Міні проект. як тварини пристосовані до життя в різних умовах. — Знания.site

Як тварини пристосовані до життя в різних умовах

Чемпіоном витривалості до низьких температур

слід визнати антарктичних пінгвінів, зокрема

імператорських. Вони не лише добре переносять

страшенну холоднечу і сніжні бурани

антарктичної зими, а ще й розмножуються у цей

період і при цьому нікуди не ховаються, гнізд не

влаштовують. Витримувати жорстокий холод


Антарктики їм допомагає щільне й густе

оперення та підшкірний шар жиру.

З кліматичних факторів головну роль відіграє

температура. Наземні тварини з непостійною

температурою тіла (холоднокровні) потребують

теплого або гарячого клімату з достатньою

вологістю, а тому найчастіше вони зустрічаються у

тропіках і субтропіках. Низькі температури краще

витримують тварини з постійною температурою

тіла (теплокровні).

З морських ссавців найнижчі температури доводиться

витримувати антарктичним тюленям: морські води в Південній

півкулі холодніші, ніж в Північній на тих самих широтах.

Зокрема тюлені Уеддела навіть взимку тримаються»

антарктичного континенту і сусідніх островів.


Пристосуватись до низьких антарктичних температур дає

можливість товстий підшкірний шар жиру до 7 см завтовшки у

дорослих особин (загальною масою до 30% ваги тіла). Взимку

на поверхню льоду вони майже не4 виходять через сильні

вітри і низьку температуру, а плавають біля льодової кромки,

дихаючи через отвори-продушини, які самі роблять і постійно

їх відновлюють. Так само поводяться взимку і нерпи, які в

найлютіші морози перебувають у воді.

В Арктиці сильні морози найкраще переносить білий ведмідь цей велетенський напівводяний мешканець полярних морів і

островів. У пошуках своєї основної поживи — нерп — білі ведмеді

долають значні відстані на полярних крижинах і по чистій воді.


Довга і густа шерсть з густим підшерстком, до того ж добре

змащена жиром, не намокає у воді і не вкривається льодом на

морозі. Товстий шар підшкірного жиру захищає від холоду у

воді і на повітрі, зменшує питому вагу звіра, полегшуючи

плавання. Широкі лапи з плавальними перетинками між

пальцями вкриті густою шерстю не лише зверху, а й знизу, на

підошвах, що дає можливість не провалюватись у снігу, не

ковзати на льоду і не обморожувати лап.

У зимову сплячку білі ведмеді не падають.

Самки у могутніх снігових наметах скелястих

берегів влаштовують барліг у вигляді печери і

там народжують найчастіше двох малят, які у

тримісячному віці можуть вже йти за матір’ю і

Рефераты:  "РОЛЬ ВОСПИТАТЕЛЯ В ОРГАНИЗОВАННОЙ "МУЗЫКАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ" ДЕТЕЙ ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА" | Статья по теме: | Образовательная социальная сеть

живуть разом з нею до двох років.

Серед наземних хребетних тварин з непостійною температурою тіла земноводних і плазунів — також зустрічаються мешканці Арктики. Так,

сибірський кутозуб зряду хвостатих земноводних-єдиний з класу амфібій

проникає за полярне коло і зберігає активність та здатність рухатися при

температурі 2 4°С і навіть при0°С. Під час розмноження відкладає ікру у

водойми з температурою 4-5°С, де за такої низької температури ікра

розвивається.


Ще одна особливість відрізняє кутозуба від інших земноводних — його

здатність перебувати довгий час у стані анабіозу. Цих тварин неодноразово

знаходили «замурованими» у крижаних скибах на значній глибині.


Коли лід розтавав, кутозуб оживав. Скільки часу він перебував у

замороженому стані-питання, яке цікавило Дослідників. За характером

місць знаходження припускали, що цей стан тривав тисячоліття; деякі вчені

вважали, що лише декілька років, щонайбільше 20-30. Українські

дослідники за допомогою радіовуглецевого методу встановили, що вік

кутозуба, знайденого на глибині 11 м у скибі вічної криги, становить

приблизно 100 років.

З плазунів най витривалішою до низьких температур є

високогірна ящірка — перуанська мінлива ігуана, що

живе у суворому кліматі Кордильєрів на висоті до 5000

м над рівнем моря. Навіть влітку там часто випадає

сніг, а температура вночі падає до 0° С. Ігуани так

пристосувалися до цих суворих умов, що рухаються

при температурі тіла, яка лише на 1,5° вище нуля,

чого не може жодна інша ящірка у світі.


Розмножуються ігуани яйце живородінням: після

спарювання яйця визрівають у тілі самки на протязі

півроку і молоді народжуються у період, коли

кліматичні умови є найсприятливішими.

Високогірними тваринами є також гірські барани, козли,

сарни. Живуть вони на висоті 3000-5000 м, а голубі

барани (Гімалаї, Тібет) навіть вище — до 5500 м над

рівнем моря.


Високо в Андах на захмарних пасовиськах, на межі

вічних снігів, десь близько 5500 м над рівнем моря,

живуть вікуньї — тварини з найкращою у світі шерстю.

Вони належать до одного ряду з верблюдами, ламами,

гуанако. Колись у стада; вікуній було сотні тисяч голів,

але з приходом конкістадорів почалось масове

винищення цих тварин заради дорогоцінного пуху.


Настав час, коли цьому виду почало загрожувати

зникнення. Лише тоді було заборонено полювання на

вікуній і їх почали розводити на спеціальних фермах.

Песець риє нори — складні лабіринти з

численними отворами. У них звір виводить

малят, знаходить захист від негоди. Взимку

він може викопувати нори у сніговому

заметі і там відлежуватися, іноді по

декілька днів, під час сильних морозів і

пурги.


Добре витримують сувору арктичну зиму

Рефераты:  Исследовательская работа " Мой прадед - участник Великой Отечественной войны"" | Образовательная социальная сеть

чистуни. Крнюги, звичайні чистуни, старики,

тупики, топірці у зимовий період

тримаються у прибережних водах, вільних

від крижин, або у відкритому морі. Кайри

здійснюють невеликі зимові міграції з

північних районів у південні.

Сніговий барс

Сніговий барс, або ірбіс, — рідкісна тварина, занесена в Червону книгу.

Влітку він тримається снігової лінії, підіймаючись у Гімалаях на

висоту до 5500 м над рівнем моря, а взимку слідом за гірськими

козлами — основною своєю поживою — спускається до 1800-1200 м.


Присадкувате коротконоге тіло снігового барса захищене від холоду

густим і пухнастим хутром, основний білий колір якого допомагає

йому маскуватися на безлісних ділянках гір, де він живе. Лігво

сніговий барс влаштовує у печерах або розщелинах; там же самка

народжує одного-двох малят.


Високогірна андська кішка також добре пристосована до суворих

гірських умов: довга і густа сріблясто-біла шерсть з невиразними

жовтуватими плямами робить її малопомітною, що дає можливість

підкрадатися до здобичі.

50 баллів як тварини пристосовані до життя в різних умовах (написати про: білку-летягу, крота — школьные

КРІТ

ПРИСТОСУВАННЯ Загострений рот сильні копальні передні лапи. Густа і коротка шерсть , яка захищає його шкіру від контакту з землею, а також легко лягає вперед і назад, таким чином тварина може пересуватися без труднощів в будь-якому напрямку. Тіло крота злегка звужується до хвоста — завдяки такій формі він рухається вперед і водночас відтісняє до стінок тунелю частину викопаної землі. Залишки грунту кріт пересуває до задніх лап і ними відкидає їх назад. Очі в крота дуже малі й недорозвинені, але кроти використовують маленькі сенсори руху і запаху на кінчику носа, щоб знаходити здобич та інших кротів. Вушних раковин немає: вони заважали б кротові просуватися у вузьких підземних ходах.

Кроти більшу частину свого життя проводять під землею. На поверхню вони виходять для того, щоб зібрати будівельний матеріал для гнізда або в тому разі, якщо наступають заморозки — тоді тварини виходять назовні для пошуку їжі.

Вони живуть у повній темряві, тому мають погано розвинений зір

Риюча діяльність кротів призводить до збагачення фауни безхребетних В кротовинах поселяються інші безхребетні — павукоподібні, багатоніжки, комахи.

БІЛКА — Летяга

Між передніми та задніми лапками вона має шкірну перетинку, вкритою шерстю. Під час польоту білка розчепірює кінцівки, складка розправляється і виходить своєрідний парашут, який дозволяє їй стрибати з дерева на дерево, використовуючи потоки повітря. Завдяки такому способу пересування, летяга рятується від хижаків. Хвостова частина, як правило, використовується виключно для гальмування. Паркується» на дерево летяга за допомогою маленьких і надміцних кігтиків, які дозволяють їй сидіти на гілці в будь-якому положенні, наче справжній акробат. Після посадки звірок відразу ж перебирається на іншу сторону дерева, що дозволяє легко ухилитися від тих, хто шукає видобуток хижих пернатих. Крім усього іншого, летяги спритно і дуже швидко лазять по стовбурах і перестрибують з однієї гілки на іншу, завдяки чому помітити такого гризуна в лісі досить складно. Надзвичайно великі очі дають можливість білці легко орієнтуватися і вдень, і вночі. Крім того, вона має відмінний слух, що дозволяє їй почути ворога (тхір, куниця) і сховатись від них. Живе політуха сибірська у вологих березняках та вільшаниках у холодних регіонах, тому має дуже густе, пухнасте та тепле хутро, що дозволяє їй бути активною майже весь рік. Хутро сірого кольору, на животику – біле з палевим нальотом, що дозволяє злитися з оточуючим середовищем. Теплий вовняний покрив дає їм можливість виживати при сильних холодах. А розфарбування взагалі окрема тема.

Рефераты:  Жылу машиналарын пайдаланудағы экологиялық мәселелер және қоршаған ортаны қорғау. Жылу құбылыстары тарауын қорытындылау - sabaq.kz

Міні проект. як тварини пристосовані до життя в різних умовах. — знания.site

Для того, щоб існували живі організми, потрібна наявність деяких умов. Таких
як вода, світло, їжа, повітря. Все, що живе на земній планеті, пристосовується
до умов, що існують на його території. Розглянемо на прикладі.


Наприклад, восени у деяких тварин, як лось, вовк, лисиця, відбувається
накопичення жиру, щоб пережити зиму. У них стає густішим хутро. Дехто впадає в
зимню сплячку, що уповільнює їх процеси життєдіяльності. До таких тварин
відносяться ведмеді, ящірки, змії, їжаки.

У водному середовищі риби
призвичаїлись до своїх умов перебування. Для цього у них є зябра та плавці.

У тварин, що живуть під
землею,
розвинуті свої якості, які допомагають їм існувати без світла. У крота лапи
розташовані в різні сторони, як лопати, щоб ними було зручніше рити землю. Його гладеньке хутро захищає від брудної землі. Недолік
зору заміняє добрий нюх.

Їжак має голки, щоб
захищатись від хижих тварин. Зайці міняють свій колір на білий, щоб на снігу їх
було малопомітно.


Птахи не мають сечового міхура, який би заважав
їм літати. Деякі птахи кожного року здійснюють перельоти на великі відстані,
щоб побувати у теплих краях.

На
Північному і Південному полюсі живуть не так багато тварин, які змогли
пристосуватись до тамтешніх умов. Там живуть пінгвіни, кити, білі ведмеді та
тюлени. Їхнє зовнішнє покриття – пух, жир чи хутро, допомагає їм виживати у
холодних умовах
.

Міні проект. як тварини пристосовані до життя в різних умовах.

Міні проект. Як тварини пристосовані до життя в різних умовах.

Оцените статью
Реферат Зона
Добавить комментарий