потрібно щодня мити ноги прохолодною водою. Робити це краще перед сном. Температура води при цьому повинна бути 22—24°. Ноги занурюють у воду (вище за кісточки) на 2—3 хв. Поступово температуру води знижують і приблизно через місяць після початку застосування цієї процедури воду наливають прямо з водопроводу. Після процедури ноги досуха витирають.

Температура води для обтирання в перші дні повинна бути ЗО—32°. Поступово, через кожні 5— 10 днів, знижуючи температуру на 1°, можна привчити себе обтиратися водою кімнатної температури (18—22°), а потім і водою з-під крана. Дуже важливо, щоб під час процедури в кімнаті не було протягу.

Обтирання проводиться злегка намоченими кінцями рушника або губкою в такій послідовності: спочатку груди, живіт, потім шия, спина і, нарешті, руки і ноги (від периферії до центру). Після цього треба сухим рушником в тій же послідовності розтерти тіло, поки шкіра не почервоніє і не з’явиться приємне відчуття тепла. Вся процедура триває 3—5 хв.

З часом, якщо дозволяють умови, обтирання можна замінити обливанням. Його добре робити стоячи у ванні. Спочатку водою з-під крана обливають пахви і руки (по черзі ліву і праву), потім особу, шию, груди, живіт, спину і поясницю, ліву і праву ноги. Після цієї процедури проводиться розтирання сухим рушником в тій же послідовності, що і обливання.

Душ надає найбільш сильне гарантуючу дією на організм. Тому до нього переходять після тривалого застосування обтирань і обливань і не раніше ніж в підлітковому віці (з 12—13 років).

Починати слід із слабопрохладного душу температурою 28—31°. Тривалість душу з декількох секунд поступово доводиться до 1—1,5 хв. Далі слідує поступово, як при обтираннях, понизити температуру води, не міняючи або декілька збільшуючи (до 2—2,5 мін) тривалість душу. Щоб під час процедури не намочити голови, треба надягати гумову шапочку або поліетиленову косинку.

У перші дні, приймаючи прохолодний, а тим більше холодний душ, потрібно енергійно розтирати тіло руками або губкою.

Ефект гартування можна значно підсилити, якщо застосовувати контрастний душ. Залежно від різниці температури теплої і прохолодної води розрізняють слабоконтрастний душ (перепад температури 4—9°), среднеконтрастний (перепад температури 10—15°) і сильноконтрастний (перепад температури більше за 15°, наприклад 36 і 16°).

Схема слабоконтрастного душу може виглядати таким чином: теплий душ (36—38°) — 1 міна, індиферентний душ (32—33°) — 30 з, теплий душ (36°) — 1 міна, слабопрохладний душ (28—31°) — 10—15 3.

Рекомендується починати із слабоконтрастного душу, а через 1—1,5 місяця переходити на среднеконтрастний. Через ще 2—3 тижні практично здорові люди можуть переходити до контрастного душу, поступово збільшуючи ступінь його контрастності.

Симптомом переохолодження при прийомі душу є «гусяча шкіра». В цьому випадку необхідно включити теплу воду, а потім енергійно розтерти сухим махровим полотенцем.

Ступінь охолоджування при гартуванні легко регулюється тривалістю водної процедури і енергійністю розтирання тіла. Чим холодніше вода, тим, за інших рівних умов, повинні бути коротше водна процедура і енергійно розтирати. Обтирання, обливання, душ є прекрасними засобами гартування організму, але. вони принесуть користь лише в тому випадку, якщо проводитимуться систематично, кожен ранок, при дотриманні основних гігієнічних вимог.)

1.2 Оздоровчій потенціал фізичної культури

Здоров’я людини визначається багатьма факторами, проте серед тих з них, які залежать від людини і можуть бути перетворені нашою волею і на стойчивостю, особливе значення належить руховій активності.

Робота, м’язів — не тільки механічні дії, що допомагають організму долати силу тяжіння. Кожне найдрібніша дія, будь-яке скорочення, волокон, з яких складаються скелетні м’язи, кожне натягнення зв’язок і сухожиль — джерело нервових імпульсів, що прямують в центральну нервову систему, а що звідти розповсюджуються до всіх, без виключення, внутрішніх органів.

Чи значить це, що м’язи і, ширше кажучи, весь руховий апарат є орган чуття, як, наприклад, вухо або око? У відомому сенсі це так — адже тільки м’язи складають майже половину (біля 2/е
маси всього тіла, а якщо врахувати ще і кістки, зв’язки і сухожилля, то ця величина, перевищить 50 %). Але, можливо, інформація, що передається м’язами, не важлива для нас? Адже ми цінуємо відомості, що мають певний сенс: наприклад, передачу телевізійних новин, враження, що надається на нас рапсодією Листа або картиною Куїнджі, тоді як навіть сильне роздратування органу слуху, що не несе смислової інформації (наприклад, шум авіаційного двигуна), виявляється для нас байдужим або навіть шкідливим,

Ні, таке припущення невірне — інформація, що створюється в процесі м’язової діяльності, не просто корисна, вона має життєво важливе значення, І вона, без умовно, має сенс — проте це сенс біологічний, його «прочитують» клітки, тканини і органи. «Мова», на до тором обмінюються інформацією м’яза, зв’язки і сухожилля з внутрішніми органами при виконанні фізичних вправ, на рідкість насичений: поза всяким сумнівом, це найстародавніший зі всіх мов, це мова внутрішнього «спілкування» органів і тканин між собою. Тій же меті служать гормони, що виробляються ендокринними залозами і що розповсюджуються з кров’ю, біологічно активні речовини — посередники (ацетілхо-лін, адреналін і ш.), що виникають в закінченнях нервів і передають вплив нервового імпульсу на тканини. Проте «найгучнішим» і «масовим» серед внутрішніх «мов» с сигнали, що поступають від м’язів -— моторно-вІсцелярні рефлекси. Вони стимулюють обмін речовий і енергії, підвищують життєдіяльність тканин, їх працездатність і кінець кінцем покращують стан організму,

Виключно крім цінної в біологічному відношенні інформації, яку виробляють м’язи, їх діяльність пов’язана з могутнім перетворенням енергії. Всі ми добре знаємо, що всяка механічна робота, — а м’язи, як відомо, і. є тими органами, які виробляють таку роботу, вимагає витрачання енергії, що поступає1
в організм з їжею. Споживаючи, витрачаючи енергію, працюючі м’язи, як генератор, забезпечують накопичення її в м’язових, волокнах і в тканинах всього організму. Скорочувавшись і розслабляючись, м’язи, як динамомашина, виробляють при кожному русі цілющі імпульси. Посилаючи через нервову систему ці імпульси, вони насищають енергією всі органи і тканини нашого тіла, надають трофічне, тобто поліпшуюче живлення, дія на них.

Рефераты:  Материалы динамической анатомии

Рухова активність проникає своїми впливами в самі основи життєвих процесів. «У основі життя лежить поєднання трьох потоків: потоку речовини, потоку енергії і потоку інформації, — відзначав видатний радянський біохімік академік В. А. Енгельгардт. Вони якісно .глибоко різні, але зливаються в деяку єдність вищого порядку, яку можна б охарактеризувати як «біотичну триєдність», що становить динамічну основу життя». Всі три складових життя потоку підкоряються впливу рухової активності. Фізичні вправи сприяють повноцінному використанню тих, що поступають в організм з їжею речовині забезпечують використання цих речовин для підвищення енергетичного рівня, на захід). Одночасно руки виконують стрічний рух: ліву руку повернути долонею вгору, зігнути її в лікті, а сам лікоть відвести назад, наближаючи його до лівого боку. Права рука в цей час рухається вперед долонею і, розгинаючись в ліктьовому суглобі, як би завдає удару випрямленою долонею вперед на рівні грудей. У кінцеве положення руки приходять одночасно. Рух 2: зробити крок назад правою ногою і, відштовхнутися вперед лівою рукою. Рух 3 повністю повторює перше»

Оздоровчий потенціал фізичної культури настільки великий, що захищає людину — від самих різних, у тому числі і дуже серйозних ушкоджувальних чинників. Навіть радіаційна небезпека, яка після трагічних днів Чорнобиля турбує все людство, — правда, якщо дози радіації невеликі — до певної міри відступає перед захищеністю організму тренованих людей. Помітимо, що захисний вплив фізичного тренування не може бути реалізований після опромінювання; навпаки, тренувальні навантаження, пов’язані із значним стомленням, погіршують стан людей, що піддалися радіаційній дії. Це не значить, проте, що в такому стані показаний повний спокій. Строго дозований ниє фізичні вправи, тобто що не досягають такого рівня, коли вони стають утомливими, — корисні, оскільки покращують функціональний стан організму. Більш того, саме вони — на відміну від багатьох фізичних чинників зовнішнього середовища (наприклад, ультрафіолетового опромінювання і ряду фізіотерапевтичних дій) — особливо цінні для людей, що одержали дози іонізуючої радіації вище допустимих.

Помірні по інтенсивності вправи покращують не тільки кровообіг і дихання, але і обмін речовин, а також функцію виділення. Таким чином, за допомогою рухової активності поліпшується виділення радіонуклідів, важких металів і Інших ушкоджувальних елементів. Якщо врахувати, що екологічна обстановка в багатьох містах нашої країни несприятлива, стає ясно, як цінна здатність фізичних вправ покращувати загальний стан і опірність організму. Підкреслимо, що найцінніше стан тренованості, одержаної наперед, а певному сенсі «про запас». Тренований організм, як щитом, захищений від самих різних небезпек, які легко виводять із стану рівноваги нетренованих людей. Фізична культура і спорт, рівень загартованості не тільки захищають людину від масових захворювань, допомагаючи вижити в реальних умовах існування, але і полегшують перехід на слідчій Інформації від тренованих батьків в популяцію нащадків. Хоча зміни, що придбавалися в процесі життя, не перетворять спадкові властивості організму — генотип, вони, проте, відображаються на його життєздатності. Таким чином, чим результативнішими будуть заняття населення фізичними вправами і спортом, тим більша перевага одержить в подальших поколіннях спадкова інформація від людей, активних в руховому відношенні.

Абсолютно ясно з цього, що фізична культура і спорт забезпечують не тільки повноцінне Справжнє, але і гідне Майбутнє роду людського. Умножаючи сили, укріплюючи здоров’я і розвиваючи можливості кожного з нас, запобігаючи хворобам і передчасному постарінню населення, фізична культура і спорт допомагають передати в збереженні цінну спадкову інформацію — свого роду естафету життєздатності майбутньому Людству. От чому слід так високо цінувати можливість залучення до цього могутнього джерела життєвих сил і енергії, здоров’я і активного, творчого довголіття. От чому розповідь про засоби і методи фізичної культури повинна стати для кожного не тільки інформацією до роздуму, але і керівництвом до дії.

1.3 Тренувальні заняття. Аеробіка

Серед різноманітних рухових якостей, які можна розвивати цілеспрямованим тренуванням, важливим оздоровчим ефектом володіють навантаження на витривалість. Тренування на витривалість забезпечує найбільшою мірою попередження захворювань сердечно судинної системи. Основне її зміст — розширення здатності утилізувати кисень. Саме тому таке тренування, по влучному виразу відомого американського фахівця у області оздоровчої фізичної культури До. Купера, одержувала назву аероба, або аеробіки.

Перш ніж приступити до занять, вибравши відповідну програму тренувань, слід визначити урівень своєї фізичної працездатності або підготовки. Залежно від цього дозуються навантаження в заняттях. Фізична підготовка визначається за допомогою дванадцятихвилинного тесту, який вимагає попередніх шеститижневих занять дозованими фізичними вправами у вигляді ходьби і бігу. Для оцінки підготовки може бути також використаний полуторамільний тест, що не вимагає такого попереднього тренування.

При тестуванні необхідно знати точну відстань, тому краще всього проводити його на стадіоні. Визначивши ступінь підготовки, обирають відповідну програму тренування і слідують їй впродовж тривалого —декілька місяців — часу.

Відповідно до рекомендацій До. Купера, основна мета аеробіки полягає в тому, щоб одержувати необхідну кількість очок в тиждень, підтримуючи необхідний рівень підготовки аероба, а не добиватися рекордних досягнень у вибраному виді тренування. Якщо жінка набирає в тиждень 27 очок або відповідно чоловік — 32 очки, то це указує на хороший фізичний стан. При цьому слід пам’ятати, що нормативний час повинно бути досягнуто не на початку, а в кінці тижня. Якщо зустрічаються утруднення з появою тижневих планів, то необхідно виконувати не ділову програму до тих пір, поки не буде досягнутий норматив. Після завершення вибраної програми слід продовжувати займатися фізичними вправами в об’ємі, достатньому для 27—32 очок в тиждень. Комплекси аеробіки не годяться для підготовки молоді до трудової діяльності, коли потрібне хороше оволодіння раз особистими руховими, а також силовими, швидкісними навиками. Проте система Купера є прекрасним способом тренування серця, органів кровообігу і дихання у людей всіх віків, від молоді до немолодих осіб. У аеробіці привертає можливість дозування і обліку того сприятливого впливу, ради якого проводиться тренування. Підрахунок окулярів, відповідних вели чині і інтенсивності виконаної роботи і кінець кінцем кількості споживаного кисню, при цьому становиться стимулом до тренувальних занять. Очковий еквівалент дає узагальнений показник динаміки тренування, а проста система контролю дозволяє управляти розвитком тренованості організму, вносячи необхідні корективи в цей-процес.

Тренувальні програми для людей молодше ЗО років з різним фізичним станом. Рекомендується вибрати програму, яка найкращим чином відповідає вашому віку, стану здоров’я і особистим схильностям.

Для контролю ефективності тренувальних занять краще всього скористатися фінським тестом, розробленим останніми роками фахівцями з університету Ювяськукя. Методика цього тесту, придатного для людей від 20 до 65 років і старше, що займаються загальною фізичною, тобто оздоровчої, тренуванням, полягає в наступному.

1.4 Активний відпочинок

Як зрозуміти сприятливий вплив активного відпочинку на стомлений організм? Чому дія навантаження у вигляді роботи нестомлених м’язів полегшує стан організму? Що саме перетворює навантаження на «антинавантаження»? Відповідь на ці питання відносно простий. Сприятливий вплив активного відпочинку пов’язаний поліпшенням функціонального стану організму. Він не полегшує роботу органів кровообігу і диханню і знімає психоемоційну напругу. Навіть короткочасний душ швидко усуває стомлення, а купання, плавання не мають собі рівних як форми активного відпочинку.

Поєднання водного середовища з руховою активністю, тобто виконання вправ у воді, дозволяє об’єднати два цінні ефекти — тренувальна дія і благотворний вплив водного середовища. Саме це робить таким популярним групи гидроаеробіки ї гидротоникі, в яких реалізуються могутні оздоровчі стимули фізичної культури і спорту для людей різного віку.

Одна з самих істотних сторін впливу активного відпочинку на організм полягає в поліпшенні сприйняття ним інформації. Завдяки цьому зростає пристосовність організму не тільки до самих складних форм фізичної праці, але і до інтелектуальної, творчої діяльності.

Ці дані дозволяють зрозуміти, чому так високо цінували активний відпочинок багато письменників, поети, композитори, учені. А. С. Пушкін писав про те, що рух, ходьба нерідко допомагали йому в здійсненні творчих задумів. Гете також відзначав, що всі найбільш цінні думки приходили йому в голову під час ходьби. З цим перекликається вислів видатного фізика і фізіолога Германа Гельмгольца, що затверджував, що найбільш вдалі думки відвідували його, коли він поволі підіймався по схилам гір. І. 3. Тургенів, А. І. Купрін, А. К. Толкоштуй, А. А. Блок. І. Е. Ріпин, 1.1. Льовітан, В. Д. Поленов систематично перемежали розумову, творчу працю з фізичними вправами.

Вдаючись до активного відпочинку, слід пам’ятати, що не у всіх випадках він краще пасивного. Ніщо, наприклад, не замінить по своїй дії нічний сон (нагадаємо, що без їжі людина може жити до 35—40 днів, але без сну глибокі порушення в організмі наступають вже через декілька діб). Річ у тому, що ефективність активного відпочинку виявляється лише в діяльному стані організму, тобто тоді, коли необхідність у відпочинку виникає при «робочій установці, що зберігається».

Важливо мати на увазі і ще одну обставину. Переваги активного відпочинку виявляються лише тоді, коли організм не дійшов до стадії украй глибокого стомлення, що порушує нормальний функціональний стан. Якщо ж замість повного спокою людині, що знемагає важкій працею, дати фізичні вправи, то ефект від такої «активізації» буде лише негативним. От чому активний відпочинок корисний тільки при відповідному режимі трудової діяльності.

Як засоби, що знімають стомлення в процесі розумової роботи, можуть бути використані не тільки фізичні вправи. Дуже ефективні в цьому відношенні, як вже підкреслювалося, і водні процедури: обтирання, обливання прохолодною водою до поясу, прохолодний душ. Властивості активного відпочинку найбільшою мірою властиві туризму. При дотриманні необхідних гігієнічних умов туристські походи є прекрасним відпочинком, що поєднує в собі фізичне тренування з пізнанням природи і задоволенням різноманітних інтересів.

Для студентів одноденні туристські походи організовуються на дистанції 20—25 км із швидкістю руху 4—4,5 км/ч. Вантаж не повинен перевищувати 6 кг для дівчат і 8 кг для хлопців. У дводенному поході дистанція може бути подовжено до 40 км, а навантаження для дівчат і хлопців —відповідно до 8 і 12 кг. При триденних походах на відстань до 50—60 км навантаження на кожний з учасників може бути підвищено до 10 кг (дівчата) і 14—16 кг (хлопці). У, багатоденних походах (до 12— 14 днів) дистанцію планують з розрахунку 20 км в ходовий день. При цьому в дорозі повинні бути передбачені три — чотири зупинки на добу.

Зимові походи на лижах проводять на дистанції 25— 30 км (одноденні) і 40—50 км (дводенні). Швидкість руху в походах — до 6 км/ч, навантаження 6—8 кг для дівчат і 8—12 кг для хлопців. Після кожних 50 мін шляху обов’язковий відпочинок на 5—10 хв. Багатоденні (тривалістю до 10 днів) походи проводяться з однією — двома зупинками при максимальному навантаженні для дівчат 10 кг і хлопців — 14 кг. Зимові туристські походи можливі тільки при нелютому морозі (не нижче -18°).

Кожному походу, що проводиться як влітку, так і взимку, повинна передувати ретельна підготовка. Особлива увага при цьому слід обертати на взуття.

Ми розглянули лише дві форми активного відпочинку: фізкультурні паузи і туризм. Це не значить, що ними обмежуються можливості використання фізичних вправ для боротьби із стомленням. Навпаки, самі різні види фізичної культури, гімнастики і спорту можуть стати прекрасним засобом активного відпочинку. Важливо лише поклопотатися про розумне чергування різних занять.

1.5 Спорт і його оздоровчий потенціал

Найважливішим зі всіх оздоровчих впливів, що забезпечуються фізичними вправами, є ефект тренованості. Всякий раз, коли наслідки фізичних вправ складаються в єдину систему, в якій вони підсумовуються і посилюються в своїй конструктивній, відновній фазі, тобто коли окремі, часткові впливи навантажень об’єднуються в механізм фізичного тренування. У найбільшій мірі ці зміни властиві спортивним заняттям. Саме це визначає особливе значення спорту — зрозуміло, підчиненного ідеї поліпшення фізичних можливостей людини, а не розкрадання їх, — в справі зміцнення здоров’я.

Спорт є самим могутнім оздоровчим засобом, його можливості в цьому відношенні набагато перевершують оздоровчий потенціал дозованих занять фізичними вправами, гігієнічної гімнастики, а також лікувальної фізкультури. З такою оцінкою істоти справи не всі погодяться — в свідомості багатьох затвердилося уявлення про спорт як джерело травм і захворювань. Все це, будемо об’єктивні, присутній в спорті — він, дійсно, нерідко супроводжується травмами, іноді серйозними. І проте основний результат впливу спорту на організм — мобілізація і формування величезних його резервних можливостей. У звичних умовах ці можливості не виявляються, проте проявляють себе в ситуаціях, коли виникає необхідність в украй інтенсивних навантаженнях. Що формуються під впливом спортивних занять функціональні резерви організму здатні у багато разів збільшити його працездатність.

Декілька порад практичного використання спорту в оздоровчих цілях:

По-перше, перш ніж приступити до занять спортом, потрібно пройти лікарське обстеження. Таке обстеження необхідне для того, щоб виключити протипоказання для спортивних тренувань. Важливо пам’ятати, що при будь-яких, навіть, здавалося б, неістотних захворюваннях (наприклад, при протікаючому тонзиліті, який може не виявлятися в самопочутті і виявляється лише по наявності гною в мигдалинах) заняття спортом недопустимі; тільки абсолютно здорові люди можуть піддавати себе граничним фізичним навантаженням, без яких немислимий спорт. У таких випадках не, як це робили раніше, «звільняти» школяра від занять фізичними вправами — навпроти такі заняття украй (більше, тим абсолютно здорові) необхідні, але у формі лікувальної фізкультури. Помітимо істотну обставину — на перших порах заняття спортом навіть, здавалося б, невеликі фізичні навантаження є для організму граничними. Адже ступінь навантаження на організм визначається не абсолютною величиною виконуваної роботи, а співвідношенням між цим навантаженням і можливостями організму. Це дозволяє зрозуміти, чому для високотренованого спортсмена подолання марафонської дистанції (42км. 195м.) є звичною, рядовою подією, а біг на 100 м (дистанція, яка коротше в 420 разів) або декілька підтягань на перекладині для нетренованої людини можуть виявитися граничними або навіть непосильним навантаженням.

По-друге, пам’ятаючи, що головною метою при заняттях спортом є зміцнення здоров’я, слідує — особливо в початковому періоді занять — виключити всяке форсування навантажень і тим більше виконання навантажень над силу. Будь-який спортивний результат, як би він не був бажаний, повинен бути природним результатом зростання функціональних можливостей організму, а не самоціллю. Головне в заняттях спортом — ціленаправленная тренування, що розвиває організм і що виводить його на новий, вищий рівень здоров’я і працездатності. По відношенню до цього основного завдання сам руховий результат повинен займати підлегле положення, будучи свого роду «побічним» продуктом тренування, а не її основною метою.

По-третє, головним мотивом при виборі виду спортивних занять повинні бути оздоровчі потреби майбутнього спортсмена, а не які-небудь міркування. При цьому важливо враховувати дії на організм різних видів спорту. Є види спорту, що забезпечують всесторонній і гармонійний розвиток організму. Плавання, бігові види легкої атлетики, стрибки з жердиною, художня, ритмічна і спортивна гімнастика, веслування, спортивні ігри, лижні гонки, стрибки у воду, стрибки на лижах з трампліну, атлетична гімнастика, альпінізм і туризм не вимагають додаткових занять яким-небудь іншим видом фізичних вправ. Разом, з тим деякі види спорту самі по собі не можуть забезпечити оздоровчого впливу на весь організм. До них відносяться, перш за все, шахи і шашки — фізичного навантаження в них немає, а ось розумова, психічна напруженість підвищена до межі. Щоб виповняти однобічність впливу цих видів спорту на організм, необхідні додаткові і систематичні заняття яким-небудь видом фізичних вправ або ще одним, але атлетичним видом спорту.

Проте і деякі атлетичні види спорту також потребують додаткових занять з метою корекції однобічності їх дії на організм. Таке веслування на байдарках і особливо на каное. Початковий перекіс, що складається при веслуванні на каное, вимагає використання таких вправ, які робили б вирівнюючий, коригуючий вплив.

Аналогічна, хоч і менш виражена, ситуація відмічається і при заняттях фехтуванням, а також метанням і штовханням ядра — однобічність дії цих видів спорту вимушує для досягнення оздоровчого ефекту займатися фізичними вправами, що виконують гармонізуючу функцію. Як показують наші дослідження, при цьому не тільки усуваються вади у фізичному розвитку тих, що тренуються, але і поліпшуються їх спортивні результати. Таким чином, те, що корисне для здоров’я, виявляється кінець кінцем вигідним і для тренувального процесу.

По-четверте, почавши систематичне тренування і досягнувши в ній певних результатів, що . благотворну дію на організм, припиняти заняття спортом не можна. Тим часом, нерідко саме так поступають ті спортсмени, які, досягнувши завдяки наполегливій праці великих або менших висот в спорті, але будучи не в змозі надалі скласти конкуренцію своїм молодим суперникам (або через якихось інших причин), різко припиняють тренування. Слідством цього закономірно серйозні порушення, що розвиваються, в стані здоров’я. до межі обмін речовин, налаштований на забезпечення великих енергетичних витрат, за відсутності цих витрат виявляється не тільки не потрібним, але і шкідливим. Що формується при цьому стан яскраво описаний видатним атлетом сучасності Ю.П. Власовим в його книгах. Тому, одного разу почавши заняття спортом і укріпивши шляхом систематичних тренувань своє здоров’я, потрібно продовжувати їх все життя — зрозуміло, в посильних до лід. Уявлення про те, що заняття спортом в молодості є оздоровчим капіталом, відсотками з якого можна жити і надалі, невірно, підкреслює відомий фізіолог професор І. Неккер. Оздоровчий результат ми одержуємо лише в тому випадку, якщо цей капітал у нас весь час обновляється.

По-п’яте максимум оздоровчого ефекту від занять будь-якими фізичними вправами, а спортом, що вимагає максимальної напруги сил, — особливо, ми одержимо в тому випадку, якщо весь устрій свого життя підпорядкований до оздоровлення. Розумний спосіб життя, включаючий інтелектуальну і фізичну працю – працю важлива умова примноження здоров’я. Підкреслимо: як навчання, так і фізична робота повинна давати хороші, достатньо великі навантаження; займатися ними потрібно і повною самовіддачею — тільки така діяльність стимулює розвиток здібностей організма. Впорядкований розпорядок дня, розумно організоване чергування занять, що забезпечує зміну різних видів діяльності, а отже, і активний відпочинок за рахунок такого чергування, достатні, сон, контрольовані психоругуляційні емоційні реакції, що допомагають спілкуванню з оточеннями, — все це умови, які дозволяють добитися найбільших результатів від занять фізичними вправами і спортом і закласти в молодості міцний фундамент здоров’я, високого творчого потенціалу і щасливого, цікавого життя.

2. Резерви здоров’я

“Легше попередити, ніж лікувати” – цього правила додержувалися визнані медики від Гіппократа до наших днів.

Багато хвороб зумовлені тіньовими сторонами технічного прогресу: гіподинамією, нервовими перевантаженнями, надмірним харчуванням, поганими звичками.

Всі ці небезпеки хвилюють багатьох людей, і вони небезуспішно шукають та застосовують різні природні засоби боротьби з хворобами й запобігання їх. Біг з підцюпцем і заняття спортом, масовий туризм і психологічний аутотренінг, ранкову гімнастику і цілорічне плавання. З’явилися численні клуби любителів бігу, “моржів”, водного і гірського туризму. Існує ще такий найпростіший і найдоступніший, що не вимагає ніяких пристосувань і особливої фізичної підготовки, засіб, як звичайна ходьба. Ходьба може бути лікувальною і просто для втіхи, вона зміцнює і заспокоює нерви, поліпшує роботу мозку і рятує від зайвої ваги.

Олімпійський чемпіон з ходьби на 50 км., Крістоф Хонс на запитання кореспондента коли він найбільш втомлюється, на яких дистанціях, відповів, подумавши “більш всього від ходіння по магазинах з дружиною смертельно втомлююсь”. У цьому жарті велика доля правди. Ніяка, найдовша прогулянка на свіжому повітрі не може порівнятися з перебуванням у задушливому приміщенні магазину.

Бути здоровим… Молоді і здорові не думають. Як правило, молодість і здоров’я майже невід’ємні. Але чим старшою стає людина, тим більше починає розуміти, яке то благоздоров’я, і тим більше починає його цінувати. Яким же способом зберегти здоров’я? Як затримати чудове відчуття молодості, сили радості життя?

Добре відомі слова І.П.Павлова про те, що людина могла б жити до 100 років, якби своєю нестриманістю, своєю безвідповідальністю відношенням до власного організму не зменшувала собі цей страх.

Одним із основних шляхів профілактики захворювань повинна стати. Тренування захисних сил організма. Саме захисної приспособленості реакції сприяють виздоровленню, коли ми хворіємо. Вони можуть бути настільки активними, що в деяких випадках помагають побороти такі недуги, як туберкульоз, гіпертонію, невроз і навіть рак.

2.1 Заняття фізкультурою як один із засобів профілактики виникнення захворювань

Коли спадкові захворювання не залежать від спрямованих дій батьків хворого, то поява багатьох вроджених порушень виникає в період ембріонального розвитку дитини, а не передаючи йому по спадковості генетично, частіше всього зв’язаного з впливом на організм хворого шкідливих звичок і небезпечних нахилів його батьків. Як правило, це наслідки куріння, зловживанням алкоголем і використання наркотиків, в результаті чого ще до зародження дитини полові клітини майбутніх батьків можуть бути ушкодженні. Так, при систематичному п’янстві розвивається хронічне отравлення кліток зародка алкоголем. Але навіть у людини, що не зловживає спиртними напоями, полові клітини в момент оп’яніння, знаходиться в етапі гострого алкогольного отравлення. Зародження в стані оп’янінні може привести до мертво народження або тяжким захворюванням дитини, слаборозумний і іншим психічним відхилення.

Але і недолік – в період внутрішнього розвитку – алкоголь, нікотин, наркотики, попадають в кров матері, загрожують майбутньому здоров’ю дитини.

Функціональні системи розвитку плода дуже чутливі до дії навколишнього середовища. Цим середовищем для нього являється навколо плодові води і кров матері. Якщо ця кров утримує сиходниві продукти обміну із-за поганої функції почок, печінки, шкіри, легень, якщо в крові матері циркулюють токсини, алкоголь, нікотин або наркотики, це всі умови для того щоб дитина появилась нас віт хворою, з дефектами.

Тому не слід забувати, що причиною вроджених захворюваннях, як і передумов до різних порушень тих чи інших функцій організму є ті шкідливі умови, які вплинули на нього, коли він знаходився в животі матері під час вагітності . Найбільш впливом на здоров’я людини, як свідчать клініко статистичні дослідження а саме умови зовнішнього середовища і способу життя. Виявлено, що міські і сільські умови життя по-різному впливають на продовження життя населення. Так, наприклад: основна частина довгожителів Сибіру і Далекого сходу (біля 80%) проживають в сільській місцевості, теж характерно і інших районів країни.

Неблагополучні умови праці і побуту ведуть до передчасного старіння і відповідним йому захворюванням. Під передчасним старінням слід розуміти таке старіння, коли люди середнього і похилого віку, не відчувають себе хворими “по Справжньому”, в той же час не можуть назвати себе і повністю здоровим. Вони зберігають можливість сприймати світ ярко і емоційно, думати глибоко і тонко, їх душа повна невикористаних можливостей. Але повноцінно жити і працювати їм мішають швидка стомлюваність, слабість, порушення стану, різноманітні неприємні відчуття в кінцівках (оніміння, судороги, болі і.т.ін.) біль суставів, головні болі. Коли таке самопочуття проявляється у 35-50 літніх людей, то, з точки зору деяких геронтологів, це і є передчасним старінням. Не всі вченні згідні з цією думкою, тому важливо зрозуміти чим вони визвані і яким чином їх можна уникнути.

Найбільш поширенні причини подібного стані не так вже й багаторазові. Головне з них – це нервово емоційне перенапруження, психічне перевтомлення, недостатня рухова активність (гіподинамія), переохолодження, поверхносне дихання, неправильна осанка, нераціональне харчування, куріння, вживання алкоголя, наркотиків.

Розуміючи ролі цих факторів і вміння уникнути або протистояти їх дії, є важливим кроком на шляху до відновлення здоров’я, бадьорості працездатності, душевної рівноваги.

2.2 Ходьба і її значення в профілактиці захворювань

Вчені встановили такій факт; під час інтенсивного навантаження надмірно підвищується тонус кровоносних судин головного мозку, вони звужуються, і кровоностискання мозкових клітин, а звідси і їхня працездатність значно погіршується. Фізичне навантаження помірної (саме помірної, інтенсивності – а таким навантаженням найчастіше є ходьба знижує тонус головного мозку, поліпшує кровообмін в них).Розумова працездатність не лише відновлюється, а й саме підвищується.

А чи любимо ми ходити? Звичайно любимо! Ми із задоволенням ходили б протягом багатьох годин на день, якби не…

Якби не постійний поспіх кудись, куди неможна запізнитися.

Якби не зайва маса, яку важко носити.

Якби ніколи не було поганої погоди.

Якби не гості, телевізор, діти.

Якби не лінощі, нарешті.

Дрібниці, правда?

Невже нам важко відкинути оці “Якби” і бадьоро закрокувати вранці на роботу, трохи повільніше – з роботи, а ввечері…і з дітьми пару годин погуляти – не тупцювати біля гойдалки або пісочниці з газетою в руці, а походити: з дитиною, яка постарша, — за ручку, маленьку повозити в колясочці, і з дружиною попідруч. Та як слід походити, щоб розчервонітися на свіжому повітрі, і в тому – здорову, фізичну – придбати, і землю забуту під ногами відчути.

Аджеж природа ще до нашого народження заклала в кожного з нас і “ходову програму”. Ось лежить у ліжечку розповите немовля. Воно агукає, пускає бульбашки дригає ніжками. І йому, і батькам, звичайно, весело. Приємно, знаєте, подригати ногами, тай подивитися на цю картину! А вчені люди, біомеханіки, взяли тай зафіксували з допомогою спеціальної кінозйомки ці рухи ніжок і дізналися, що немовля, яке ще й сидіти не вміє, на бік валиться, ногами здійснює ті ж ходові рухи, які робить доросла людина. Дитина натякає, що ходити необхідно, а вони не розуміють. Або роблять вигляд, що не розуміють.

Лікувальна ходьба – теренкур – могутній засіб реабілітації. Хворих на серце, хто переніс інфаркт, але й міокардити (запалення серця), операції на серці та інші хвороби. Теренкури як правило віддихають у санаторіях як і лікувальних парках, вони мають різний ступінь важкості, яка залежить від довжини маршруту, кількості й тривалості зупинок для відпопочинку, рельєфу місцевості. Лікар – кардіолог і методист з лікувальної фізкультури визначають ступінь підготовленості. Хворого до того чи іншого теренкуру і ретельно слідкувати для його поступово збільшується навантаження.

№1 – довжиною 105 метрів;

№2 – довжиною 300 метрів;

№3 – довжиною 800 метрів;

№4 – довжиною 1200 метрів;

№5 – довжиною 3000 метрів;

Швидкість ходьби 70 – 80 і нарешті 110 кроків на хвилину.

Дуже важливо щоб її, хто навчає лікувальну ходьбу, перенесли цю навичку і повсякденне життя. У лікарській практиці бували випадки, коли, повні, і навіть ті люди, що привчались до звичайних піших прогулянок скидаємо понад 20 кілограмів зайвої ваги. Не потрібні ніякі інструменти харчування, модні виснажливі голодування, сауни, дороги, незовсім провірені таблетки. Це означає, що кожний товстун напружить свою волю, вирушить на прогулянку, щось наспівуючи собі під ніс і в результаті стане стрункою тополиною, а не пузатою бочкою.

В організмі існує велика кількість особливо активних речовин, які називаються ферментами. Їхня роль дуже велика. Вони в сотні і навіть в тисячі разів прискорюють майже всі життєво важливі біохімічні процеси, які що секундно відбуваються в організмі будь якої живої істоти. Без них життя уповільнилось б на стільки, що стало б практично недоцільним і тому неможливим. Та й ніким не зупинюванні мікроби миттєво знищили б такий організм. Так от, під впливом фізичного навантаження всі ферментні системи значно активізуються і прискорюють обмін речовин.

Але, як у великій справі, тут існує своє “але”. Фізично тренерована людина швидко набирає втрачену під час роботи масу. На жаль! Це швидше відновлення маси характерна і для опасистих людей. Тобто, схуднути, відносно нескладно, але от як не потовстіти знову!

Тут приходять на допомогу три фактори:

По – перше, походи повинні бути у уостаньої інтенсивності, значним за обсягом.

По – друге, вкрай необхідно тренуватися регулярно.

По – третє, дієта.

Тут також потрібні вольові зусилля на початку все здається особливо емоційним і тому важко розподілити свої можливості на весь обід. Важко, але можливо. В цьому і полягає чудове поняття “помірність”. Ця помірність потрібна і для того, щоб вчасно зупинитись і не допустити переїдання.

Важко уявити собі щось корисніше від гарної зимової прогулянки. Чи на лижах, чи на ковзанах або просто пішки перебування на свіжому повітрі взимку особливе благо товарна справа в тому, що холодної пори року значно погіршується астракціях всіх приміщень, — і житлових, і виробничих, а отже в цих приміщеннях людина перебуває майже цілодобово.

Трудова діяльність, сон, розваги і будь-яких побутові справи у більшості міських жителів проходять не лише у щільно зачинених, а й у вентильованих кімнатах.

Тому будь-який вихід на вулицю і особливо за місто, в поле, на річку, в ліс, — дуже корисний організм мовби обливається свіжим повітрям, поліпшується живлення всіх його клітин, органів систем.

Природно, що перебування і ходьба на морозі має свої особливості. В першу чергу треба странно підібрати свою одежу: вона повинна бути не менше тепло та легко, а й гігроскопічною – повинна “добре дихати”. Тому, що коли під час швидкої ходьби, або наприклад: свердління рибальської лунки ви спітнієте, то потім, під час зупинки, ці випари будуть надто охолоджувати тіло і можуть і можуть спричинити простуду. Майже всі природні теплі матеріали від вовни до хутра – цілком від відповідають цим вимогам, а от більшість синтетичних “шкір” поки що недостойні гігроскопічні. Це ж стосується і взуття.

Друга особливість зимової прогулянки – це вміння правильно дихати. Як же вдихати повітря, щоб це було “за правилами”. Краще через ніс. Слід іще пам’ятати, що вдих при ритмі нічній хворобі повинен бути вдвічі, втричі, довший від вдиху.

Оцените статью
Реферат Зона
Добавить комментарий