(pdf) екологістика, утилізація та рециклінг транспортних засобів: тенденції та перспективи розвитку
Наукоємнітехнології№ 2 (30), 2021
227
©БойченкоС. В., ЛейдаК., ІванченкоО. В., 2021
13. БобовичБ. Б.Утилизацияавтомобилейиав–
токомпонентов: учеб. пособие / Б. Б. Бобович. —
М. : МГИУ, 2021. — 176 с.
14. БойченкоС.Європейськийдосвідіперспек–
тивисистемиутилізаціїтарециклінгутранспорт–
нихзасобів / С. Бойченко, К. Лейда // ВісникНаці–
ональноготранспортногоуніверситету. — 2021. —
№ 2 (32). — С. 15–21.
15. БойченкоС. В.Світовийдосвідіперспекти–
вирозвиткуутилізаціїтарециклінгутранспортних
засобів / С. Бойченко, К. Лейда // Monografia № 6
“Systems and means of motor transport”. Selected
problems. Seria: Transport. — Rzeszow (Poland),
2021. — Р. 247–252.
16. Ilona Małuszyńska, Bartosz Bielecki, Andrzej
Wiktorowicz, Marcin J. Małuszyński. Recykling mate-
riałowy i surowcowy odpadów samochodowych //
Inżynieria Ekologiczna. — № 28. — 2021. — P. 111–118.
17. Ilona Małuszyńska, Bartosz Bielecki, Andrzej
Wiktorowicz, Marcin J. Małuszyński. Recykling
pojazdów wycofanych z eksploatacji jako metoda
ograniczająca ilość odpadów niebezpiecznych w
środowisku // Ochrona środowiska i zasobów
naturalnych. — № 48. — 2021. — P. 362–378.
18. МитрохинН. Н.Утилизацияирециклингав–
томобилей: учеб. пособие / Н. Н. Митрохин,
А. П. Павлов. — М. : МАДИ, 2021. — 120 с.
19. ВойцицькийА. П.Техноекологія: підручник /
А. П. Войцицький, В. П. Дубровський, В. М. Бого–
любов; заред. В. М. Боголюбова. —К. : Аграрна
освіта, 2009. — 533 с.
20. Lejda K. Selected problems in car recycling.
Polish Academy of Sciences — Brench in Lublin,
TEKA. — Vol. IV. — Lublin 2003. — Р. 7–12.
REFERENCES
1.Modern trends in the development of environ-
mental infrastructure / [Harichkov S. K. et al.] Ukraine
National Academy of Sciences, Institute of Problems.
market and eco-ekon. for Scientific. — Odessa, 2021. —
375 p.
2. Environmental and ecological marketing logis-
tics in the economic and environmental management /
O. V. Balueva // Environmental management in the
overall management system: Abstracts of the tenth
annual All-Ukrainian scientific conference (Sumy, 20–
21 of April, 2021) / Sumy: Sumy State University,
2021. — Part 1. — P. 15–18.
3. Maschak N. M. Strategic consistency logistics
activities on the basis of environmental / N. M Mas-
chak // Marketing and Management Innovation. —
2021. — № 4. — T. 2. — P. 273–282.
4. Grechin B. D. Environmental logistics as a
promising area of enterprise development, foreign
experience / B. D. Grechin // Sustainable economic
development. — 2021. — № 4. — P. 213–219.
5. Environmentally oriented manufacturing logis-
tics management: monograph / [E. B. Mishenin,
I. I. Koblyanska, T. Ustica, I. E Yarovaya]; for science.
Ed. Doctor of Economics, professor. E.V. Mishenina —
Sumy LLC Printing House “Papirus “, 2021. — 248 p.
6. Bublyk M. I. Reverse logistics as part of the
mechanism for regulating man-made industrial losses /
M. I. Bublyk, T. Koropetska // Marketing and logistics
in management system: Abstracts of the IX Int. sien. —
pract. conf. / NU Lviv Polytechnic, 2021. — P. 40–42.
7. Kostyuk O. S. Problems and development pros-
pects of “green” logistics in Ukraine / O. S. Kostiuk,
M. V. Kanyuka // Marketing and logistic of manage-
ment system: Abstracts of IX Intern. sien.-prac. Conf. —
Lviv: Lviv Polytechnic, 2021. — P. 213–215.
8. Kusztal J. Rola logistyki w ekologizacja dzialal-
nosci gospodarczej // Marketing and logistic of man-
agement system: Abstracts IV Intern. Science. Pract.
Conf. — Lviv: Lviv Polytechnic, 2002. — P. 206–207.
9. Verzhbitsky O. Environmental Logistics: economy
ecology // Distribution and Logistics: Ukrainian informa-
tion-analytical magazine. — 2021. — № 10. — S. 8–11.
10. Grafkina M. V. Ecology and environmental
safety of the car: the textbook / M. V. Grafkina, V. A. Mi-
khailov, K. S. Ivanov. — M. : FORUM, 2009. — 320 p.
11. Ponomareva Y. V. Logistics: Textbook. — Ed.
2nd, revised. and add. — K. : Center of educational
literature, 2005. — 328 p.
12. Mateychyk V.P. Application of logistics ap-
proaches in system of waste treatment transport enter-
prise / M. Smeshek, V. O. Hrutba // Project manage-
ment, system analysis and logistics. — 2021. — Vol. 8.
13. Bobovich B. B. Recycling of cars and auto
components: Textbook. — M.: MGIU, 2021. — 176 p.
14. Boychenko S., Layda K. The European experi-
ence and perspectives of recycling and recycling of
vehicles // Herald of the National Transport Univer-
sity. — 2021. — № 2 (32). — P. 15–21.
15. Boychenko S., Layda K. World experience and
perspectives of development recovery and recycling of
of vehicles // Monografia № 6 “Systems and means
of motor transport”. Selected problems. Seria: Trans-
port. — Rzeszow (Poland), 2021. — R. 247–252.
16. Ilona Małuszyńska, Bartosz Bielecki, Andrzej
Wiktorowicz, Marcin J. Małuszyński. Recykling
materiałowy i surowcowy odpadów samochodowych //
Inżynieria Ekologiczna. — № 28. — 2021. — 111–118 р.
17. Ilona Małuszyńska, Bartosz Bielecki, Andrzej
Wiktorowicz, Marcin J. Małuszyński. Recykling
pojazdów wycofanych z eksploatacji jako metoda
ograniczająca ilość odpadów niebezpiecznych w
środowisku // Ochrona środowiska i zasobów
naturalnych. — № 48. — 2021. — 362–378 р.
18. Mitrokhin N.N. Disposal and recycling of vehi–
cles: textb. benefit / N. N. Mitrokhin, A. P. Pavlov. — M. :
MADI, 2021. — 120 p.
19. Voytsytskyy A. P. Technical Ecology: Textbook /
A. P. Voytsytskyy, V. P. Dubrovsky, V. M. Bo-
golyubov; ed. V. M. Bogolyubov. — K. : Agricultural
Education, 2009. — 533 p.
20. Lejda K. Selected problems in car recycling.
Polish Academy of Sciences — Brench in Lublin,
TEKA. — Vol. IV. — Lublin 2003. — 7–12 р.
Статтянадійшладоредакції 20.04.2021
§
Презентація "утилізація побутових відходів"
Номер слайду 6
Харчові: використовуються різними організмами для живлення, час розкладання: 1-2 тижні;Папір: якщо він просочений фарбою, то може виділяти отруйні гази, час розкладання: 2-3 роки;Консервні банки: з,єднання цинку, олова і заліза, які входять до складу металу, з якого виготовлені банки, отруйні для багатьох організмів, час розкладання: у землі – кілька десятків років, у прісній воді- до 10 років, в солоній – 1-2 роки;Проаналізуйте, яку шкоду живій природі спричиняють різного роду відходи
Рециклінг будівельних відходів
Вісник ПДАБА
6 мм.
Из диаграммы взаимного влияния длины и содержания волокна (рис. 2, б) на прочность при сжатии видно, что максимум прочности (90 МПа) достигается при максимальном содержании 5 % и длине волокна 10 мм. С уменьшением длины волокна прочность уменьшается независимо от содержания волокна. Увеличение содержания волокна приводит к увеличению Ясж только при длине волокна 6 — 10 мм. Требуемая прочность (60 МПа) достигается при введении волокна длиной 5,2 – 6 мм в количестве 2 %.
Из диаграммы взаимного влияния диаметра и содержания волокна (рис. 2, в) на прочность при сжатии видно, что максимум прочности (90 – 95 МПа) при твердении в нормальных условиях достигается при максимальных значениях содержания 5 % и диаметра волокна 40 мкм. Увеличение диаметра волокна приводит к росту прочности при сжатии. Увеличение содержания волокна приводит к росту прочности при сжатии только при диаметре волокна 30
— 40 мкм. Требуемая прочность (60 – 65 МПа) достигается при диаметре волокна 28 – 32 мкм.
Вывод. Введение базальтового волокна в бетон есть целесообразным, т. к. наблюдается значительный прирост показателей прочности, около 40 % в сравнении с контрольными образцами.
Зависимости прочностных показателей от факторов влияния (длина, диаметр и содержание волокна) при ТВО и нормальных условиях твердения аналогичны.
Получение максимальных прочностных показателей (90 МПа) обеспечивается введением волокна с параметрами: длина волокна 10 мм, диаметр волокна 40 мкм и содержание волокна
5 %.
Чтобы получить требуемую проектную прочность бетона (60 МПа) для производства трамвайных плит, необходимо ввести волокно с параметрами: диаметр 28 – 32 мкм, длина 5,2 –
6 мм и содержание 2 %.
Таким образом, проведенные исследования доказали возможность повышения прочностных показателей бетона за счет введения в него дискретных базальтовых волокон. Все это раскрывает перед дисперсно-армированными материалами новые области применения, которые являются доступными на сегодняшний день, а также позволяет избежать трудоемких операций по армированию, сэкономить сырьевые материалы и значительно уменьшить общий вес конструкции за счет уменьшения сечения при неизменных прочностных показателях, или заменить стандартные армирующие сетки на дисперсное армирование.
ИСПОЛЬЗОВАННЫЕ ИСТОЧНИКИ
1. Рабинович Ф. Н. Дисперсно армированные бетоны / Рабинович Ф. Н. // М.: — Стройиздат, 1989. – 174 с.
2. ТУ У В.2.6-02070772-004-99 «Плиты трамвайного пути железобетоные предварительно напряженные».
3. Хартман. К. Планирование эксперимента в исследовании технологических процессов / К. Хартман, Э. Лецкий, В. Шефер. // — М. : Мир, 1977. – 552 с.
4. ДСТУ Б В.2.7-43-96. Бетоны тяжелые. Технические условия. – К. : Держспоживстандарт України, 1997. – 16 с.
5. ДСТУ Б В.2.7-114-2002. Строительные материалы. Смеси бетонные. Методы испытаний.
– К. : Державний комітет архітектури, будівництва і житлової політики України, 2002. – 25 с.
УДК 624.012
РЕЦИКЛІНГ БУДІВЕЛЬНИХ ВІДХОДІВ
Т. Ю. Шевченко, к. т. н., М. Ю. Барна, асп., О. Ю. Назаренко, маг.
Ключові слова: рециклінг, інертні відходи, залізобетонний брухт, дробильно-сортувальна установка, щебінь, фракція, відходи деревини, метод пресування, метод екструзії, скло, пінобетон
Проблема. Одним із найнегативніших наслідків будівельної діяльності є наявність значної
8
№ 9 вереснь 2021
кількості інертних відходів. Світові тенденції нашого часу все більше відстоюють позиції екологічно чистого будівництва, яке не буде завдавати шкоди здоров’ю людей ні під час виконання будівництва, ні по закінченні цього процесу. До того ж, на основні позиції виходить проблема значної нестачі територій для заховання будівельних відходів та, у зв’язку з цим, значне підвищення цін за зберігання таких відходів у відвалах. Розробка та запровадження проектів знесення та реконструкції старих, уже не придатних до експлуатації будівель, потребує рішення цієї проблеми.
Окрім вищесказаного, існує факт вичерпності природних ресурсів, використовуваних у різних галузях, у тому числі в будівництві. Тому в недалекому майбутньому потрібна альтернатива природної первинної сировини, яка була б доступною за ціною та технологією виготовлення.
Можливим варіантом рішення цих та інших проблем є рециклінг будівельних відходів. Рециклінг — це переробка та запровадження у повторний обіг будівельних відходів з метою використання як можливої повної або часткової заміни природної сировини.
Аналіз публікацій. За даними Європейської асоціації зі знесення будівель, щорічно на планеті утворюється близько 2,5 млрд. будівельних відходів, у тому числі в Європі — 200 млн. т., кількість яких з кожним роком безперервно зростатиме. За даними статистики, 60 % такого будівельного сміття складають цегляні і залізобетонні відходи [1]. Це результат реконструкції, ремонту і зносу старих будівель і споруд, а також зведення новобудов.
У Європі під керівництвом Європейської комісії було проведено дослідження щодо повторного використання будівельних відходів. Як результат отримані дані про те, що загалом в Європейському союзі за рік накопичується 180 млн. т . твердих будівельних відходів, з яких 72 % мають подальшу переробку і використання, тобто рециклінг, а 28 % вивозяться на зберігання у відвали [6].
У населених пунктах України кожен рік накопичується близько 35 млн. м3 твердих відходів, які вивозяться на 770 звалищ та утилізуються на 4 сміттєспалювальних заводах. Значною частиною цих відходів є будівельні відходи. Паспортизація місць захоронень твердих побутових відходів (ТПВ), яка проводилась органами державного санітарного контролю, свідчить, що більшість (85 – 90 %) з них не відповідають вимогам екологічної безпеки [1].
Мета роботи. Проблема накопичення будівельних відходів з кожним роком постає все гостріше в Україні. Дана стаття має на меті ознайомити читачів з одним із можливих варіантів рішення вищезазначеного питання та надати загальні відомості про існуючі технологіі рециклінгу будівельного сміття.
Основний матеріал. Будівельне сміття є результатом знесення, реконструкції та будівництва будівель та споруд. При цьому отримане сміття є досить різноманітним за своїм складом та матеріалами. Але при знесенні будівель 99 % всіх відходів підлягає єдиній номенклатурі [3], а точніше, відходи бетонного брухту – 78,2 %, гіпсу – 4,6 %, деревини – 0,7 %, іншого будівельного сміття (скло, кераміка, утеплювачі і т. д.) – 15,6 %.
Зі сказаного очевидно, що найбільша частина будівельних відходів – це залізобетонний брухт, рециклінг якого дозволяє отримувати вторинний щебінь. У подальшому його можна використовувати для [4]:
– створення підстилкового шару під’їзних та мало напружених доріг;
– створення фундаментів під складські виробничі приміщення та невеликі механізми;
– влаштування основи чи покриття пішохідних доріжок, автостоянок, прогулянкових алей, схилів уздовж рік та каналів;
– виготовлення бетонів для улаштування пішохідних доріжок, внутрішніх площадок гаражів та сільських доріг;
– виробництва бетонних та залізобетонних виробів класу міцності до В25.
Аналізуючи досвід зарубіжних підприємств із переробки залізобетонного брухту, слід
виокремити три основні способи такої операції [2; 5]: переробка за допомогою стаціонарних механізмів; переробка на збірно-розбірних дробильно-сортувальних установках; переробка за допомогою мобільних установок.
9
Вісник ПДАБА
Рис. 1. Схема руху залізобетонного брухту у дробильно — сортувальній установці
При виборі потрібного типу механізму потрібно керуватися, перш за все, ступенем різнорідності матеріалу, який необхідно переробити, та місцезнаходження об’єкта, який слід знести чи реконструювати.
Але який би тип установки не використовувався, у результаті отримується вторинна сировина, яка, в більшості випадків, у процентному співвідношенні складає [7]:
– металобрухт – 5 % від загальної маси перероблених відходів;
– відсів 0-5 мм – 5 % від маси бетону (без арматури);
– фракція 5-20 мм – 40 % від маси бетону (без арматури);
– фракція 20-40 мм – 35 % від маси бетону (без арматури);
– фракція 40-70 мм – 20 % від маси бетону (без арматури).
Не слід забувати також про відходи деревини, які є досить багато численними. Вони поділяються на дві групи: відходи пиломатеріалів та відходи від розбирання та реконструкції будівель. Область наступного використання таких відходів є також досить широкою. А саме, за допомогою методу термічної обробки вони можуть застосовуватись як паливо в заводських котельних та ТЕЦ, за допомогою мінеральних в’яжучих із відходів деревини виготовляють утеплювачі для огороджувальних конструкцій, а віднедавна методом пресування та екструзії з них виготовляють деревинно-полімерні композитні матеріали (ДПКМ).
Що стосується скла, то воно також знаходить наступне ефективне використання. Беручи до уваги не дуже хороший його фізичний стан, його переробляють лише методом подрібнення. У результаті отримується дрібносипкий матеріал, дуже схожий на кварцовий пісок. Це дає можливість використовувати його при виготовленні пінобетону, а саме пінобетонних стінових блоків.
Значний поштовх до вивчення процесу рециклінгу дало те, що останнім часом з економічної точки зору стало набагато доцільніше переробляти будівельні відходи, аніж вивозити їх на звалища (особливо за кордоном) (табл. ) [6].
Т а б л и ц я
Рівень цін на вивезення та переробку будівельних відходів за 2008 —2009 роки у країнах ЄС
Види відходів Ціна на вивезення та захоронення, €/тонна Ціна на переробку, €/тонна
Інертні відходи (залізобетонний брухт) 10 — 31 10—19
Відходи деревини 19 — 183 0 — 91
Відходи змішаного складу 122—290 122 (спалювання)
10
№ 9 вереснь 2021
П р о д о в ж е н н я т а б л и ц і 1
Радіоактивні відходи 230-350 230
Відходи гіпсу та штукатурки 106 58
Наведені в таблиці дані можуть коливатися залежно від якості перероблюваних відходів, територіальної приналежності місця проведення будівельних робіт та віддаленості місця отримання відходів від місця їх переробки.
Висновки. У результаті введення рециклінгу будівельних відходів як одного з обов’язкових процесів, що виконується підчас проведення будівельних робіт та який передбачується ще на стадії проектування будівлі, отримаємо ефект, який буде проявлятись у наступному:
— значному зниженні необхідності у місцях для захоронення будівельних відходів;
— можливості зменшення споживання природної первинної сировини, тобто зниженні навантаження на навколишнє середовище;
— зниженні транспортних операцій пов’язаних з перевезенням будівельного сміття до місць його захоронення, а звідси і значний економічний ефект.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Олейник П. П. Промышленное и гражданское строительство: Переработка отходов строительства и сноса. Источники образования строительных отходов и концепция их переработки / П. П. Олейник – Москва : 2005. – № 2. – С. 38.
2. Олейник П. П. Промышленное и гражданское строительство: Переработка строительных отходов с получением щебеночно-песчаных смесей / П. П. Олейник – Москва : 2007. – № 7. -С. 59.
3. Олейник П. П. Промышленное и гражданское строительство: Основное технологическое оборудование дробильно-сортировочных комплексов / П. П. Олейник – Москва : 2005. – № 4. -С. 41.
4. Строительство и реконструкция: Новые технологии утилизации отходов: [сб. науч. трудов / авт. текста И. Карманова и др.]. – Москва : 2000. – С. 31.
5. Технологическая схема: [Электронный ресурс] / Обуховская промышленная компания. -Режим доступа к сайту: http://www.dromash.ru/crushing_equipement/sorting_complex.php.
6. Le point sur le recyclage des dechets du batiment: [Un source electronique] / Defawe Philippe -Mode d’acces:
http://www.lemoniteur.fr/199-materiaux/article/actualite/581010-le-point-sur-le-recyclage-des-dechets-du-batiment .
7. TRADECOWALL : Recyclage de dechets inertes // Societe Cooperative pour le Traitement des Dechets de Construction en Wallonie. – 2021. – Mode d’acces: www.tradecowall.be/recyclage-dechets-inertes.php.
УДК 681.586
ПОГРЕШНОСТИ ИНКЛИНОМЕТРА ОТ ПЕРЕКОСОВ ТРЕХОСНОГО МАГНИТОРЕЗИСТИВНОГО ДАТЧИКА ОТНОСИТЕЛЬНО КОРПУСА ПРИБОРА
Г. Н. Ковшов, д. т. н., проф., А. А. Лукашук, асп.
Ключевые слова: инклинометр, магниторезистивный датчик, алгоритмическая
компенсация, перекос
Введение. В настоящее время в Украине все большее внимание уделяется развитию собственной нефтедобывающей промышленности. В связи с этим возникает потребность в разработке и усовершенствовании инклинометрической аппаратуры.
На современном этапе развития инклинометрической аппаратуры важнейшей задачей
11
Статья найти рециклінг будівельних відходів
Проблема промислових відходів та основні напрями її вирішення. Класифікація промислових відходів. Досвід застосування відходів металургії, паливної промисловості та енергетики. Використання золи і шлаки в дорожньо-будівельних і ізоляційних матеріалах.
реферат, добавлен 23.05.2021
Викладення технології перероблення відходів радіометричних збагачувальних фабрик з повною їх утилізацією. Розділення відходів на бідний концентрат і малоактивний матеріал. Вимірювальна апаратура і технологічне устаткування для перероблення цих відходів.
автореферат, добавлен 24.07.2021
Виробництво альтернативного палива для подальшого збереження корисних копалин як один з основних напрямків утилізації, переробки побутових відходів. Характеристика технології газифікації і плавлення, що використовується на сміттєспалювальних заводах.
контрольная работа, добавлен 12.04.2021
Технології утилізації багатьох видів твердих, розчинних, рідких і газоподібних відходів. Мінімізація утворення шлаку, його знешкодження при спалюванні вуглецю. Використання продуктів газифікації у виробництві. Піроліз як спосіб нагрівання відходів.
лекция, добавлен 18.04.2021
Можливість отримання металозолофосфатного в’яжучого на основі відходів промисловості. Хімічна активація золи-виносу кислими залишками, які в незначній кількості містяться у фосфогіпсах. Використання золи-виносу у виробництві будівельних матеріалів.
статья, добавлен 23.12.2021
Промислові відходи та їх особливості. Методи утилізація відходів машинобудування. Конструкторська розробка установки, яка дозволяє ефективно для середовища утилізувати відходи, з мінімальними економічними і технологічними витратами на утилізацію.
статья, добавлен 22.11.2021
Рішення задачі утилізації порошкових відходів алюмінієвого виробництва, зокрема шлаків вторинного алюмінію. Питання технології брикетування даних відходів з метою їхнього використання при виплавці чорних металів. Процеси пресування зі зсувом відходів.
автореферат, добавлен 24.06.2021
Категорії фармацевтичних відходів і методи їх знешкодження. Створення регіонального логістичного центру з переробки фармацевтичних відходів. Розробка науково-практичних підходів до управління відходами фармацевтичної галузі на засадах логістики.
статья, добавлен 02.10.2021
Розробка способу отримання клеїв-розплавів, шляхом хімічної переробки відходів ПЕТФ-пляшок, з подальшим використанням їх у операціях виготовлення взуття. Дослідження механізму хімічного рециклінгу переробки відходів ПЕТФ на властивості клеїв-розплавів.
автореферат, добавлен 29.10.2021
Розробка процесу створення із твердих вуглецевих промислових і побутових відходів сумішей із заданими властивостями для наступної термолізної переробки у камерних печах. Вплив вологості, стадійності пресування та пружних компонентів суміші відходів.
автореферат, добавлен 27.07.2021
Утилізація побутових відходів — нагальне завдання
Тверді побутові відходи (далі по тексту — ТПВ, сировина) — така само цінна сировина, як кам’яне вугілля, нафта, руди. Тільки останні необхідно видобувати із землі з великими працезатратами, а перші — лежать горами на величезних територіях.





Дільниця термічної обробки сировини (ТПВ). Вид зверху (план).
В Україні нараховується 6,5 тисячі законних і майже 35 тисяч незаконних звалищ сміття, за різними оцінками, — від 4% до 7% території, що можна прирівняти до площі всієї Данії (понад 43 тисяч кв. км). І з кожним роком ситуація тільки погіршується. Згідно з даними Державної служби статистики, населення і підприємства щорічно “виробляють” майже 350 млн. тонн відходів. У середньому кожен українець, який мешкає у багатоквартирному будинку, викидає близько 350 кг сміття на рік, а жителі приватного будинку — майже 450 кг, за даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики й комунальних послуг (НКРЕКУ). За підрахунками екологів, Україна накопичила близько 54 млн. кубометрів відходів; щорічно сміттєві полігони поповнюються приблизно на 15–17 мільйонів тонн. Утилізується лише десята частина зібраного сміття.
Усі полігони, відведені під сміття, переповнені ТПВ. Пожежі на смітниках, людські жертви, шкідливі стоки під час опадів, забруднення підземних і наземних водоймищ загрожують екологічною і гуманітарною катастрофою нашій країні. На жаль, дотепер не вжито жодних діючих кроків, крім обговорень і розмов, на тему утилізації ТПВ.
Не дивно, що вчені постійно вигадують і впроваджують на практиці нові способи переробки ТПВ. Тож які методики застосовуються сьогодні?
1. Захоронення відходів на полігонах: сортування сміття, земляне засипання.
2. Природні методи розкладання ТПВ — компостування.
3. Термічна переробка ТПВ: спалювання, низькотемпературний піроліз, високотемпературний піроліз (плазмова переробка).
У Європі в кожній країні є спеціальні контейнери для сортування сміття. Зазвичай розподіляють відходи на кілька основних категорій: пластик, папір, скло, органічні відходи й метал.
Одним із лідерів переробки сміття є Швеція. Тут переробляють 99% усіх відходів країни. За допомогою вторинної сировини опалюють будинки, забезпечують їх електроенергією. А було б у них більше сміття — були б краще забезпечені власні енергетичні потреби. Таку проблему у Швеції вирішили імпортом сміття з інших країн.
Схожа ситуація і в Німеччині, Швейцарії та Австрії. У країнах полігони зі сміттям як такі взагалі закрито, адже 97% відходів теж переробляється. Уся цементна промисловість у цих країнах працює на спалюванні сміття і автопокришок.
В Україні проблема зі сміттям існує через законодавство, адже закони просто не зобов’язують його переробляти. Передбачено лише два способи утилізації — захоронення і спалювання.
Ми пропонуємо для цієї мети використовувати технологію коксохімічного виробництва. За цією технологією очищене від породи кам’яне вугілля у камерах коксових батарей нагрівається до 1200 градусів Цельсія без доступу повітря і піддається термічному перетворенню на твердий продукт, доменний кокс, і леткі речовини. Летка фракція охолоджується, конденсат піддається ректифікації і використовується у вигляді цінних хімічних продуктів. Неконденсована частина — коксовий газ — цінне паливо.
У пропонованій нами схемі вихідні ТБО піддаються таким операціям: первинне сортування, розпушення, сортування з видалення скла, порцеляни, металу, пластику; подача очищеної сировини в збірні бункери. Із збірних бункерів очищена сировина потрапляє почергово в рухомі контейнери. Розміри контейнерів орієнтовно 250/1000/700 мм. Верх відкритий, контейнери суцільнозварні, із жароміцної сталі. Сировина пресується спеціальним пресом. Рухомі контейнери після завантаження сировини накривають жароміцними решітками з отворами розмірами близько 10/10 мм. Решітки прибирають перед розвантаженням контейнерів. Вони запобігають засміченості летких речовин при термічному розкладанні сировини. По необхідності заповнені контейнери подаються в камери термообробки. Термокамери — стаціонарні установки, у кожній з яких розміщаються два рухомі контейнери із сировиною. Термокамери — герметичні, із жароміцної сталі. Серія камер утворює батарею. Камери чергуються з поздовжніми обігрівальними простінками. У поперечному розрізі батареї проходить чергування термокамер і обігрівальних простінків. Габарити термокамер забезпечують вільний прохід рухомих контейнерів із сировиною. У верхній частині камер передбачається простір для газів, що виділяються під час терморозкладання сировини. Гази видаляються через люки у склепіннях камер. У кожній камері одночасно розміщаються два контейнери із сировиною. Камери обладнано з торців дверима. З вихідного боку під камерами встановлено топкові пристрої. Паливом слугує природний газ чи кам’яне вугілля. У процесі термообробки сировини утворюється твердий залишок — побутовий кокс, який може використовуватися як паливо чи як сировина в різних галузях промисловості. Топкові гази направляються в обігрівальні простінки. При цьому регулювальними пластинами (шиберами) забезпечується необхідний розподіл температур розкладання сировини. Температура в простінках ближче до пальників становить 600–700 градусів, у зоні контейнерів на вході термокамер — 300–350. З періодичністю 2–3 години відчиняються двері однієї з камер, вивантажується контейнер. Він переводиться у спеціальну герметичну камеру для охолодження. У цей час до камери вводиться новий контейнер із сировиною, проштовхуючи контейнер, що перебуває у термокамері, в гарячу зону. Двері камери зачиняються, виданий з камери контейнер охолоджується водою. Потім контейнер відправляється на розвантаження і чищення.
Можливий режим термічної обробки сировини, при якому вуглець, що залишився, газифікуватиметься до стану горючого газу і виділятиметься разом з основними летким речовинами та використовуватиметься.
Димові гази з обігрівальних простінків батареї направляються в загальний колектор і потім у димар чи на обігрів сировини перед її подачею в збірні бункери.
Леткі речовини з термокамер через люкові отвори надходять у колекторний трубопровід і потім у первинний холодильник. Охолоджуючись до 200 градусів, частина речовин конденсується. Із холодильника газова й рідка фази надходять у сепаратор. Рідка фаза виводиться в збірну ємність, а газова фаза надходить у наступний холодильник. При цьому газова фаза охолоджується до 150 градусів і частково конденсується. Охолоджений потік надходить у наступний сепаратор. Рідина надходить у нову ємність, а газова складова йде в наступний каскад охолодження.
Організується кілька наступних стадій охолодження й виходу рідких компонентів температурного розкладання сировини. Уся послідовна система холодильників і сепараторів герметична. Після кінцевого каскаду охолодження газ, що залишився, за температури 30 градусів відкачується у газосховища й використовується як висококалорійне паливо.
У результаті переробки сировини можна одержати такі органічні рідини: антрацен, бензол, толуол, ксилол тощо. Вони застосовуються у хімічній і оборонній промисловості. Кожна з виділених рідин піддається тоншій розгонці по температурних фракціях у ректифікаційних колонах. Продукти ректифікації є дуже цінними речовинами й можуть використовуватися у різних галузях промисловості. Обладнання для охолодження і ректифікації, необхідне для зазначених процесів, застосовуються на КХЗ.
Деревні відходи (дерева, тріска, меблі) після механічної обробки можуть реалізовуватися як дрова. Інше їх застосування — виробництво деревного вугілля і летких речовин у тимчасово виділеній батареї. Деревне вугілля користується підвищеним попитом. Пластмасова сировина може бути відсортована й продана спеціалізованим підприємствам чи відправлена на термічну переробку. Металобрухт може бути зданий у металопункти, скляні відходи реалізуються на склозаводах. Твердий залишок термічного розкладання (побутовий кокс) може бути реалізований споживачеві, а може бути використаний як паливо для процесу переробки.
Ми вважаємо, що побудувати завод за описаною вище технологічною схемою можливо на території коксохімічного заводу (наприклад, запорізький “Запоріжкокс”). Крім цього, на території України додатково має бути побудовано 10–15 заводів збору й попередньої переробки ТПВ. На них має проводитися сортування відходів, підготовка брикетів заданого розміру пресуванням. Брикети транспортуватимуться на основний завод і перероблятимуться там безпосередньо в батареях термічної обробки сировини.
Із чого ж почати? Звісно, із себе! Як казав булгаковський герой професор Преображенський: “Розруха не в клозетах, а в головах”. Що заважає нам, рядовим громадянам, нашим обслуговуючим ЖЕКам, ОСББ і ЖБК, сортувати сміття, яке ми “виробляємо” і викидаємо?! Тільки на цьому етапі можемо заощадити мільйони комунальних коштів, які виділяються на аналогічні цілі, й, мало того, вивезення сміття стане не витратною, а дохідною частиною наших бюджетів. Ситуацію можна виправити, достатньо лише залучити до сортування відходів населення. Нині контейнери для роздільного збору побутових відходів і сміттєвози, які забирають окремо контейнери з ресурсоцінними компонентами побутових відходів, є тільки в 2% населених пунктів України. І це незважаючи на те, що існує Закон України “Про відходи”, який передбачає обов’язковий роздільний збір сміття.
Віктор ДОНКОВ, кандидат технічних наук,
Сергій ДОНКОВ.






