Інформаційні системи в страховому бізнесі. Впровадження автоматизованих інформаційних систем в сфері страхування. Маючи справу з масовими явищ –

Автоматизація банківської діяльності переживає дещо супереч­ливій, але достатньо активний розвиток. Він може характеризуватися як стан, коли в організації банківських технологій одночасно вжива­ються і примітивні програмні продукти, які дозволяють розв’язува­ти тільки задачі, зв’язані зі створенням декількох вихідних форм для звітності, і достатньо інтелектуальні комплекси, які розв’язують за­дачі управління банком. В першому випадку це традиційні системи управління базами даних, що сприймаються на ринкові програмних технологій як дещо само собою зрозуміле, у другому — адаптовані за­хідні комплекси, які приносять в українську діяльність досягнення за­хідної банківської думки.

Процеси автоматизації банківських технологій в Україні почали активно проявлятися в кінці 80-х, на початку 90-х років минулого сто­ліття. Це зв’язано з банківською реформою 1989 року. Тоді існуючі бан­ки одержали достатню самостійність і поряд із колишніми державними банками на ринкові банківських послуг з’явилися нові комерційні бан­ки. При цьому обчислювальні центри, на яких здійснювалося опрацьо-вання банківської інформації, уже не могли надати банкам весь спектр послуг, потрібних для зменшення рутинної роботи і для аналізу та про­гнозування фінансового стану банків.

K

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

Розвиток банківських процесів привів до появи різних інформацій­них технологій. Це пояснюється не тільки різницею банків за розмірами, структурою, використовуваними методами ведення банківської спра­ви, тобто всіх тих параметрів, які в першу чергу характеризують банк як об’єкт застосування інформаційної технології, а й великою кількістю організацій-постачальників банківських систем, активною пропозицією цих систем і наповненням ними ринку.

Основна відмінність вітчизняної банківської інфраструктури ін­формаційних технологій від закордонної з точки зору комп’ютерних платформ полягає у більш високій їх однорідності.

Під комп’ютерною банківською платформою розуміється про­грамно-технічне оснащення розв’язування банківських задач на базі но­вих інформаційних технологій, включаючи конкретну методологію ве­дення банківської справи на певному професійному рівні. Використання таких платформ в першу чергу характерне для малих і середніх банків.

Поділ банків на малі, середні та великі можна провести за кількіс­тю документів, що опрацьовується за один робочий день — до 200, від 200 до 2000, більше 2000 документів, або кількістю автоматизованих ро­бочих місць, організованих у банкові, при умові їх ефективного заванта­ження (3,15, 50 місць).

Зараз, як правило, переважає однорідність засобів обчислювальної техніки у банках, що пояснюється дорогим утриманням парку декількох серій комп’ютерів. Із зростанням активності і кількості постачальників банківських систем, а також із появою більш широких можливостей їх системної інтеграції міра однорідності банківської інфраструктури буде, мабуть, поступово знижуватися.

Вибір банками тих чи інших систем автоматизації зв’язаний, як правило, із співвідношенням ціна – надійність – продуктивність. Для ве­ликих банків фактор ціни не має вирішального значення. Великі бан­ки, які мають різноманітний комп’ютерний парк, розв’язують також проблему власної мережевої інтеграції. Проблема ускладнюється в разі необхідності підтримувати високошвидкісний обмін даними між філі­ями, з клієнтами, іншими банками. В зв’язку з цим банкам доводиться планувати не тільки технічне оснащення, а й усю системну інфраструк­туру інформаційної технології.

Зацеркляиий М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГІЇ’У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Під інфраструктурою розуміється сукупність і змістовне наповнен­ня окремих складових процесу автоматизації банківських технологій.

В інфраструктурі, крім концептуальних підходів, варто виділити 5 складових:

1) інформаційне забезпечення;

2) технічне оснащення;

3) програмні засоби;

4) системи зв’язку і комунікації (внутрішні і зовнішні);

5) системи безпеки, захищеності та надійності.

Склад інформаційного забезпечення, його організація визнача­ються перш за все складом задач. До найбільш традиційних задач, які розв’язуються будь-яким банком, відноситься операційна (розрахунко­во- касова) діяльність. Не вдаючись до дрібниць всіх аспектів розрахун­ково-касових банківських операцій, відмітимо, що автоматизація тільки цієї діяльності може розв’язати основні проблеми сьогоднішнього дня (але не майбутнього).

При такому підході банківська технологія грунтується на програм­ному продукті «Операційний день банку», а впроваджуваний комплекс задач дозволяє працівникам проводити оперативний аналіз діяльності банку за будь-який попередній проміжок часу. Проте, навіть, необхід­ність мати електронні копії банківських платіжних документів потребує наявності ряду додаткових програмних продуктів, які мають традицій­ні назви «Каса», «Платіжні доручення» тощо. Для забезпечення комп­лектності автоматизації банківської діяльності потрібний ряд важливих програмних продуктів і всі вони повинні бути інтегрованими настільки, аби при проведенні банківських операцій не було надлишкового вве­дення, набирання, пересилання даних тощо, а стан банку можна було оцінити на будь-який момент часу. Крім того, враховуючи необхідність автоматизації обміну інформацією між банком і розрахунково-касовим центром, доводиться здійснювати рознесення сум на кореспондентські рахунки, їх опрацювання, та інші функції.

До останніх, зокрема, можна віднести так звану систему «клієнт-банк», яка дає можливість клієнту банка розв’язувати свої задачі спіл­кування з банком, обходячи операціоніста і не виходячи зі свого офісу.

S2S

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

Наявність такої системи і широке розповсюдження персональних ком­п’ютерів типу Notebook (із модемними платами) дозволяє сучасному бізнесменові здійснювати платежі практично в будь-якому місці, де є телефонний зв’язок. Звідси і привабливість банку, який надає своїм клі­єнтам подібні послуги.

Наступним традиційним напрямком банківської діяльності є кре­дитування, яке приносить банкові доход до 75 %. Автоматизація цієї функції забезпечує не тільки автоматизований контроль за надходжен­ням платежів, а й, що досить важливо, прогнозування на будь-який тер­мін очікуваного в майбутньому стану банку, як з точки зору одержання коштів за кредитними договорами, так і наступними виплатами для за­лучених коштів. Приведені функції автоматизуються в рамках комп­лексу програм «Ведення банківських договорів», який доповнюється багаточисельними аналітичними задачами з розв’язування питань опти­мального використання наявних в розпорядженні банку коштів. Розв’я­зування комплексу задач із цінними паперами, ділинг, біржові операції, організація міжбанківського обміну електронними копіями документів, аналітичні системи оцінки діяльності банку і його клієнтів тощо, які за­раз автоматизовані далеко не повністю, повинні органічно входити в комплексну систему організації діяльності банку.

Орієнтація на автоматизацію всієї діяльності банків означає посту­повий еволюційний перехід від більш простих програмно-апаратних за­собів до більш складних із відповідним нарощуванням технічного, тех­нологічного, кадрового потенціалів із одночасним розширенням сфер використання банківського капіталу.

Кількість використовуваної техніки, в основному, визначається розмірами банку, наявністю філій, зв’язками, що склалися, та іншими факторами. В останній час внаслідок зростання об’ємів робіт, кількос­ті послуг та філій, кількості клієнтів і зв’язків проявляється тенденція До придбання банками більш потужних комп’ютерів і більш розвину­того програмного забезпечення. Якщо технічне забезпечення, як пра­вило, закордонне, то в програмному частка зарубіжних систем значно менша. На ринкові програмних засобів діє декілька десятків постачаль­ників і оптимальний вибір продукту є досить складною задачею. Крім

того, потрібно відмітити високу активність банків у створенні власного програмного забезпечення. Частина придбаних систем приблизно до­рівнює частині власних. Це, перш за все, стосується інструментальних засобів, що говорить про активність банків, готових створювати власне програмне забезпечення.

Набирає силу розповсюдження мережевих банківських техноло­гій. Спостерігається прискорений розвиток засобів міжбанківської те­лекомунікації. Розповсюджуються різні телекомунікаційні системи типу «клієнт-банк». На мережеве оснащення банків впливає також викорис­тання пластикових карток.

Надійність автоматизованих банківських технологій потребує за­ходів безпеки та захисту інформації.

Рівень заходів із захисту інформації, як правило, відстає від рівня автоматизації. Заходи захисту та їх реалізація повинні ґрунтуватися на єдиній цілісній теорії безпеки та захисту даних і потребує поетапного впровадження. На практиці поки-що пропонуються окремі компоненти для розв’язування окремих задач, тоді як для надання надійного захисту повинен розв’язуватися комплекс програмно-технічних і організаційних проблем із розробкою відповідної документації. Відділи автоматизації банків, які діють у конкретних умовах, змушені самостійно розробляти концепцію захисту і організаційні заходи його підтримки.

Ефективність і оперативність банківських угод, а також юридич­но значимий документообіг, що грунтуються на системах електронної пошти і електронного підпису, сприяють ефективності та оперативності міжбанківських угод. Система колективного використання електронно­го (цифрового) підпису значно прискорює документообіг із угод і зво­дить до мінімуму нераціональні витрати, зв’язані з веденням договірної роботи на паперових носіях.

Сформулюємо тепер вимоги, які потрібно врахувати при розв’язу­вані задач автоматизації діяльності банків:

• ідеологія побудови системи повинна формуватися з урахуванням можливого розвитку банківських технологій, тобто аналізу задач, які потрібно розв’язувати сьогодні, повинен проводитися з пер­спективою розвитку їх у недалекому майбутньому;

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

впроваджувані технології повинні, по можливості, рівномірно здійснювати автоматизацію всіх аспектів діяльності банку, що до­поможе уникнути появи вузьких місць;

повинна передбачатися відповідність програмних засобів автома­тизації банківської діяльності наявності розгалуженої мережі про­даж, гарантійного обслуговування апаратних засобів, спеціалістів, які знають дану техніку; • технологія повинна відповідати рівню розвитку суспільства, рів­ню розвитку банківських методологій: по-перше, не відставати від загальних тенденцій розвитку, по-друге, не забігати надто да­леко вперед, аби не виявитися непотрібною.

Автоматизована банківська система є формою організаційного управління банком на базі основних теоретичних положень кібернетики та інформатики. Автоматизована банківська система, спираючись на мо­делювання фінансово-кредитних операцій, впорядкування інформацій­них потоків, застосування економіко-математичних методів, обчислю­вальної техніки і засобів зв’язку, знижує трудомісткість і раціоналізує управлінську діяльність у банкові, дозволяє розширити коло задач, що розв’язуються, підвищити аналітичність, обґрунтованість і своєчасність рішень, які приймаються.

Наявна в державі банківська система складається із великої кіль­кості елементів. Як всій системі, так і кожному її елементу притаманна складна багаторівнева структура, а також широкі внутрішні та зовнішні інформаційні зв’язки. Для нормального функціонування здійснюється управління як окремими елементами (банками), так і системою в цілому. В банківській, як і в будь-якій іншій економічній системі, процес управ­ління є процесом інформаційним.

В середині системи інформаційна взаємодія об’єднує об’єкти Управління — функціональні підрозділи банку, його філії, обмінні пунк­ти тощо — і управляючу систему, тобто орган управління банком, його

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ІШЩ

управлінський апарат зі своїми методами проведення роботи, аналізу, прийняття управлінських рішень. Взаємодія перерахованих елементів здійснюється за допомогою руху інформаційних потоків у вигляді пря­мих і зворотних інформаційних зв’язків. Прямий інформаційний зв’я­зок є носієм розпорядчих відомостей, які видаються органом управління для підлеглих підрозділів банку. Зворотний інформаційний зв’язок за­безпечує керуючу систему відомостями про хід виконання покладених на «виробничі» підрозділи функцій із банківського обслуговування клі­єнтів чи взаємодію з іншими банками. Найбільш типова схема інформа­ційних потоків у банку приведена на рис. 7.1.

Для будь-якого банку велике значення мають його функціональні та інформаційні зв’язки із зовнішнім середовищем: з Національним бан­ком, іншими банками, урядовими органами, податковою службою, стра­ховими організаціями і компаніями, фондовими біржами, з клієнтами банку (юридичними та фізичними особами) тощо. Ці зв’язки як прямі, так і зворотні відображують в інформаційному плані функціональну вза­ємодію банку з перерахованими організаціями.

Прямий і зворотний інформаційні зв’язки, які реалізуються автома­тизованими банківськими системами, охоплюють процеси збирання, пере­давання, зберігання, накопичення та опрацювання інформації в банках. В основі автоматизованих банківських систем знаходяться нові інформацій­ні технології, які реалізують спільні технологічні моделі опрацьовання да­них — термінальні процеси, локальні і розподілені мережі, інтелектуальні термінали, системи машинної графіки, електронної пошти тощо.

Проектування та функціонування автоматизованих банківських систем грунтується на системотехнічних принципах, які відображають важливі положення методів загальної теорії систем, системного проек­тування, теорії інформації та інших наук, і дозволяють забезпечити по­трібну надійність експлуатації, сумісність та взаємодію інформаційних систем різних економічних об’єктів, економити працю, час, кошти на проектування та впровадження автоматизованих банківських систем.

Принцип системності або системний підхід відноситься до голов­них принципів. Він полягає в різносторонньому аналізі структури і ді­яльності банку, з’ясуванню складу задач, які потрібно розв’язувати,

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

функціональної та інформаційної взаємодії елементів системи між со­бою і з зовнішнім середовищем. Системний підхід є основним і при про­ектуванні нових інформаційних технологій, і при вивченні та управлінні діючою інформаційною системою.

Рис. 7.1

Типова схема інформаційних процесів у банку

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Іншими важливими принципами є:

• інформаційний зворотний зв’язок — можливість використання ав­томатизованих банківських систем для своєчасного інформаційного відображення результатів діяльності банку і регулювання характеру його функціонування шляхом прийняття обґрунтованих рішень;

• декомпозиція — можливість покращання організації та якос­ті проектування, поділу системи на підсистеми, блоки, модулі, комплекси задач із наступним формулюванням проектних рішень і створенням програмних продуктів та документації;

• неперервний розвиток автоматизованих банківських систем, що передбачає поновлення і поповнення обчислювальною технікою, програмним забезпеченням тощо; поповнення діючої системи повинно відбуватися без будь-яких великих перебудов; авто­матизована банківська система повинна нарощувати потужність, постійно розширювати і поповнювати базу даних;

• сумісність, яка передбачає взаємодію автоматизованих банківсь­ких систем різних типів і рівнів в процесі їх спільного функціо­нування;

• стандартизація та уніфікація — використання типових, уніфіко­ваних і стандартизованих елементів при створенні та розвитку автоматизованих банківських систем (типові програмні продукти, обчислювальні засоби, уніфікована документація тощо);

• інтеграція — об’єднання в єдиному технологічному ланцюгові процедур збирання, передавання, зберігання, опрацьовання да­них, формування управлінських рішень в умовах функціонування багаторівневих обчислювальних систем;

• автоматизація інформаційних потоків і документообігу, що до­сягається шляхом використання технічних засобів для збирання, реєстрації, опрацьовання даних, створення первинних і резуль­туючих документів, шляхом впровадження без паперової тех­нології, широкого використання засобів зв’язку для передавання банківської інформації на будь-яку відстань;

ефективність, що передбачає вибір найбільш раціональних проектів рішень, які підлягають впровадженню, і одержання економічного

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

ефекту від витрат на створення автоматизованих банківських сис­тем в процесі їх експлуатації.

Створення нової технології крім загальносистемних принципів по­требує врахування особливостей структури банківських систем і спе­цифіки банківської діяльності. Перш за все — це значна складність організаційної взаємодії, яка викликає необхідність створення багато­рівневих, ієрархічних систем (головний банк, його філії, обмінні пунк­ти) із складними інформаційними зв’язками прямого та зворотного на­прямків. В основі нової інформаційної технології знаходиться мережева архітектура, широке впровадження персональних ЕОМ і формування на їх базі взаємозв’язаних спеціалізованих автоматизованих робочих місць (АРМ). Створюються АРМи різних рівнів управління — керівників, на­чальників управлінь, працівників підрозділів банку, службовців та ін­ших спеціалістів, зайнятих перетворенням інформації — з наступним об’єднанням АРМ різних рівнів обчислювальною мережею.

Другою характерною особливістю є складність видів забезпечен­ня АРМ кожного спеціаліста, що працює в банкові. Обов’язковими ви­дами забезпечення АРМ є: функціональне, інформаційне, технічне, математичне, програмне, технологічне, організаційно-правове, лінг­вістичне та ергономічне.

Функціональне забезпечення відображує предметну, змістов­ну спрямованість АРМ. Для операціоніста банку, наприклад, це на­бір задач, які зв’язані з опрацюванням платіжно-розрахункових до­кументів, одержаних від клієнтів в процесі оформлення банківських операцій; для працівника бухгалтерії — задачі банківського обліку і формування балансів; а для управлінських працівників — задачі до­відково-інформаційного і дорадчо-аналітичного характеру для фор­мування управлінських рішень.

Інформаційне забезпечення, позамашинне і внутрішньомашинне, включає весь набір показників, документів, класифікаторів, кодів, ме­тодів їх застосування в банківській роботі, а також інформаційні масиви даних на машинних носіях, що використовуються в процесі автоматиза­ції розв’язування функціональних задач, з рекомендованими способами накопичення, зберігання, передавання інформації тощо.

Зацєркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Обгрунтовано вибрані технічні засоби для оснащення АРМ, а та­кож засоби, які дозволяють вводити, зберігати, накопичувати інформа­цію на машинних носіях, передавати її між різними АРМ як в середині банку, так і при його взаємодії з іншими економічними об’єктами і сис­темами, складають технічне забезпечення.

Математичне забезпечення АРМ є сукупністю алгоритмів, еконо­міко-математичних методів перетворення інформації і моделей, які ві­дображають в інформаційному плані фінансово-кредитні процеси і ме­тоди розв’язування банківських задач.

Комплекс різноманітних програмних засобів загального і приклад­ного характеру, які автоматизують виконання регламентних задач і за-питних процедур, що підлягають виконанню на конкретному робочому місці спеціаліста банку, відноситься до його програмного забезпечення.

Технологічне забезпечення є сукупністю проектних рішень, які ви­значають технологію опрацювання інформації у відповідній сфері ді­яльності, створення технологічних умов для ведення банківських опе­рацій в автоматичному режимі, а також набір технологічних інструкцій і рекомендацій, які підкріплюють ці операції.

Сукупність нормативно-правових документів, що визначають пра­ва і обов’язки спеціалістів, а також регламентують їх роботу в умовах ви­користання АРМ, відноситься до організаційно-правового забезпечення.

Лінгвістичне забезпечення включає мовні засоби АРМ: інформацій­но-пошукові мови, метамови спілкування користувача з системою, мови запитів, програмування та інші засоби, орієнтовані на створення найбільш комфортних умов взаємодії користувача АРМ із технічними засобами.

Ергономічне забезпечення передбачає формування методів і за­собів, які здатні створювати оптимальні умови для використання АРМ спеціаліста, швидкого освоєння ним способів виконання технологічних операцій, досягнення якісної, безпомилкової роботи при низькій втом­люваності і зростанні продуктивності праці.

Технології виконання робіт, які зараз використовуються у діяль­ності банків, не відповідають вимогам органічного «впровадження» АРМ спеціалістів і керівників. Тому прихід нової технології на зміну діючій, як правило, зв’язаний або з виконанням проектних робіт, або з

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

придбанням готових технологій і їх прив’язуванням до місцевих умов. Як перший, так і другий варіанти потребують знань у галузі проектуван­ня і відповідної кваліфікації спеціалістів, зайнятих цією роботою.

Життєвий цикл автоматизованої банківської системи дозволяє ви­ділити чотири основні стадії: перед проекти)’, проектну, впровадження і функціонування. Від якості проведених робіт на стадіях створення ав­томатизованих банківських систем затежить ефективність їх функціону­вання. Тому кожна проектна стадія ділиться на ряд етапів і передбачає створення документації, яка відображує результати роботи.

Основними роботами, що виконуються на етапах проектування, є:

а) перед проектне обстеження — формування вимог, вивчення об’­
єкту проектування, розробка і вибір варіанта концепції системи;
створення і затвердження техніко-економічного обгрунтування і
технічного завдання на систему;

б) технічний проект, де проводиться пошук найбільш раціональних
проектних рішень, створюються і описуються всі компоненти
системи;

в) робоче проектування, в процесі якого здійснюється доопрацюван­
ня програм, корегування структур баз даних, створення докумен­
тації на постачання і встановлення технічних засобів і т. п.
Технічний і робочий проекти можуть об’єднуватися в єдиний до­
кумент — техноробочий проект.

Введення системи в дію охоплює встановлення і експлуатацію тех­нічних засобів, завантаження баз даних і дослідну експлуатацію про­грам, проведення випробувань для передачі в промислову експлуатацію, навчання персоналу. Це завершуюча стадія створення автоматизованої банківської системи. Промислова експлуатація включає супроводження програмних засобів і всього проекту, підтримку технічних засобів, опе­ративне обслуговування і адміністрування баз даних.

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Досвід створення автоматизованих банківських систем показує, що зараз зустрічаються дві крайності. В одному випадку суворо дотри­муються стандартів виготовлення документації, але терміни створення сильно затягуються, створення системи не вписується в ритм реально­го життя і вона виявляється не життєздатною. В іншому випадку умін­ня розробників створювати програми для автоматизації розв’язування окремих задач дозволяє їм відразу забезпечити процес використання розробок користувачем, система розпочинає «жити», але створення документації відстає і в результаті одержується продукт досить трудо­місткий для експлуатації, а його освоєння значною мірою залежить від спеці алістів-розробнйків.

Це протиріччя переборюється дотриманням проектної дисципліни. Технологічною передумовою, яка забезпечує не тільки продуктивне до­кументування, а й ефективне проектування, є використання CASE-сис-тем. Суть цих систем визначається їх назвою: конструювання програм за допомогою комп’ютера. CASE-технології об’єднують метод і інструмент і є розвитком процесу автоматизації проектування програмних комп­лексів. Початок цьому поклали комп’ютери та інтерпретатори з алгорит­мічних мов, потім до них приєдналися засоби тестування програм та їх налагодження, потім з’явилися засоби генерації звітів. Фактично ішов процес переходу до автоматизації проектування. Нарешті, засоби опису концептуальних моделей предметної області підвели процес автоматиза­ції проектування до етапу створення програмних комплексів і баз даних.

Створені інтегровані системи проектування, які охоплюють всі технологічні етапи проектування, забезпечують його документування і спільну роботу системних аналітиків і програмістів. Використовуючи CASE-систему проектування, можна описати предметну область, ви­являючи всі об’єкти, які їй належать, їх властивості, зв’язки між об’­єктами, властивості зв’язків, і зберігати цю інформацію в пам’яті ком­п’ютера. Кінцевим результатом опису є концептуальна модель, а потім логічна і фізична реалізація бази даних.

В процесі опису створюється база даних проекту, яка може існу­вати в електронному вигляді або на паперовому носієві і яка є докумен­тацією на проект.

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

Особливе місце в процесі створення автоматизованої банківської системи, займає постановка задач.

В автоматизованій банківській системі, яка призначена для задо­волення потреб користувачів, найбільша увага приділяється ефективній реалізації користувацьких програм і продуктивності роботи користува­ча. Зараз користувач-економіст знаходиться перед вибором: або при­дбати готовий прикладний програмний продукт на ринкові програмних засобів, або його створювати в рамках своєї організації. Як перший, так і другий варіант висувають користувачеві проблему постановки задачі, тобто виробленню умов і вимог до програм, які реалізують потрібне ко­ристувачеві опрацювання інформації відповідно конкретним умовам. Трудомісткість та вартість постановок задач складає 70-80 % всіх ви­трат на прикладне програмування. В США такий стан привів до того, що спеціалісти з постановки задач і аналізу застосувань є найбільшою за чисельністю і швидко зростаючою групою серед усіх груп спеціалістів, професійно працюючих із ЕОМ.

Постановка задачі — це опис задачі за певними правилами, який дає вичерпуюче подання її суті. На основі постановки задачі програміст повинен подати логіку її розв’язування і рекомендувати стандартні про­грамні засоби, придатні для її реалізації.

Постановка задачі вимагає від користувача не тільки професійних знань в тій предметній області, для якої виконується постановка, айв області основ комп’ютерних інформаційних систем. Помилки користу­вача на етапі постановки задачі зростають за своїми наслідками в сотні і навіть тисячі разів у залежності від масштабу системи, якщо їх виявля­ють на кінцевих фазах прикладного програмного продукту. Причина по­лягає в тому, що кожна наступна ділянка створення прикладних програм не має інформації, потрібної для виправлення змістовних помилок.

Створення програмного продукту самим користувачем можна вва­жати кращим варіантом з точки зору простоти програми. Хоча з пози­ції професійних програмістів в таких програмах чимало похибок. Вони менш ефективні за машинними ресурсами, швидкодією та іншими тра­диційними критеріями.

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Усунення труднощів взаємодії «користувач — прикладний про­граміст» здійснюється постановкою задачі, регламентацією викладання змісту задачі, що робить взаємодію більш логічною і системною.

Постановка задачі здійснюється на стадії проектування комп’ю­терних інформаційних систем. Для постановки задачі використову­ються відомості, необхідні і достатні для повного виявлення її логічної та інформаційної суті. Таку інформацію має економіст, який здійснює розв’язування таких задач в умовах ручного опрацювання або з викорис­танням малих обчислювальних машин.

Користувач може використовувати готові програмні пакети, які за своїми функціями задовольняють його потреби, які орієнтовані на пев­ні види діяльності (бухгалтерську, фінансову, планову тощо), освоїти їх можливості і здобути навички роботи з ними. Такий напрямок є сьогодні провідним у сфері комп’ютеризації та інформатизації обслуговування ко­ристувачів. Нерідко він доповнюється розробкою оригінальних приклад­них програм. Проте в будь-якому випадку потрібна постановка задач.

Постановка і реалізація задач на ЕОМ потребує освоєння основних понять, що стосуються теоретичних основ комп’ютерних інформацій­них систем. До них належать:

• властивості, особливості і структура економічної інформації; умовно-стала інформація, її роль і призначення;

• носії інформації, макет машинного носія; засоби формалізованого опису інформації;

• алгоритм, його властивості і форми подання;

• призначення контролю вхідної і результуючої інформації, спосо­би контролю;

• склад і призначення пристроїв персональних ЕОМ;

• склад програмних засобів персональних ЕОМ, призначення опе­раційних систем, пакетів прикладних програм, інтегрованих па­кетів програм тип}’ АРМ бухгалтера, АРМ фінансиста тощо.

При описуванні постановки задачі звертається увага на її просто­рово-часові характеристики. Вони відображають об’єми вхідної та ви­хідної інформації (кількість документів, рядків, знаків, які опрацьову­ються за одиницю часу), часові особливості надходження, опрацювання та видачі інформації.

i5a%

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

В процесі опису постановки задачі важливими є перевірка точності та повноти імен усіх інформаційних одиниць і їх сукупностей. В умо­вах автоматизованого опрацювання, крім звичних для сприймання імен показників в документах (імена рядків і стовпчиків), мають місце не­традиційні форми подання інформації. Чіткість імен інформаційних су­купностей і їх ідентифікація, усунення синонімів та анонімів у назвах економічних показників забезпечують більш високу якість результатів опрацювання. Повна назва показника в складних формах може склада­тися із назв рядків, стовпчиків та елементів частини документу, що від­носиться до заголовку. Для кількісних і вартісних реквізитів вказується одиниця виміру. Опис показників і реквізитів якого-небудь документу потребує, як правило, їх співвідношення з місцем і часом відображува­них економічних процесів.

Інформаційне забезпечення автоматизованих банківських систем є інформаційною моделлю банку. Розрізнюють позамашинне і внутріш-ньомашинне інформаційне забезпечення.

Позамашинне інформаційне забезпечення — це вся сукупність інформації в банкові, включаючи системи показників, методи класи­фікації та кодування елементів інформації документів, документообігу інформаційних потоків.

Внутрішньомашинне інформаційне забезпечення — це подання даних на машинних носіях у вигляді різноманітних за змістом, призна­ченням і спеціальним чином організованих масивів (файлів), баз даних та їх інформаційних зв’язків.

Сучасні системи банківських показників складаються із показників видів банківських послуг і банківської діяльності, які відображують розра­хунково-касовий, кредитний, депозитний, бухгалтерський, нормативний, законодавчий, фондовий, інвестиційний та інші аспекти функціонуван­ня банку. За допомогою аналітичних і зведених показників аналізується

17*

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

/?Sb

структура активів і пасивів, доходів і витрат, грошових потоків активних і пасивних операцій, ліквідність і фінансова стійкість банку тощо. По­казники банківської діяльності характеризують відношення депозитів, кредитів, власних і залучених коштів, частину міжбанківських операцій у загальному об’ємі ресурсів і вкладень, визначають питому вагу і зна­чимість тих чи інших операцій, їх використання дозволяє виявити мож­ливості підвищення прибутковості і конкурентноздатності банку.

Специфікою діяльності банку є широкий діапазон його клієн­тури — це підприємства і організації усіх галузей економіки, серед них страхові органи, податкова сфера, митниця; бюджетні і позабюджетні структури, а також населення. Це породжує велике різноманіття по­казників, що використовуються в банківській практиці. Фінансово-кре­дитні показники мають громіздкі найменування і складну структуру. Вони відображують суть, місце, час, обставини дії (операції) процесу (предмету чи явища), який описується. Основою показників є кількісні характеристики, що вводяться в систему опрацювання для одержання узагальнених, аналітичних показників, які використовуються в процесі прийняття управлінських рішень.

Автоматизація банківських операцій потребує приведення всієї множини показників в єдину цілісну систему, встановлення їх змістов­ної і термінологічної єдності (однозначності), а також чітких взаємоз­в’язків між ними.

Значну роль при цьому відіграють класифікація і кодування, які до­зволяють забезпечити ущільнення показників, скоротити об’єм і час на пошук інформації, потрібної для розв’язування задач, полегшити опра­цювання інформації.

В банківській діяльності для систематизації інформації викорис­товуються різні класифікатори. Вони містять позначення тих чи інших об’єктів, операцій, сутностей тощо, поданих у вигляді повного перелік}’ упорядкованих однорідних найменувань (номенклатур). Номенклатура конкретних об’єктів, оформлена з метою опрацювання у вигляді кла­сифікаторів, ділиться на групи, підгрупи і т. п. відповідно з виділеними ознаками-властивостями. Класифікатори є загальнодержавні, галузеві (відомчі), локальні.

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

Загальнодержавні класифікатори використовуються для повсюд­ного і однакового позначення об’єктів. Вони розробляються в рам­ках єдиної системи класифікації і кодування (ЄСКК), що діє на терені України та країн СНД. До таких класифікаторів належать: ЗКПО — за­гальнодержавний класифікатор підприємств і організацій; ЗКП — за­гальнодержавний класифікатор промислової і сільськогосподарської продукції; ЗКУД — загальнодержавний класифікатор управлінської документації тощо.

Галузеві класифікатори створюються і діють в рамках галузей (ві­домств). Банківські системи використовують класифікатор ЄСКК, а та­кож галузеві (банківські) класифікатори: коди цінностей — банкнот, мо­нет, чеків, акцій тощо; коди валют, банків і т. д.

Локальні класифікатори містять коди, які діють в рамках окре­мого банку, підприємства. Прикладами локальних класифікаторів є банківські рахунки. Вони включають рахунки особові, балансові, по­забалансові, розрахункові, позичкові, кореспондентські тощо. Ство­рюються класифікатори реєстраційних номерів, кодів МФО і т. п. В практиці роботи банків персональний реєстраційний номер, як прави­ло, присвоюється кожному новому клієнту банку і в подальшому при відкриванні всіх особових рахунків цьому клієнтові враховується ра­ніше призначений персональний реєстраційний номер. Рахунки клі­єнта в залежності від стосунків з банком можуть бути розрахунковими, позичковими, депозитними та іншими. Реєстраційний номер дозволяє класифікувати рахунки клієнта за належністю. Кодове позначення ба­лансових і позабалансових рахунків, як правило, відповідає плану бух­галтерських рахунків банку. Кодові словники зберігаються у вигляді таблиць, довідників, каталогів.

Компактним позначенням елементів даних, їх різних сукупностей (реквізитів, показників, записів, файлів) є ідентифікатори.

Використання кодів та ідентифікаторів значно знижує трудоміст­кість пошуку, зберігання, передавання, опрацювання інформації, під­вищує ефективність автоматизації, економить дорогі ресурси пам’яті і технічних засобів і підвищує безпеку та захист даних.

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ I ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ЩЩШ

Значну частину позамашинного інформаційного забезпечення скла­дає інформація. При створенні позамашинного інформаційного забезпе­чення до документів, як до найбільш розповсюджених носіїв початкової та результуючої інформації, пред’являється ряд вимог за їх формою, зміс­том, порядком заповнення. Єдиність вимог створює уніфіковану систему документації. Уніфіковані типові документи в банківський системі під­вищують ефективність автоматизації’. До таких документів належать пла­тіжні доручення, чеки, прибуткові та видаткові ордери, банківські витяги тощо. Уніфіковані форми документів створюються для всієї держави.

Прийнято розрізняти первинні документи (вхідні) і звітні (вихідні). Первинні містять не опрацьовані відомості про господарські, фінансово-кредитні операції, звітні — про результати опрацювання.

Інформація у звітних документах носить зведено-груповий характер із різних аспектів банківської діяльності. Це форми банківської звітності: синтетичні, аналітичні, зведені баланси банків. Різноманіття звітної до­кументації та склад показників визначається метою управління.

Сучасні автоматизовані банківські системи надають можливість одержання інформації в різних формах: у вигляді друкованих докумен­тів, екранних форм, на машинних носія; вона може бути представленою в текстовому, табличному та графічному вигляді. Персональні ЕОМ мають набір готових форм первинної та результуючої інформації або зручні за­соби їх формування і компонування. Існує прикладний пакет програмних засобів загального призначення для роботи з документами табличного типу або подання інформації в табличній формі. Автоматизовані банківсь­кі системи створюються з використанням також програмних продуктів, які мають різноманітні версії і можуть носити вбудований характер.

Інформаційні потоки позамашинного інформаційного забезпечен­ня — це спрямований стабільний рух документів від джерела формуван­ня інформації до її одержувачів. Інформаційні потоки дають більш по­вну картину інформаційної системи об’єкту, оскільки за їх допомогою виявляються просторово-часові і об’ємні характеристики процесів та їх взаємодія. Інформаційні потоки відображують організаційно-функ­ціональну структуру банку. Одиницями інформаційних потоків можуть бути документи, показники, реквізити, символи. Виявлення достовірних

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

характеристик інформаційних потоків використовується для обгрунто­ваного вибору обчислювальних ресурсів і засобів передавання даних.

Внутрішньо машинне інформаційне забезпечення формує інформа­ційне середовище для задоволення різноманітних потреб користувачів банківської системи. Воно включає всі види спеціально організованої на машинних носіях інформації для передавання та опрацювання техніч­ними засобами. Томуінформація подається у вигляді файлів (масивів), баз даних. За змістом внутрішньо машинне інформаційне забезпечення повинно адекватно відображувати реальну діяльність банку і його підрозділів, тобто конкретну предметну область. Предметна область банківської діяльності характеризується набором об’єктів, їх властивос­тей і взаємозв’язків (клієнт, договір, рахунки тощо). Для кожного об’­єкту виділяється набір його характеристик, властивостей. Наприклад, для клієнта банку — це найменування організації, адреса, реквізити ке­рівника і головного бухгалтера, реєстраційний номер, номер розрахун­кового рахунку і т. п.

Нова технологія потребує інтеграції інформаційних процесів, зо­крема організації інформації у вигляді сукупностей баз даних.

Дані в базі систематизуються на основі вибору і побудови моделі. Модель на стадії проектування створюються в декілька етапів із посту­повим наближенням до оптимальної за часом пошуку інформації і об’­єму потрібної пам’яті, що є складним багатоступеневим процесом.

Сучасні банківські технології працюють тільки з базами даних. Існу­ють різноманітні програмні засоби як для проектування, так і для управ­ління та підтримання баз даних — це перш за все різні системи управління базами даних (СУБД). В залежності від виконуваних функцій їх спектр може включати як прості, так і складні багатоплатформові розробки.

До внутрішньо машинного інформаційного забезпечення бан­ківських систем висувається ряд вимог. Розглянемо найбільш важливі. Система повинна надавати можливість експорту (імпорту) даних в тек­стовому і DBF-форматах, що дозволяє обмінюватися інформацією із спе­ціальними прикладними програмами, електронними таблицями, тексто­вими редакторами тощо, а експортований із системи документ повинен пересилатися електронною поштою.

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ! ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Внутрішньо машинне інформаційне забезпечення банківських сис­тем повинно реалізовуватися в режимі реального масштабу часу, при якому зміни даних, виконані одним користувачем, відразу стають до­ступними іншим користувачам банківської системи. Потрібно відміти­ти, що режим реального часу забезпечують тільки системи, що викорис­товують мережеву СУБД, яка ґрунтується на архітектурі сервера баз да­них, а при використанні СУБД, що ґрунтується на моделі «файл-сервер» режим реального часу тільки імітується (емулюється).

Безпека зберігання банківської інформації є однією з важливих ви­мог, які висуваються при створенні системи автоматизації банківської діяльності. Це досягається обмеженням доступу користувачів до різних функціональних підсистем, регламентацією роботи з інформацією, ви­користанням спеціального забезпечення, певного складу устаткування та конфігурацією системи.

Система повинна забезпечити збереження цілісності інформації при відмові апаратури. Повноцінне поновлення цілісності даних, які збе­рігаються, після збою апаратури може надати інтегроване зберігання ін­формації у вигляді бази даних і програмні засоби, які управляють базою. Таку можливість система забезпечує при наявності відповідного устат­кування для дублювання інформації сервера бази даних.

Система управління банком, спроектована на основі єдиної бази да­них, дозволяє:

повністю усунути потребу взаємозв’язку і стикування даних для

окремо працюючих підсистем, користувачів, задач;

• здійснювати всі службові комунікації в реальному часі і з повною
достовірністю на відміну від інших способів організації даних
(наприклад, документообігу);

усунути всі неточності і збої, що викликаються неоднозначністю подання даних, управляти доступом до даних і вести реєстрацію змін, які вносяться в базу;

• скоротити позамашинний документообіг банку і витрати паперо­вих носіїв;

• оптимізувати управління банком, структуру його персоналу, впо­рядкувати документообіг, уніфікувати форми документів.

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГИ

Рис. 7.2

Функції, які забезпечують цілісність даних

Забезпечення цілісності і надійності баз даних включає ряд функ­цій, основні з яких подані на рис. 7.2.

Зараз найрозповсюдженішою СУБД в банківській діяльності є Bt­rieve Tecorls Manager фірми Novell. Програмний продукт Btrieve є час­тиною операційної системи NetWare і дозволяє ефективно і надійно ви­користовувати ресурси банківської системи. Серед можливостей Btrieve відмітимо основні:

• реалізація моделі взаємодії клієнт-сервер, яка забезпечує високу продуктивність при багатокористувацькому доступу до даних;

• інтерфейс із різними мовами програмування;

• управління файлами розміром до 4 Гбайт;

• опрацювання транзакцій, яке дозволяє виконувати логічно зв’язані зміни в різних файлах;

• системне журналювання всіх змін у файлах;

моніторінг використання системних ресурсів;

Альтернативний підхід полягає у використанні як основи для по­будови банківських систем розподіленої реляційної СУБД Oracle. В ній забезпечуються надійні методи зберігання та опрацювання даних, захист від збоїв і несанкціонованого доступу, ефективна робота в багатокорис­тувацькому середовищі і в усіх популярних мережах, висока продуктив­ність. Прикладні системи, створені на базі СУБД Oracle, однаково ефек­тивно функціонують на всіх типах ЕОМ: персональних, міні- і великих

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ЩШ!*

ЕОМ і позбавлені недоліків, притаманних багатьом іншим СУБД. У зв’яз­ку з цим не потрібно додаткових витрат на перенавчання персоналу, а придбання нового устаткування не приводить до повної відмови від ста­рого, оскільки останнє може використовуватися паралельно з новим. Не­доліком СУБД Oracle є його достатньо висока вартість, тому система до­ступна, як правило, великим і середнім банкам.

Якісна еволюція діяльності банків, їх зростаючі вимоги і фінансові можливості змінюють підходи до автоматизації банківських технологій. Властивості банківських систем виативають із можливостей базового (системного) і прикладного (спеціального) забезпечення. Базові засоби використовуються для забезпечення експлуатації автоматизованих бан­ківських систем, для створення прикладної частини програмних засобів. До базових належать операційні системи, СУБД та інші програмні засо­би системного призначення. В їх оточенні, під їх впливом функціонують прикладні програми.

Потенціальні можливості автоматизованих банківських систем за­лежать від експлуатаційних можливостей базових програмних засобів; на основі яких вони створюються. Банк, як об’єкт, що розвивається, по­роджує як кількісні зміни інформаційного середовища — збільшення об’ємів даних, що опрацьовується, кількості послуг, що надаються, кіль­кості користувачів тощо, — так і якісні — розширення функціонального спектру задач, що розв’язуються, зміни їх характеру. Адекватно побу­дована автоматизована банківська система повинна на протязі деякого часу забезпечити розвиток без проведення радикальних модифікацій. Підтримка продуктивності системи в умовах зростаючого і усклад­нюючого навантаження приводить до необхідності мати не тільки ре­зерв у потенціалі базових засобів, а й можливість переходу до більш по­тужних апаратних засобів. Для цього базові програмні засоби повинні забезпечити перенесення прикладної частини системи на нові апаратні платформи без будь-яких змін прикладного програмного забезпечення.

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

Розглянемо найважливіші вимоги до програмного забезпечення ав­томатизованих банківських систем, які диктуються специфікою та особ­ливостями банківської діяльності.

Характерною рисою функціонування автоматизованої банківсь­кої системи є необхідність опрацювання великих об’ємів даних в стис­лі терміни. При цьому основний тягар лягає на операції введення, читання, записування та передавання даних. Це висуває досить жор­сткі вимоги до продуктивності операційних систем, СУБД і засобів пе­редавання даних. Крім того, значні об’єми інформації повинні бути доступними в оперативному режимі для забезпечення можливостей аналізу, прогнозування, контролю тощо. Тому базові засоби повинні бути в стані підтримувати доступ до великих і постійно зростаючих об’ємів даних без втрати продуктивності.

Наявність у спектрові базових засобів мережевих функцій є обо­в’язковим атрибутом сучасних автоматизованих банківських систем. Мережеві функції надають системі багаторівневості і багатоланцюго-вості, а також забезпечують можливість об’єднання різних програмних платформ і, як наслідок, можливість гнучкого розширення і нарощуван­ня системи — доповнення її новими робочими місцями, новими серве­рами різних класів.

Телекомунікаційні можливості базових засобів дозволяють пере­вести технологію міжбанківських розрахунків на принципово інший рі­вень за рахунок зменшення часу передавання документів. Це значно роз­ширює можливості банку.

Проблема гарантування безпеки даних включає декілька аспектів.

По-перше, — це гнучка, багаторівнева і надійна регламентація повноважень користувачів. Цінність банківської інформації пред’яв­ляє особливі вимоги до захисту даних від несанкціонованого доступу, зокрема до управління процесами, які змінюють стан даних.

По-друге, — це наявність засобів підтримки цілісності і несупереч-ливості даних. Подібні засоби дають можливість здійснювати контроль вхідних даних, підтримувати і контролювати зв’язки між даними, а та­кож здійснювати введення і модифікацію даних в режимі транзакції — набору операцій, які забезпечують підтримку узгодженості даних.

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ИИ

По-третє, — це наявність у системі багатофункціональних проце­дур архівації, поновлення та контролю даних, що забезпечують їх збе­реження при програмних і апаратних збоях.

Банківській системі потрібно мати режими багатозадачного і ба-гатокористувацького доступу до даних, а також одночасного доступу до даних і одночасного виконання дій над ними. Крім того, базові про­грамні засоби повинні мати можливість завантаження автономних, фо­нових процесів, відокремлених від робочого місця оператора. Фонові процеси можуть виконувати завдання з попереднього опрацювання да­них (документів), які поступають телеканалами, формування звітів, ви­конання проводок для опрацьованих документів. Подібний режим до­зволяє перекласти на систему не тільки виконання значної кількості сте­реотипних, рутинних операцій, а й забезпечити автоматизований контр­оль цілісності опрацювання вхідних даних. Це підвищує ефективність і надійність функціонування банківських систем. Фонові процеси до­зволяють забезпечити виконання складних операцій, які потребують па­ралельних, продовжених у часі і взаємозалежних дій. Такі можливості надають системі нову технологічну якість.

Основою властивістю автоматизованих банківських систем із точ­ки зору прикладних користувацьких властивостей є достатня широта функціонального набору.

Аналіз автоматизованих банківських систем різних виробників по­казує, що не дивлячись на різноманіття функціональних можливостей, їх діапазони достатньо близькі. Одна з основних відмінностей в цьому ро­зумінні полягає у наявності модулів внутрішньої бухгалтерії, цінних па­перів і міжбанківського обміну. Деякі функціональні відмінності серед основних банківських систем мають нестабільний характер. Зараз осно­вні вітчизняні автоматизовані банківські системи відносно однорідні за функціональним набором: відрізняються програмно-технічним рішен­ням. Західні системи (адаптовані до вітчизняної практики) мають значно ширший діапазон функцій. Значна частина функціональних можливос­тей західних автоматизованих банківських систем є надлишковою для середніх і невеликих банків і може бути потрібною лише великим бан­кам. Перелік функцій, які реалізуються банківською системою, можна

S

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

поділити на дві частини: обов’язкові функції і додаткові. До першої на­лежать ті напрямки діяльності, які, як правило, мають місце в будь-яко­му банкові, вибір інших залежить від спеціалізації банку.

Прикладні характеристики автоматизованих банківських систем, крім функціональних властивостей, повинні відповідати також вимогам інтегрованості, конфігурованості, відкритості і налаштуванні системи.

Повністю інтегрована автоматизована банківська система, яка об’єднує всі банківські процеси, підвищує рівень керованості банку. Тільки така система адекватно відображує всі функціональні та інфор­маційні зв’язки, які існують в банкові, дозволяє сформувати повну, ба­гато аспектну картину стану банку. Подібна система забезпечує доступ до даних будь-якого рівня. Тим самим надає не тільки всю потрібну ін­формацію, а й дає можливість контролювати роботу банку з потрібною мірою деталізації. Повномасштабне відображення банківських процесів дозволяє наблизити автоматизацію інформаційних технологій до про­блем прийняття оптимальних рішень на середньому і верхньому лан­цюгові управління, поставити процес управління на базу моделювання та прогнозування економічних ситуацій.

Конфігурованість банківської системи означає можливість при­дбання різних конфігурацій систем (мінімальної з наступним розширен­ням шляхом введення додаткових модулів). При цьому важливо врахо­вувати такі характеристики системи, як набір модулів і функції, які ними реалізуються, міру автономності модулів, наявність міжмодульної вза­ємодії і форми її реалізації (пошта між модулями, пересилання управля­ючих повідомлень тощо), можливі конфігурації системи, її мінімальний склад, незалежно функціонуючі частини, варіанти розширення.

Відкритість системи передбачає наявність в ній засобів для роз­витку і модифікації. Сучасна технологія та інструментальні програмні засоби надають таку можливість. Вони одержали назву CASE-засобів і дозволяють автоматизувати створення та супроводження програмно­го забезпечення.

Важливе місце в розвитку автоматизованих банківських систем відводиться мовам програмування четвертого покоління. Вони засто­совуються для прив’язування процедур генерації запитів, а також ряду

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГ!) У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

інших -процедур, в тому числі, зовнішніх, написаних користувачем сис­теми. Потреба внесення змін в банківську інформаційну систему ви­никає достатньо часто, а залучення фірми-розробника для здійснення модифікацій системи не завжди виявляється можливою. Перепонами мо­жуть бути терміновість внесення змін, фінансові обмеження, міркуван­ня комерційної таємниці (при відображенні в системі нових елементів банківських технологій), географічна віддаленість від розробника тощо. В таких умовах тільки відкритість здатна забезпечити розвиток системи власними силами і підтримку відповідності автоматизованої банківської системи умовам, які змінюються.

Налаштованість потрібна для адаптації системи до технології кон­кретного банку. Потреба в налаштуванні, як правило, виникає при вста­новленні автоматизованої банківської системи у банкові, але може бути і наслідком технологічних змін в операціях банку. Тоді налаштованість безпосередньо межує з відкритістю. Налаштованість передбачає мож­ливість процедурного налаштування системи: регламентацію прав ко­ристувачів, конфігурування робочих місць, визначення набору процедур при відкриванні та закриванні операційного дня тощо.

Порівняльна оцінка банківських систем внаслідок їх різнорідності є складним процесом. Вона охоплює архітектуру систем, базових про­грамних засобів, функціональних можливостей. До факторів, які фор­мують шкалу оцінки, потрібно віднести також вартість системи, кіль­кість впроваджень, міру довіри до фірми-виробника, значимість банку, що використовує автоматизовану банківську систему тощо.

Розділ 8

АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

Програмно-технологічний комплекс «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАН­КУ» (ОДБ) автоматизує найбільш трудомісткі операції банківського об­ліку, що дозволяє істотно підвищити продуктивність праці в бухгал­терській службі банку, оперативність обслуговування клієнтів, а також зменшити ймовірність помилок у банківському обліку і при підведенні балансу банку за певний період роботи.

В основі концепції побудови технології знаходяться принципи інте­грації гривневої і валютної частин документообігу, суворої послідовнос­ті введення та опрацювання інформації, запам’ятовування необхідних контрольних параметрів і проміжних (обчислювальних) величин. Сис­тема дозволяє стежити, аби всі операції на особових рахунках клієнтів здійснюватися за введеними платіжними документами (платіжним до­рученням, меморіатьним ордером, прибутковим і видатковим ордерами, чеками і т. п.), а витяги з особового рахунка супроводжувалися ство­ренням електронного документа для кожної проводки. Це досягається первинним контролем на правильністю введених реквізитів, наявністю кореспондуючих рахунків, можливістю проведення операцій для батан-сових рахунків на основі введених правил, причому такий контроль ви­конується на етапі реєстрації платіжних документів. На основі введених платіжних документів значна частина операцій (внутрішні проводки, касові операції) може здійснюватися в реальному часі, без закривання попередніх фінансових днів (наприклад, через не рознесений корес­пондентський рахунок). Характерним є і те, що в основі опрацювання

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГІЇ(У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

платіжного документообігу знаходиться поняття фактичного і планово­го руху коштів на рахунках. Так, документи, на основі яких виконують­ся проводки і обчислюється фактичний залишок коштів на особових ра­хунках, а потім формується баланс, складають фактичний рух коштів на рахунках. У той же час зареєстровані, але ще не оформлені проводками документи, приймаються системою як запланований рух коштів на осо­бових рахунках, на підставі яких складаються планові (тіньові) обіги. Можливість реєстрації з гривневих операцій документів із певною да­тою проводки в майбутньому дозволяє резервувати частину коштів на рахунках клієнтів під майбутні платежі. Внаслідок цього, у кредитного управління банка з’являється, наприклад, можливість попередньої під­готовки документів на списання з розрахункового рахунку клієнта сум на погашення кредитів відповідно договорам або кредитним лініям.

Автоматизована система надає наочні екранні форми з меню, за­безпечуючи тим самим «дружній» режим роботи з користувачем. Сфор­мовані в процесі роботи системи документи за бажанням користувача можна відобразити на екрані, надрукувати, записати на жорсткий диск.

8.1. Особливості документообігу у банку при використанні системи «Операційний день банку»

Перед тим, як приступити до розгляду функціонування програмно-технологічних комплексів, розкриємо значення використовуваних при описі понять і термінів.

Під клієнтом розуміється організація, що має один або декілька ра­хунків у банку, яка уклала з банком договір на обслуговування системою електронних платежів «клієнт-банк» і яка придбала для цього програм­ний продукт «клієнт».

Під користувачем, або оператором, розуміється той, хто безпосе­редньо працює з програмно-технологічним комплексом.

Програмний комплекс створений із дотриманням загальноприйня­тих стандартів діалогу з користувачем. Для управління використовують­ся клавіші, комбінації клавіш та мишка. На екрані курсор вказує місце

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ-:

введення інформації, поточне поле або поточний пункт меню. Перемі­щення полями здійснюється клавішами управління курсором, причому «активним», або «поточним», називається поле, в яке в даний момент вводиться інформація.

Виділений відмітним кольором і/або обмежений рамкою фрагмент екрана, що містить запит або повідомлення програми чи меню, назива­ється вікном. Текстове повідомлення користувачу, що потребує відповіді (введення інформації в поле або вибору пункту меню), має назву запит.

Автоматизована система ОДБ працює в інтерактивному режимі. Це означає, що відбувається постійний діалог користувача із системою. Іні­ціатором діалогу завжди є користувач, він завантажує задачу.

У процесі діалогу користувача із системою більш активну роль ві­діграє система. Вона видає на екран запити і повідомлення, адресовані користувачу, вимагаючи від нього відповідей і підказуючи, а в ряді ви­падків, і виправляючи його дії. Це не применшує ролі людини в спіл­куванні з комп’ютером, адже не варто забувати, що за повідомленнями і запитами системи також знаходиться людина — автор системи. Най­частіше це колектив, що складається зі спеціалістів у даній предметній області, системних аналітиків і програмістів, які, як правило, володіють значним досвідом і високою кваліфікацією.

Розглянемо види реакцій системи і правила відповідей на них ко­ристувача. Можна виділити такі види реакцій системи: повідомлення, запит, меню і панель. Цей розподіл дещо умовний. Різні види часто мо­жуть сполучитися один із одним.

Повідомлення — це поля, які з’являються на екрані, виділені кольо­ром на загальному фоні екрана і містять інформацію, найчастіше тексто­ву, що доводиться до відома користувача. Можуть бути повідомлення, які не потребують відповіді. Найчастіше вони застосовуються, аби пові­домити користувачу про необхідність дочекатися кінця якогось процесу (розрахунку, завантаження і т. п.) По закінченні процесу ці повідомлення самі зникають із екрана. Такі повідомлення можуть супроводжуватися вказівкою на частину виконаної роботи, або роботи, що залишилася.

Більш об’ємні повідомлення, найчастіше попереджуючі про невірні дії користувача або про помилку, що виникла в системі, супроводжуються

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ/ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

паузою в роботі системи. Для продовження роботи в цьому випадку ре­комендується натиснути будь-яку клавішу.

У повідомленні може міститися вказівка користувачу про виконання якоїсь дії для продовження роботи, або можуть зазначатися функціональ­ні клавіші, натискання яких необхідне для виконання тих чи інших дій.

Найпростішим видом запиту є запит на введення значення якогось типу даних: числа, тексту, дати і т. п. В цьому випадку в поле запиту, крім пояснюючих текстів, обов’язково розміщується поле для введення інформації, як правило, виділене кольором. Воно може бути порожнім, а може містити деяке значення, яке називається значенням за умовчуван­ням, або базовим значенням.

Якщо запит містить у собі декілька полів одночасно, то тільки одне з них у кожний момент часу є активним. На ньому встановлений курсор (воно виділене кольором), у ньому знаходиться маркер і тільки в нього в даний момент можливе введення.

Меню — це особливий вид запиту, що дозволяє користувачу ви­брати одну з декількох можливостей (опцій, або пунктів меню). Це мо­жуть бути деякі дії, різні значення якогось параметра, можливі відповіді на одне й те ж запитання і т. п. Як правило, меню складається з пояс­нюючих текстів і декількох пунктів вибору (підміню), у загальному ви­падку довільно розташованих у полі запиту на екрані, а також курсору, що може переміщатися пунктами меню.

В окремому випадку пункти меню розташовуються вертикально (меню — стовпчик) або горизонтально (меню — рядок). При незмін­ній кількості та змісті пунктів під час роботи меню називається ста­тичним. Якщо число і вміст пунктів меню змінюються під час роботи, наприклад, шляхом введення або вилучення деяких пунктів меню, то меню називається динамічним.

Вибір пунктів (опцій) меню незалежно від їхнього типу здійснюєть­ся однаково — за допомогою клавіш переміщення курсору, або мишки.

Зауважимо, що при роботі з меню (частіше з динамічним) чис­ло пунктів у ньому може бути більшим, ніж розміщується у вікні, від­веденому для них на екрані. У цьому випадку клавішами переміщення

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ -ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

курсору викликається переміщення пунктів меню, приводячи до появи у вікні пунктів меню, раніше прихованих від користувача.

Панель — це сполучення різноманітних повідомлень, запитів і меню на одному екрані. Активним у кожний момент є один із елементів панелі. Активізація такого елемента проводиться натисканням клавіші <ТаЬ>.

У системі ОДБ реалізоване автоматизоване опрацювання електрон­ного документообігу, для чого різним типам документів визначений по­рядок їхнього руху службами банку. Зокрема, для роботи з платіжними дорученнями реалізована схема руху, яка включає декілька етапів. Роз­глянемо їх.

Перший етап — первинне введення необхідних параметрів до­кумента, здійснюване операціоністом на основі платіжних доручень. При цьому в систему вводяться особовий рахунок клієнта-платника, рахунок розрахунково-касового центру (РКЦ), рахунки банку і клі-єнта-одержувача. На цьому етапі документ проходить первинний кон­троль: виявляється наявність рахунку платника і стан особового рахун­ку. Оскільки реєстрація документа допускається лише при відкритому рахунку, встановлюється чи відкритий, закритий, заарештований або блокований рахунок. Перевіряється також наявність коштів на рахунку клієнта з урахуванням уже зареєстрованих, але ще не проведених до­кументів на списання, правильність заповнення полів рахунку-одержу-вача. Після проходження всіх ступенів контролю документ реєструється в системі, а в електронному документі автоматично проставляється код операціоніста, що зареєстрував його. Система дозволяє операціоністу працювати зі своїми документами, тобто в разі потреби виправляти або вилучати інформацію. Така можливість дається йому тільки до моменту, поки документ не надійде на опрацювання в наступну службу. Надалі документ для операціоніста недоступний.

На другому етапі опрацювання документ проходить операції на­ступного контролю. Можливе суміщення операціоністом цього етапу із першим етапом, але при цьому зростає ймовірність помилки і затримка при обслуговуванні клієнтів. Тому рекомендується ці етапи розділяти. Після надходження паперових документів у відповідну службу відбу­вається їхнє повторне введення в систему, тепер вже в повному вигляді,

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф. _цГлЭу

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ШЩШ

тобто із вказівкою призначення платежу і т. п. При збігу параметрів із введеними на першому етапі документ вважається таким, що пройшов наступний контроль. При розбіжності контрольних параметрів виявля­ється, коли була допущена помилка, і вносяться відповідні корективи. У випадку помилки на першому етапі служба наступного контролю ану­лює невірний документ і вводить на основі паперового документу по­лагоджений варіант. Код відповідального виконавця при цьому залиша­ється в електронному документі.

На основі всіх введених у систему документів формується їхнє опи­сування (зведене платіжне доручення) і файл для відправлення в РКЦ. Після одержання витягу з РКЦ в електронному вигляді і її автоматизова­ного опрацювання документи, що пройшли через кореспондуючий раху­нок, розносяться на рахунки. Важливий при цьому той факт, що кожний зареєстрований документ ще до рознесення змінює планові обіги на осо­бових рахунках. Це дозволяє при правильній роботі з програмою, яка за­безпечує реєстрацію первинних документів відразу при їх прийманні, не допускати утворення дебетового сальдо на розрахункових рахунках клі­єнтів. Аналогічний контроль здійснюється і для всіх пасивних особових рахунків, незалежно від того, чи розрахунковий це рахунок клієнта, чи просто внутрішньобанківський рахунок. Тому роботі з усіма особовими рахунками приділяється особлива увага.

Рух касових документів має свої істотні особливості, головною з яких є зв’язок каси з іншими службами банку. Після викликання каси­ром документа і підтвердження ним факту проведення операції може виконуватися рознесення на рахунки, при цьому змінюються не планові обіги рахунків, а безпосередньо сальдо. Ця ж особливість технології ха­рактерна і для внутрішніх проводок.

Для максимально повного використання можливостей електронно­го документообігу потрібне дотримання деяких формальних вимог:

• повинний бути створеним спеціальний план рахунків і призначе­ний відповідальний за його ведення;

• крім каталогу особових рахунків банку повинний вестися ка­талог клієнтів (у системі це реалізовано у вигляді додаткового

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОПЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ -ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

каталогу). Його коректне ведення дозволяє встановити, чи не відкриті клієнту інші особові рахунки, і відслідкувати фінансову діяльність клієнта на всіх його рахунках (розрахунковому, позич­ковому, депозитному, пайовому тощо);

• рахунки в системі повинні відкриватися відразу після реєстрації юристом;

• дії операціоністів системи, по можливості, повинні відслідкову­ватися на рівні кожного документа, оскільки в усіх документах коди реєструються і на етапі приймання даних і при рознесенні на рахунки.

При поділі дій із документами може вводитися режим рознесення частини документів у реальному часі, що дає більш повну картину для особових рахунків і прискорює процес закривання операційного дня. Крім того, це дозволяє видавати клієнту оперативну інформацію з рахунків із обмовкою про те, що можливі додаткові операції для незакритого дня.

8.2. Склад задач, які розв’язуються за допомогою автоматизованої системи «Операційний день банку»

Основні задачі, виконувані системою відповідно до її функціональ­ного призначення, можна поділити на чотири групи. Це задачі:

1) що носять інформаційно-довідковий характер;

2) що забезпечують введення в бази даних відомостей про клієнтів і проведені операції;

3) що проводять опрацювання інформації баз даних і видачу звітної і контрольної документації;

4) що здійснюють сервісні функції при роботі із системою.
Розв’язування задач першої групи допускає виконання робіт, зв’я­
заних із пошуком і відображенням на екрані дисплея вибраного особово­
го рахунка клієнта за номером чи іменем, а також пошук і відображення
на екрані дисплея, магнітному чи паперовому носії наявних у системі ві­
домостей про клієнта.

Зацеркляний М. М., Мельникове Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГ!) У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Друга група задач передбачає введення в пам’ять системи відо­мостей про нового клієнта банку і відповідної інформації про нього, коригування такої інформації; обліку щоденних операцій банку в грив­нях із інтегрованим накопиченням результатів проводок платіжних до­кументів в універсальній базі даних; нарахування відсотків клієнтам банку за збереження коштів на їхніх розрахункових рахунках; нараху­вання відсотків у прибуток банку за банківське і касове обслуговуван­ня, за кредит; формування авізо; обліку позабалансових рахунків; про­ведення заключних обігів.

До третьої групи задач належать роботи з підведення балансу бан­ку, в тому числі балансу банку для рахунків першого порядку, і балансу для розділів за будь-який період (день, місяць і т. д.); з підготовки видачі витягів із особових рахунків клієнтів за будь-який період; з підготовки і видачі витягів із особових рахунків клієнтів, що здійснювали операції в поточний день. Крім того, до цієї групи належать аналіз операцій бан­ку для заданого балансового рахунку з виведенням обігових відомостей, контроль виконання банком нормативних коефіцієнтів (обов’язкових і оцінних), формування залишків на балансових рахунках клієнтів за ста­ном на будь-яку дату. Сформовані в процесі виконання задач третьої групи документи за бажанням користувача можуть бути надруковани­ми, виведеними або записаними на диск.

Четверта група задач охоплює операції, які забезпечують копію­вання бази даних для збереження в архіві; роботи зі зміни атрибутів бан­ку, використовуваних у вихідних документах і при автоматизованому контролі; багаторівневий парольний захист доступу в систему; автома­тичний контроль за відповідністю між обігами з дебету і кредиту при розрахунку балансу банку; автоматичний контроль за відповідністю між сальдо та обігами з вибраного балансового рахунку, одержуваними при розрахунку балансу банку і при розрахунку обігової відомості для кож­ного балансового рахунку, за вказаний період часу; одержання підказу­вання («Help») про можливі дії системи; друкування робочої бази даних, сформованої для проведених банківських операцій клієнтів; виправлен­ня помилкових проводок, введених операціоністом банку, наприклад ви­лучення проводок останніх днів і багато чого іншого.

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ -ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

Мережевий варіант програми дає можливість реалізації всіх опи­саних вище функцій у комп’ютерній мережі, що дозволяє організувати декілька автоматизованих робочих місць операторів.

Дещо інше групування задач використовується у функціональній структурі ОДБ (табл. 8.1).

Перелік функціональних задач і процедур відображає багаторівне­ву структуру модулів програмно-технологічного комплексу ОДБ. Фраг­мент кожного такого переліку з’являється на екрані ПЕОМ у вигляді меню того чи іншого рівня.

Таблиця 8.1

Функціональна структура системи ОДБ

Зацеркляний М. М., Мельников О. ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Продовження табл. 8.1

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОПЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ -ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

Продовження табл. 8.1

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Закінчення табл. 8.1

Перед тим, як приступити до розгляду технології розв’язування за­дач і виконання процедур опрацювання банківської інформації, зверне­мо увагу на особливості нумерації рахунків і методиці початку роботи (входові в систему).

Структура номера особового рахунка, що використовується про­грамно-технологічним комплексом ОДБ включає вісім позицій: перші чотири позиції виділені під номер балансового рахунка, другі чотири позиції — номер статті або індивідуальний номер клієнта в даному ба­лансовому рахунку.

/Z&

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

Перша позиція в номері балансового рахунку застосовується для позначення субрахунків в рамках балансового рахунку. Номер балансо­вого рахунку записується в позиціях 2, 3, 4.

Якщо в номері балансового рахунку на першій позиції знаходиться цифра 9, то система сприймає даний рахунок як позабалансовий. Отже, кількість балансових субрахунків не може перевищувати 8.

Аналітичний облік для балансового рахунку здійснюється за но­мером статті або номером клієнта.

Присвоювання номерів клієнтам (статтям) здійснюється таким чи­ном, що кожний клієнт банку (фізична чи юридична особа) повинний мати свій унікальний номер, за яким він реєструється для всіх викорис­товуваних ним у даному банку балансових рахунків.

Наприклад, якщо юридичній особі присвоюється індивідуальний номер 5189, тоді пайовий внесок даної особи в банку реєструється під номером 105189; розрахунковий рахунок, якщо ця особа є державним підприємством, — 3455189; позичковий рахунок в аналізованому при­кладі в клієнта буде — 3555189. При цьому з клієнтом може бути укла­дено декілька кредитних договорів, які відрізняються своїми характе­ристиками, розрахунки для кожного з яких можуть здійснюватися за відповідним позичковим субрахунком 13555189; 23555189; 33555189…; максимальна кількість субрахунків для одного клієнта — вісім, тобто останнім може бути субрахунок 83555189; отже, загальна кількість по­зичкових рахунків в одного клієнта — дев’ять. Аналогічна схема пе­редбачена для рахунків простроченої заборгованості: наприклад, при короткострокових позичках: 6205189, 16205189,26205189… 86205189; особовий рахунок внесків і депозитів клієнта реєструється під номером 7135189, а лімітована чекова книжка — 7225189 і т. д.

Використання індивідуального номера клієнта дозволяє одержа­ти повну інформацію з усіх особових рахунків клієнта в банку, істот­но спростити облік кредитної роботи банку, виключити використання «ключа» у структурі особового рахунка. Це дозволяє також максималь­но використати можливості автоматизованого опрацювання бухгалтерсь­кого обліку в комплексі програм АСУ БАНК.

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ИМШІ

При друкуванні інформації з особових рахунків (витяги, відомос­ті залишків і т. п.) у балансовому номері рахунку друкуються тільки значущі цифри.

Наприклад, номер особового рахунка пайового внеску клієнта 5189 друкується як 105189, а не 00105189. Номер статті (клієнта) в особовому рахунку друкується із вказівкою всіх цифр, або, у випадку якщо на позиціях 5, 6, 7 номера знаходиться 0, то замість нього може вказуватися прогалина.

Початок роботи зв’язаний з інсталяцією (завантаженням) системи і проводиться за допомогою ініціалізуючих програм. На екран видається заставка з проханням ввести пароль для входу в систему. Після введення користувачем індивідуального пароля одного з чотирьох рівнів доступу відповідно до прийнятої чотирьохрівневої системи класифікації корис­тувачів на екран виводиться «головне меню».

Далі користувач вибирає необхідний і доступний йому пункт меню для виконання вибраних режимів.

Розглянемо технологію виконання основних операцій системи за окремими пунктами головного меню.

У пункті меню «Введення інформації з операцій банку» викону­ються такі основні дії:

• заведення нових рахунків і редагування параметрів уже існуючих рахунків клієнтів;

• введення інформації з проведення банківських операцій і здій­снення рознесення на рахунки.

Система ОДБ працює у пакетному режимі. Пакетним режимом за­безпечується підготовка інформації для бухгалтерських проводок про­тягом операційного дня. Зокрема, інформація вводиться користувачем у відповідні інформаційні бази введення, а наприкінці дня, після виконан­ня адміністратором системи процедур рознесення на рахунки клієнтів ра­ніше введеної інформації, відбувається зміна балансу і залишків. Протя­гом дня для проведених клієнтами банку банківських операцій введення

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

інформації з рознесенням її в інформаційні бази проводиться відповідно до особливостей бухгалтерського обліку. При цьому виконується один із трьох варіантів рознесення в залежності від типу проводки:

• платежі, що проходять через кореспондентський рахунок банку в центральному банку (спеціалізованому банку);

• платежі, що проходять через касу банку;

• внутрішні проводки банку, що відображують видачу і погашення позичок, виправлення допущених операторами або бухгалтерією помилок тощо.

Після введення відповідної інформації в систему на екрані з’явля­ється інформаційне вікно, у якому міститься список клієнтів та інфор­мація про них.

Вся необхідна інформація для відкривання нового рахунку також вводиться в систему.

Для швидкого пошуку потрібного рахунку в каталозі рахунків натискується клавіша <F8>. На екрані з’являється запит на введення номера балансового рахунку та індивідуального номера клієнта. У ви­падку, якщо введені номери рахунків чи клієнтів не знайдені, курсор встановлюється на найближчий номер.

Потрібний рахунок може бути знайденим за його іменем. Для цього натискується клавіша <F5>. На екрані з’являється запит на введення імені рахунку. Вводиться будь-який рядок, що входить у повне ім’я рахунку.

Введення інформації про проведення банківських операцій із по­забалансовими рахунками здійснюється через внутрішні проводки. При цьому враховується, що за кореспондентський рахунок використовуєть­ся транзитний рахунок для роботи з позабалансовими рахунками.

Введення даних може здійснюватися за загальними правилами для балансових і позабалансових рахунків.

При проведенні внутрішніх проводок не допускається введення ко­респондентського рахунку банку як одного з кореспондуючих рахунків.

Після завершення введення інформації натискується клавіша <F9> для здійснення контролю введеної інформації. Контроль розпочинається з перевірки наявності в базі даних усіх рахунків, для яких проведені опе­рації. Якщо виявлений «неіснуючий клієнт», видається повідомлення про відсутність рахунку.

Зацєркляний М. М., Мельников О. ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ljP|lj3|

Далі система переходить до перевірки правильності введення ін­формації.

Для проводок за кореспондентським рахунком і за касою систе­ма на основі введеної інформації розраховує сумарні обіги за дебетом і кредитом, а також одержувані при таких обігах кінцеве сальдо і по­рівнює ці величини з контрольними даними, введеними раніше, на ета­пі вибору типу проводки.

Для внутрішніх проводок контроль здійснюється розрахунком за­гальної суми введених платежів і порівнянням її з введеною раніше, на етапі вибору типу проводки, контрольною сумою.

Якщо всі рахунки клієнтів банку, введені у файл даних, у банку да­них уже є і результат перевірки введеної інформації позитивний, про­водиться рознесення інформації про проведені операції на рахунки клі­єнтів. На екрані з’являється повідомлення про виконувані дії. Необхідно зауважити, що в момент рознесення даних забороняється вимикати ком­п’ютер або зупиняти роботу програми.

Копіювання рознесених даних здійснюється щоразу після прове­дення рознесення. У цьому випадку навіть при непоправному збої мож­ливе поновлення реального стана банку, оскільки зберігаються всі бази рознесених даних.

Пункт головного меню «Стан банку» передбачає роботу з особо­вими рахунками клієнтів (їхнє переглядання, друкування витягів і за­лишків) і формування звітних документів по касі банку.

Всі задачі, які розв’язуються в даному режимі системи ОДБ, мо­жуть бути також виконаними при виборі пункту «Аналіз рахунків бан­ку», причому з великими зручностями для користувача.

Пункт «Аналіз рахунків банку» об’єднує два підпункти, один із яких («Аналіз рахунків /баланс/») здійснює розрахунок балансу за до­вільний період та інші зв’язані з цим розрахунком функції, а другий — роботу з особовими рахунками клієнтів банку і формування звітних до­кументів по касі.

Вибір пункту меню «Аналіз рахунків /баланс/» викликає підсисте­му, що виконує такі функції: • формує баланс банку за вказаний період і виводить його на екран,

диск або принтер в різних формах;

Розділ 8

АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ -ОПЕРАЦІЙНИЙДЕНЬ БАНКУ-

• формує обігову відомість для будь-яких балансових рахунків і ви­тяги з них для будь-яких особових рахунків;

• надає інформацію з позабалансових рахунків.

В разі необхідності розрахунку балансу банку на екрані з’являється запит на введення періоду, за який потрібно розрахувати баланс банку. Спочатку вводиться або підтверджується висвітлена за умовчанням по­чаткова і кінцева дати. За початкову дату системою пропонується перше число поточного місяця, а за кінцеву — дата, налаштована адміністрато­ром системи (як правило, це дата останнього рознесення). Кінцева дата повинна бути ранішою дати, встановленої адміністратором системи, а початкова дата — раніше кінцевої.

Підведення балансу завершується перегляданням результатів розрахунку. Для цього по закінченні розрахунку баланс банка вида­ється на екран.

Використовуючи клавіші переміщення курсору, можна перегля­дати виданий на екран баланс для окремих розділів і рядків. Кожний рядок при цьому відповідає одного рахунку. Особливим кольором ви­діляються сумарні рядки з рахунків першого порядку. Рядки рахунків за­вершуються гадсумковими даними. У нижній частині екрана виводиться підказування про чинних у цей момент функціональних клавішах.

Для налаштування балансових рахунків за розділами потрібно ввій­ти в пункт «Редагування параметрів системи» (редагування атрибутів банку, корекція плану рахунків). При друкуванні балансу банку за роз­ділами у випадку відсутності якогось рахунку’ в каталозі з’явиться від­повідне повідомлення.

Вибір пункту меню «Стан банку» викликає підсистему, що виконує такі функції:

формування і виведення на різні пристрої витягів із особових ра­хунків клієнтів;

• формування звітних документів по касі;

• формування довідки для податкової інспекції;

• контроль виконання банком обов’язкових і оцінних нормативних коефіцієнтів.

Виконання перерахованих функцій полегшується наданням користу­вачеві додаткових сервісних можливостей таких, як різні засоби пошуку

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

рахунків у каталозі, їхньої оцінки, формування витягів із певною періо­дичністю або автоматичне формування витягів за один і той же період, але для багатьох рахунків тощо. При роботі системи перевіряється, аби дата останнього закритого дня збігалася з датою останньої проводки.

Якщо необхідно змінити дату останньої проводки (закрити фінан­совий день), то для цього потрібно ввійти у восьмий пункт головного меню «Редагування параметрів системи», вибрати підпункт «Дата остан­нього дня» і змінити дату останнього дня.

Система може видавати витяги по клієнтах за послідовні проміжки часу. Режим «Замовлення витягу» використовується для друкування ви­тягів із рахунків із певною періодичністю. При друкуванні витягу для одного й того ж рахунку через певні проміжки часу за початкову дату пропонується кінцева дата попереднього надрукованого витягу.

Після натискання клавіш <F7> і <F2> забезпечується друкування витягів із особових рахунків, вказаних у таблиці, а на екран виводиться меню, яке пропонує вибір пристрою для виведення витягу (екран, диск чи принтер).

В режимі «Друкування залишків рахунків банку» при виборі пунк­ту «Налаштування» з’являється запит, яким система пропонує встанови­ти потрібні режими (рис. 8.1).

При роботі з плановим (тіньовим) залишком на екран видається ін­формація про стан виділеного в каталозі рахунків рахунку з урахуванням документів, прийнятих протягом операційного дня. Ці документи реє­струються в підсистемах «Каса» та «Опрацювання платіжних доручень».

Рис.8.1

Здійснюється розрахунок нормативних коефіцієнтів банку як обов’язкових, так і оцінних. Коефіцієнти розраховуються за такими формулами:

Н1=К/АР; Н4=КР/С; НЗ=К/0;

Н5=ЛА/С; Н7=ЛА/ОВ; Н6=ЛА/А;

Н8=КД/(К ОД); Н2=К/АПР; Н9=Р/К;

H10=PP=HC*d; H21=K/A4;

де К — капітал банку; АР — активи банку, зважені з урахуванням ри­зику; О — зобов’язання банку; ЛА — активи банку в ліквідній формі; ОВ — зобов’язання банку з рахунків до запитання; КД — кредити, ви­дані банком терміном понад рік; ОД — зобов’язання банку з депозит­них рахунків, кредитів, одержаних банком, і боргові зобов’язання тер­міном понад рік; Р — зобов’язання позичальника банку; РР — ресурси, які підлягають резервуванню; d — мінімальний відсоток обов’язкових резервів, що депонуються в центральному банку; НС — початкова сума залучених ресурсів, які підлягають резервуванню; АПР- активи бан­ку з підвищеним ризиком; А4 — активи банку з підвищеним ризиком (у частині IV і V); КР — позичкова заборгованість позичальників бан­ку; С — сума розрахункових, поточних рахунків, строкових вкладів і депозитів; А — активи банку.

Пункт головного меню «Відсотки» дозволяє розв’язувати такі задачі: нарахування відсотків у прибуток клієнтів за збереження коштів на розрахункових рахунках;

нарахування відсотків у прибуток банку за операції з готівки (ка­сове обслуговування клієнтів); • нарахування відсотків у прибуток банку за проведення операцій (дебетових і/або кредитових); нарахування відсотків за кредит (кредитна лінія); здійснення списання договірних сум за банківське обслуговування. Слід зазначити, що результатом роботи будь-якої функції в цьому режимі є створення файлу внутрішніх проводок. Якщо ство­рений файл буде рознесеним на рахунки клієнтів, то залишки на їхніх рахунках зміняться.

19⁷²²

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

1. Нарахування відсотків на розрахункових рахунках

2. Взяття сум за касове обслуговування

3. Розрахунок оплати за проведення операцій

4. Нарахування відсотків за кредит 5 Взяття сум за банківське обслуговування б. Повернення в головне меню

Рис. 8.2

При виборі цього пункту головного меню на екрані з’являється ггід-меню (рис. 8.2).

У пункті меню «Нарахування відсотків для розрахункових рахун­ків» відбувається нарахування відсотків клієнтам за наявність грошей на розрахункових рахунках.

В залежності від того, який тип нарахування встановлений адміні­стратором автоматизованої системи, відсотки можуть нараховуватися за двома схемами:

• для мінімальної суми, яка знаходиться на рахунку клієнта в за­даний період;

• інтегровано для всіх залишків.

Нарахування відсотків у прибуток клієнтів за збереження грошей на розрахункових рахунках, передбачає виведення на екран запиту про пе­ріод, за який нараховуються відсотки. При цьому звертається увага опе­ратора на те. аби кінцева дата була пізнішою початкової. При спробі вве­дення неправильної дати розрахунок не проводиться. Тоді потрібно або виправити кінцеву дату і повторити введення, або скасувати операцію.

Далі вводяться номери балансових рахунків, для яких потрібно ви­конати нарахування відсотків, здійснюється перевірка введеного ба­лансового номера і (якщо він розрахунковий) його запам’ятовування. Такі номери висвічуються внизу екрану. Потім на екран виводиться за­пит — чи варто вводити величину мінімального кредитового залишку, для якого нараховується відсоток.

Якщо вибрана альтернатива «вводити», то з’являється запит на введення суми цього залишку. Після цього вводиться номер рахунку витрат банку.

.JKSMiii. Розділ 8

АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ -ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

Інтегроване нарахування відсотків у прибуток клієнтів за збе­реження грошей на розрахункових рахунках для всіх залишків про­водиться аналогічно описаній вище технології, тобто в користувача послідовно запрошуються період для нарахування відсотків і номери балансових рахунків.

У пункті меню «Взяття сум за касове обслуговування» відбувається формування бази даних для рознесення і в разі необхідності її друкуван­ня. Система передбачає два способи стягування відсотків: щодня і за до­вільний проміжок часу.

При щоденному стягуванні відсотків опрацьовуються введені за задану дату проводки через кореспондентський рахунок і касу і нарахо­вуються відсотки в прибуток банку за взяття клієнтами готівки і за че­кові операції.

Адміністратор АСУ має можливість корегувати відсоток, який стя­гується банком, причому передбачена можливість стягування різних відсотків із пайовиків і клієнтів — не пайовиків банку.

Також можливе нарахування різноманітних відсотків за опе­рації з готівкою шляхом встановлення різних кодів операцій і від­повідних відсотків.

Значення відсотка, який стягується з клієнта за переведення в готівку, визначається множенням величини відсотка, заданого адміні­стратором автоматизованої системи, на коефіцієнт, що відповідає пев­ному коду операції.

Відповідно до процедури стягування відсотків за довільний про­міжок часу для нарахування відсотків у прибуток банку опрацьовуються дебетові операції клієнтів через касу і чеки, проведені через кореспон­дентські рахунки. Список балансових рахунків, для яких ведеться пошук таких операцій, задається адміністратором автоматизованої системи (як правило, це розрахункові рахунки).

Адміністратор автоматизованої системи має можливість корегува­ти відсоток, який стягується банком. В даному режимі можна сформу­вати базу для рознесення і надрукувати її. Запрошується період часу, за який виконується нарахування за касове обслуговування. Весь подаль­ший діалог із користувачем цілком збігається з діалогом для випадку Щоденного нарахування.

19*

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

У пункті меню «Розрахунок оплати за проведення операцій» авто­матично нараховуються відсотки в прибуток банку за операції клієнтів. Формується база для рознесення і дається можливість надрукувати її.

Адміністратор автоматизованої системи може налаштувати систе­му для взяття відсотків за дебетові чи кредитові операції, а також за ті і інші. Ця функція передбачає автоматичне нарахування суми в прибуток банку за проведення операцій для клієнтів. Розрахунок і формування бази проводиться за введеними на заданий день кореспондентським ра­хунком і внутрішніми проводками. При цьому включення конкретної операції в розрахунок підпорядковується певним правилам в залежнос­ті від номера документа і балансових кореспондуючих рахунків. Реалі­зується можливість:

• включення конкретної операції до складу операцій, за якими на­раховуються відсотки на дебітора;

• вилучення конкретної операції зі складу операцій, за якими на­раховуються відсотки;

• вилучення чекових операцій зі складу операцій, за якими нарахо­вуються відсотки;

• нарахування відсотків як для дебетового, так і для кредитового клієнтського рахунку при внутрішній проводці;

включення конкретної операції до складу операцій, за якими на­раховуються відсотки на кредитора.

При формуванні бази відсотків нарахування проводиться під час операцій із балансовими рахунками, які вводяться користувачем при ін­сталяції системи ОДБ, і можуть ним корегуватися і доповнюватися. При цьому беруться індивідуальні і балансові номери дебетованих рахунків клієнтів, зазначених в операції. При формуванні бази відсотків не на­раховуються відсотки з операцій кореспондуючих рахунків, які входять до переліку, введеного адміністратором при інсталяції ОДБ. Цей перелік корегується і доповнюється.

У випадку внутрішніх проводок нарахування відсотків на дебіто­ра відбувається, коли балансовий рахунок дебітора знаходиться у спис­ку балансових рахунків, для яких проводиться нарахування відсотків, а балансовий рахунок кредитора не знаходиться в списку рахунків, при

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОПЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

кореспонденції з якими відсотки не нараховуються. Нарахування відсо­тків на кредитора відбуваються за такою ж схемою, тільки при перевірці міняються місцями балансовий рахунок дебітора і кредитора/

Відсотки нараховуються за шкалою, яка налаштовується адміні­стратором системи. Можливе встановлення декількох порогів сум, і для кожного порогу — фіксованої суми або відсотка від операції. В резуль­таті для кожної операції визначається, у якому проміжку сум знаходить­ся дана проводка і обчислюється сума відсотка. Ця операція виконується щодня після введення і рознесення всіх проводок за день.

У пункті меню «Нарахування відсотків за кредит» проводиться на­рахування відсотків за кредит у прибуток банку.

Для коректної роботи системи каталог розрахункових рахунків, використовуваних у банку, повинний бути правильно налаштованим. Для цього після появи кожного нового розрахункового рахунку про­водиться налаштування (редагуються параметри системи, корегується каталог рахунків для нарахування відсотків і взяття сум за видачу че­ків і касове обслуговування).

При виконанні цього пункту меню на екран видається підміню, що дозволяє вибрати спосіб нарахування відсотків: для всіх позичкових ра­хунків або для індивідуального рахунку.

Вибір першого варіанта підміню — для всіх позичкових рахун­ків — дозволяє розрахувати відсотки за кредит для всіх позичкових ра­хунків за один і той же період часу (як правило з 25-го числа минулого місяця по 24-те число поточного місяця), сформувати базу для розне­сення і надрукувати її.

Вибір другого варіанта підміню — для індивідуального рахун­ку — використовується, коли треба виконати розрахунок відсотків за кредит для одного рахунку і за нестандартний період (наприклад, для нещодавно відкритого рахунку або при його закритті). У цьому випад­ку база для рознесення не формується, а результати розрахунку вида­ються на екран. Надалі ці результати можуть бути введеними для здій­снення внутрішньої проводки.

При виборі пункту «Для всіх позичкових рахунків» на екрані з’явля­ється нове меню, що дозволяє вибрати один із двох способів розрахунку

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

числа днів за зазначений період: за довільний час або за місяцями. По за­кінченні розрахунку видається повідомлення з іменем сформованої бази і пропозицією надрукувати документ із результатами розрахунку.

Для одержання повної інформації з розрахунків документ рекомен­дується надрукувати, оскільки в ньому відображується інформація не тільки про проводки (дебітор і кредитор), а й про позичкові рахунки, для яких вони велися.

При роботі з індивідуальним рахунком на екрані виникає запит на введення балансового номера рахунку і номера клієнта, а після їхньо­го введення з’являється запит на введення терміна нарахування відсот­ків. Проводиться розрахунок за середньохронологічною формулою і на екран виводиться підрахована сума.

При закритті позички нараховується відсоток індивідуальному кре­дитору за термін від 25-го числа минулого місяця до поточної дати. Для не нарахування повторно відсотків на даний позичковий рахунок при розрахунку для всіх рахунків операціоніст проводить цю суму при фор­муванні внутрішніх проводок, після чого ставиться відсоток 0 у каталозі клієнтів. Контроль за датами проводиться оператором.

У пункті «Взяття сум за банківське обслуговування» нарахування сум у прибуток банку за банківське обслуговування відбувається за та-, кою схемою: при відкритті розрахункових рахунків заповнюється графа «Банківське обслуговування», куди заноситься договірна сума для що­місячного перерахування у прибуток банку. З головного меню пункту «Редагування параметрів системи» налаштовується каталог розрахун­кових рахунків і викликаються потрібні рахунки: прибутки банку; на­раховані, але не стягнені суми; прибутки майбутніх періодів.

При наявності на розрахунковому рахунку клієнта коштів форму­ється проводка з розрахунковим рахунком клієнта з дебету і прибутка­ми банку з кредиту. При відсутності коштів на розрахунковому рахунку формується проводка з нарахованими, але не стягненими сумами з де­бету і з прибутками майбутніх періодів із кредиту. Це робиться для не­допущення появи дебетового сальдо на рахунку клієнта. Після появи грошей на розрахунковому рахунку клієнта виконуються внутрішні про­водки, які відображують нараховані, але не стягнені суми.

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОПЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

У пункті головного меню «Підготовка документів банку» розв’язу­ються такі задачі:

• введення, коригування та вилучення інформації з банків-корес-пондентів, яка використовується при формуванні авізо;

• формування зведених дебетових і кредитових авізо з використан­ням баз для кореспондентських рахунків.

При виборі аналізованого пункту головного меню на екрані з’яв­ляються покажчики підпунктів: «Коди МФО», «Авізо».

Робота в режимі «Коди МФО» дозволяє вводити або корегувати ін­формацію для банків-кореспондентів, яка використовується для форму­вання авізо (назва; код МФО; номер кореспондентського рахунку; міс­то; назва банку, де відкритий рахунок), а також оформляти окреме авізо для банку або зведене по МФО.

Робота в режимі «Авізо» дозволяє сформувати авізо з наступною видачею їх на принтер або диск. Можлива сгальна або окрема видача дебетових чи кредитових авізо або вибіркова видача за кодом операції. При виборі цього підпункту меню на екрані з’являється меню, яке про­понує вибрати кореспондентський рахунок банку (якщо їх декілька). При відсутності інформаційної бази з даного кореспондентського рахун­ку на екран видається відповідне повідомлення. При наявності бази да­них на екран видається запрошення вибрати її для впорядкування авізо, а також вікно зі списком баз введення (за вибраним кореспондентським рахунком), яке містить ім’я бази, дату і час її створення.

При формуванні документів у випадку знаходження невпізнаних кодів МФО система видає на екран попередження і при натисканні будь-якої клавіші продовжує перевірку. Передбачене формування авізо й у ви­падку вияви невпізнаних кодів МФО. Тоді авізо друкується без атрибутів банку-одержувача. Авізо формуються з датою створення бази для корес­пондентського рахунку, рік береться із системної дати комп’ютера.

Пункт головного меню «Оцінка кредитних ресурсів» призначений для автоматизації робіт із ведення позичкових і депозитних особових ра­хунків. Користувачам надаються такі основні можливості:

одержання на довільну дату таблиці розшифровування окремих

рахунків балансу за термінами залучення та направлення коштів;

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф. атйЙКт

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ЩЩЕ

• розрахунок залишків на позичкових або депозитних рахунках окремо для кожної функціональної групи рахунків на задану дату;

• одержання таблиці прострочених позичок або депозитів;

• одержання таблиці майбутніх повернень кредитів або депозитів на заданий термін повернення.

Крім основних можливостей у даному пункті меню користувачу надаються такі додаткові сервісні засоби (підміню):

• визначення груп клієнтів, тобто об’єднання їх за певною функ­
ціональною ознакою;

визначення депозитних рахунків;

• визначення міжбанківських рахунків.

За позичкові балансові рахунки використовуються рахунки, які ви­значаються в режимі «кредитна лінія».

Для коректного опрацювання позичкових і депозитних особових рахунків перевіряються і, в разі потреби, поновлюються атрибути осо­бових рахунків — термін, код і дата створення особового рахунка.

Дата створення особового рахунка повинна відповідати даті по­чатку дії кредитного або депозитного договору (в окремому випад­ку— даті перерахування коштів клієнту при видачі позички і даті переказування грошей на рахунок банку при відкриванні депозиту). Одночасно на одному особовому рахунку може знаходитися не більш однієї позички (депозиту). Коли позичка (депозит) повернута, про що свідчить нульовий залишок на рахунку, його можна використовувати для проведення операцій з іншою позичкою (депозитом). У цьому ви­падку перезадаються атрибути «Дата створення» (обов’язково) і «Тер­мін» (в разі необхідності).

Атрибут «Термін» свідчить про тривалість кредитного (депозит­ного) договору в місяцях і відраховується від дня, зазначеного як дата створення документа, причому під місяцем розуміється ЗО днів.

Атрибут «Код» дозволяє виділити функціональну групу, до якої відноситься клієнт. Контроль існування коду групи в каталозі груп клі­єнтів на етапі заведення і корекції особових рахунків не проводиться, проте некоректне введення цих параметрів впливає на достовірність ви­хідної інформації підсистеми «Оцінка кредитних ресурсів».

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ ВАНКУ»

При виборі пункту головного меню «Оцінка кредитних ресурсів» на екрані з’являється меню, яке пропонує користувачу вибрати одну із його функцій:

• визначення груп клієнтів; дешифрування рахунків за термінами;

• залишки на позичкових рахунках;

• контроль прострочки на позичкових рахунках;

• очікувані повернення кредитів; залишки на депозитних рахунках;

• контроль прострочки депозитних рахунків;

• очікувані повернення депозитів;

• визначення депозитних рахунків;

• визначення міжбанківських рахунків;

• повернення в головне меню.

Розглянемо спочатку сервісні функції «Визначення груп клі­єнтів», «Визначення депозитних рахунків», «Визначення міжбанків­ських рахунків».

Функція (пункт меню) «Визначення груп клієнтів» дозволяє до­дати нову групу, вилучити або відкоригувати існуючу. Опис кожної групи включає два атрибути: код групи і назву групи. Код групи скла­дається з двох символів, кожний із яких може бути або цифрою, або літерою латинського алфавіту, причому, малі літера автоматично пе­реводяться в прописні.

При впровадженні і корекції груп проводиться автоматичний контр­оль унікальності коду. Назва групи є рядком, який містить не більше 50 символів. При вилученні або корекції коду групи автоматично переві­ряється факт використання цього коду в каталозі особових рахунків. Якщо код не використовується можуть проводитися вилучення групи (із підтвер­дженням) або заміна коду групи на новий. При використанні в каталозі особових рахунків введеного коду вилучення групи неможливе. У випадку корекції коду групи користувачеві надається можливість автоматичної за­мінив каталозі особових рахунків корегованого коду групи на новий. Якщо користувач згодний, то в каталозі особових рахунків проводиться вказана операція, а в каталозі груп клієнтів код групи заміняється на новий.

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Оцінка кредитних ресурсів має сім контрольних функцій: три функції для оцінки позичкових рахунків, три — для депозитних і функ­цію «Розшифровування окремих рахунків балансу за термінами», при­значену для спільної оцінки кредитних ресурсів і кредитних вкладень. Функції оцінки позичкових рахунків і функції оцінки депозитних рахун­ків (в зв’язку з їх подібністю) описуються спільно.

За допомогою функції «Розшифровування рахунків за термінами» автоматично одержується таблиця розшифровування рахунків балансу, яка дозволяє оцінити стан кредитних ресурсів банку.

Функції «Залишки на позичкових (депозитних) рахунках» до­зволяють провести розрахунок залишків на рахунках (позичкових або депозитних) для вказаних раніше функціональних груп клієнтів.

Функція «Контроль прострочення позичкових (депозитних) рахун­ків» визначає рахунки, термін виплат яких минув учора і раніше (за вну­трішнім годинником), а повернення з цих рахунків не виконані. Причому серед позичкових рахунків розглядаються тільки рахунки, які належать до непрострочених балансових позичкових рахунків, що вказується при заведенні балансового позичкового рахунку в каталозі балансових ра^: хунків. За початкову інформацію використовується: балансовий номер, номер клієнта, дата видачі позички (одержання депозиту), термін кре­диту (депозиту), дата повернення (прострочення), залишок на рахунку. У процесі формування таблиці користувачу пропонується впорядкувати інформацію за одним із шести критеріїв: номером балансового рахунку, номером клієнта, датою видачі, терміном кредиту, датою повернення, сумою залишку.

У пункті головного меню «Службові сервісні функції» адміністра­тору системи надаються деякі сервісні засоби, які дозволяють виправля­ти наслідки помилкових дій операціоністів і позбутися непотрібної ін­формації, звільняючи місце на дискові.

При виборі в головному меню пункту «Утиліти» з’являється меню такого типу, як показано на рис. 8.3.

Пункт «Утиліти» доступний тільки адміністратору системи; він працює в режимі мережі і завантажується за умови виходу з режиму ро­боти всіх інших користувачів на цей час.

чГҐШмч. Розділ 8

АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ-

Рис.8.3

Рис.8.4

Пункт головного меню «Редагування параметрів системи» також доступний тільки адміністратору у мережевому режимі. Завантаження цього пункту здійснюється лише за умови виходу з режиму роботи всіх інших користувачів на цей час. При вході в цей пункт на екрані з’яв­ляється меню із семи пунктів (рис. 8.4).

У «Редагуванні паролів» передбачені програмні обмеження і кон­троль пароля: є тільки один рівень доступу — прізвище та індивідуаль­ний номер адміністратора.

При виборі пункту підміню «Редагування атрибутів банку» на екрані з’являється панель із 19 пунктами. Приведемо їх перелік і дамо деякі пояснення:

1. Налаштування прізвища директора.

2. Налаштування прізвища бухгалтера.

3. Структура нормативних показників.

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

4. Витяг із коррахунку (скорочений або повний).

5. Витяг із каси (скорочений або повний).

6. Тип нарахування відсотків за кошти на розрахунковому рахунку (для мінімуму або для всіх залишків).

7. Річний відсоток для нарахування на розрахункові рахунки.

8. Взяття сум за касове обслуговування (довільний проміжок, щодня або відсутнє).

9. Відсоток за переведення в готівку.

10. Каталог розрахункових рахунків.

11. Коди операцій і коефіцієнти для розрахунків за касові операції (при налаштуванні п. 8 — «Щодня»).

12. Спосіб взяття сум за банківські операції.

13. Налаштування функції для взяття сум за банківські операції.

14. Залишки у витягах із особових рахунків (після кожної операції або після завершення дня).

15. Корекція плану рахунків.

16. Кредитна лінія.

17. Банківське обслуговування.

18. Завершення корекцій із збереженням інформації.

19. Вихід без збереження.

Пункти 1 і 2 налаштовуються індивідуально на конкретний банк і друкуються у балансі банку, обігових відомостях, відомостях із норма­тивів, які розраховуються.

При виконанні пункту 3 дані корегуються згідно нормативних до­кументів. На екрані з’являється меню, яке включає функції встановлен­ня структури нормативів:

• скасування/введення добавки при розрахунку нормативних по­казників;

сума залучених коштів і депозитів;

власні засоби банку;

зобов’язання банку;

внески громадян;

видані кредити;

активи банку у ліквідній формі;

зобов’язання банку на рахунках до запитання.

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

При виборі любого пункту меню редагування атрибутів банку на екрані з’являється таблиця балансових рахунків і відповідних їм ко­ефіцієнтів і ознак.

При налаштуванні рахунків задається коефіцієнт для кожного ра­хунку і вибирається ознака необхідного кредитового (дебетового) за­лишку: «пасив мінус актив» («актив мінус пасив»).

При розрахунку нормативних показників використовуються певні показники, які не розраховуються системою (наприклад, сума кредитів, виданих на термін до одного року). При розрахунку нормативів систе­ма пропонує ввести такі доповнення вручну, після чого видається оста­точний результат.

Пункти 4 «Витяг з коррахунку (скорочений або повний)» і 5 «Ви­тяг з каси (скорочений або повний)» налаштовуються за розсудом ко­ристувача. При налаштовуванні скороченого витягу економиться міс­це на диску комп’ютера, але при цьому витяг за день для цього рахунку складається лише з одного рядка з початковим сальдо, загальними обі-гами за день з дебету і кредиту і кінцевого сальдо. При цьому відсут­ня можливість переглядання для кореспондентського рахунку або каси кожної окремої операції.

У пункті 6 «Тип нарахування відсотків за кошти на розрахунковому рахунку» системою передбачене нарахування відсотків для розрахунко­вих рахунків двома схемами: інтегровано для щоденних залишків і для мінімальної суми, що знаходиться на рахунку клієнта протягом заданого проміжку часу (місяць).

У пункті 7 «Річний відсоток для нарахування на розрахункові ра­хунки» задається значення відсотка (загальне для всіх рахунків) і об­числюються відповідні суми.

У пункті 8 «Взяття сум за касове обслуговування» можливе автома­тизоване нарахування відсотків у прибуток банку за касові операції клі­єнтів. Може бути встановленим один із двох способів розрахунку.

Згідно першого варіанту розрахунок проводиться за довільний про­міжок часу. Це тривала за часом операція, яка не відслідковує дебетове сальдо на рахунку клієнта. Таке сальдо може з’явитися внаслідок вели­кої дебетової суми, що проходить через касу за заданий проміжок часу, і

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ! ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ШЩШ

малого залишку на рахунку на час виконання розрахунку. При налашту­ванні «Довільний проміжок» за всі чекові операції та операції з готівкою береться один і той же відсоток за касове обслуговування з операції.

Згідно другого варіанту розрахунок проводиться за день. Робота ведеться з базами введення даних за день, тому спочатку вводиться інформація за день і до розрахунку вона контролюється на правиль­ність введення. При відсутності такого виду роботи в банку цей пункт повинний бути скасованим і використаним пункт «Не інстальовано». При розрахунку можлива диференціація за рахунками в залежності від того, чи є даний клієнт пайовиком чи ні. Якщо такої диферен­ціації немає, із пайовиків і не пайовиків банка береться однаковий відсоток. При такому розрахунку використовується заздалегідь ви­значений відсоток для кожного коду операції. При завантаженні зада­чі з пункту головного меню «Відсотки» опрацьовується каталог роз­рахункових рахунків.

У пункті 9 «Відсоток за переведення в готівку» ведеться налашту­вання різних коефіцієнтів для пайовиків і не пайовиків банку. Цей коефі­цієнт, як і коефіцієнт, що залежить від коду операції, використовується при нарахуванні відсотків за касове обслуговування.

Пункт 10 «Каталог розрахункових рахунків» використовується в та­ких випадках: при розрахунку за касове обслуговування, при роботі кре­дитної лінії, при розрахунку відсотків за збереження грошей, при взятті сум за банківське обслуговування, при взятті сум за банківські операції.

Пункт 11 «Коди операцій і коефіцієнти для розрахунків за касові операції». Каталог кодів операцій і відсотків для взяття сум за касове об­слуговування використовує пункт «Взяття сум за касове обслуговуван­ня» при налаштуванні функції «Щодня». Розрахунок суми в прибуток банку проводиться таким чином. З’ясовується, чи є клієнт пайовиком банку (відшукується в каталозі його індивідуальний номер для десятого балансового рахунку). В з&тежності від цього береться відповідний ко­ефіцієнт і множиться на суму. Після цього в каталозі відшукується від­соток, який відповідає даному- коду операції і сума множиться на нього. Ця сума перераховується в прибуток банку. Якщо такого коду операції в каталозі не знайдено, сума не нараховується.

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

Пункт 12 «Спосіб взяття сум за банківські операції». Тут встанов­люються види операцій (дебетові, кредитові або дебетові і кредитові), за які беруться суми в прибуток банку, і налаштовується система для стя­гування сум із операцій клієнтів.

Пункт 13 «Налаштування функцій для взяття сум за банківські опе­рації». Спосіб взяття сум за банківські операції налаштовується розроб-лювачами системи. Можливі два варіанти налаштовування.

При першому кожному розрахунковому особовому рахунку зада­ється індивідуальний відсоток, що береться в прибуток банку від кожної операції клієнта. Реалізується можливість вилучення конкретної опера­ції з номером документа 9998 і чекових операцій. Суми при розрахунку нараховуються тільки на ті рахунки, які введені в каталог.

При другому варіанті в залежності від того, у яких межах знахо­диться сума операції клієнта, задаються граничні суми і відсотки. Роз­рахунок і формування бази проводяться за введеними на заданий день кореспондентському рахунку і внутрішнім проводкам. При цьому вклю­чення конкретної дебетової операції в розрахунок підпорядковується певним правилам у залежності від номера документа і кореспондуючих балансових рахунків. Реалізується можливість:

• включення конкретної операції до складу операцій, для яких на­раховуються відсотки, при цьому номер документа задається рів­ним 9999;

• вилучення конкретної операції зі складу операцій, для яких на­раховуються відсотки, при цьому номер документа задається рів­ний 9998;

• витучення чекових операцій із складу операцій, для яких нарахо­вуються відсотки;

• нарахування відсотків як на дебетованого, так і на кредитованого клієнта при внутрішній проводці.

При формуванні бази відсотків нарахування проводиться в коді про­ведення операцій із балансовими рахунками, які вводяться користувачем У процесі інсталяції системи ОДБ і можуть ним корегуватися і доповню­ватися. При цьому беруться, індивідуатьні і балансові номери клієнтів, зазначені в операції. При формуванні бази відсотків не нараховуються

Зацеркляний M. М., Мельников О. Ф. aUSInrB

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ Щ|1Щ

відсотки на операції, де кореспондуючий рахунок входить у перелік, що вводиться адміністратором при інсталяції системи ОДБ і може ним ко­регуватися і доповнюватися.

Пункт 14 «Залишки у витягах із особових рахунків» передбачає дру­кування залишків у витягах із особових рахунків після кожної операції або по завершенні дня. У першому випадку залишок друкується після кожної операції, у другому — тільки після завершення фінансового дня.

Пункт 15 «Корекція плану рахунків» передбачає налаштування пла­нів рахунків для друкування балансу банку за розділами. При вилученні якогось розділу вилучаються і відповідні номери балансових рахунків першого порядку.

Пункт 16 «Кредитна лінія» виконує налаштування каталогу по­зичкових рахунків і особових рахунків для роботи кредитної лінії (ко­роткострокові і довгострокові позички, прострочені короткострокові і прострочені довгострокові позички).

Пункт 17 «Банківське обслуговування» передбачає налаштування рахунків для автоматизованого нарахування сум у прибуток банку за банківське обслуговування.

При заведенні розрахункового особового рахунка в графу «Банківсь­ке обслуговування» вводиться договірна сума, яка щомісячно перера­ховується в прибуток банку. При наявності коштів на розрахунковому рахунку клієнта формуються проводки з дебету цього рахунку, а також прибутки банку з кредиту. При відсутності коштів на розрахунковому рахунку клієнта формується проводка з нарахованими, але не стягнени­ми сумами з дебету рахунку клієнта і з прибутками майбутніх періодів із кредиту банку. Це робиться для недопущення появи дебетового сальдо на рахунку клієнта. Після появи грошей на розрахунковому рахунку клі­єнта внутрішніми проводками виконується зарахування раніше не стяг­нених сум клієнта і прибутків банку.

Пункт меню «Редагування балансових рахунків» застосовується, коли при друкуванні балансу необхідно розшифрувати найменування балансових рахунків. У цьому випадку використовуються введені і на­явні в базі імена балансових рахунків.

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

Пункт меню «Редагування додаткових рахунків» дозволяє завести додаткові коррахунки і рахунки по касі. Для цього вибирається тип до­даткового рахунку і вводиться його номер. Після цього входять у пер­ший пункт головного меню і проводять цей рахунок у базу рахунків.

У пункті меню «Розподіл за відповідальними виконавцями» вста­новлюється або знімається розподіл за відповідальними виконавцями.

Пункт «Дата останнього дня» передбачає введення нової дати. Вона вводиться адміністратором системи після проведення всіх прово­док за день. Ця дата використовується при видачі витягів, розрахунку балансу та економічних нормативів як обмежуюча кінцева дата з метою запобігання видачі неповної інформації за день. На екран до відома ви­дається дата останнього рознесення. Дата останнього дня не може бути пізнішою дати останнього рознесення.

Пункт головного меню «Копіювання і поновлення» передбачений для адміністратора системи і реалізується програмою тільки для одно-користувацького режиму. У мережі передбачається періодичне копію­вання на стриммер, інший сервер або на робочу станцію з наступним у разі необхідності поновленням на робочий сервер.

Система працює тільки з дискетами. При вході в систему висвічу­ється підміню з трьох пунктів: копіювання поточного стану; поновлення інформації; повернення в головне меню.

При завантаженні першого пункту меню відбувається підготовка інформації для скидання в архів. Час роботи цієї процедури пропорцій­ний об’єму інформації, введеної в пакет. При цьому необхідно врахову­вати, що на робочому диску, який містить базу даних операційного дня, повинно бути достатньо обсягу для підготовки інформації.

Після підготовки система запитує, куди скинути архів (дисковод А: чи В:). Тому завчасно повинні бути підготовлені порожні відформо-товані дискети. Якщо на дискетах є збійні сектори (погані блоки), копію­вання на них система не виконує. В процесі роботи запрошується чер­гова дискета і висвічується її заповнення у відсотках. Після завершення копіювання система запитує про необхідність зробити ще одну копію на дискету й у випадку позитивної відповіді повторює процес копіювання.

20⁷^ 305

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

За адміністратором системи залишається розмітка номерів архівних дискет на випадок поновлення.

При поновленні інформації запрошується ім’я дисковода, із якого інформація поновлюється. При введенні імені дисковода системою за­прошується перша дискета архіву, відбувається зчитування з неї відо­мостей на робочий диск, після чого запрошується ім’я другої дискети і т. д. Після скидання всього архіву на диск відбувається розархівація да­них у директорії, зазначеній користувачем. При цьому на диску повинно бути достатньо місця як для скидання архіву, так і для його розпакуван­ня. Можливе розпакування в уже існуючу директорію з попереднім ви­лученням файлів, які там знаходяться. Якщо розархівація проводилася в іншу директорію, створюється новий завантажуючий файл.

Система обліку та контролю банківських валютних операцій реалі­зує такі основні функції:

• ведення валютних рахунків відповідно до правил обліку валют­них операцій;

• пошук і відображення на екрані, магнітному чи паперовому носіях інформації про клієнта;

• облік щоденних операцій банку з інтегрованим накопиченням інформації та можливістю наступного доступ}’ до введеної ін­формації;

• розрахунок балансу банку в іноземних та національній валютах за довільний проміжок часу з можливістю оперативного аналізу роз­рахованого балансу;

• подання балансу банку з формуванням рахунків нереалізованих курсових різниць;

• формування зведеної обігово-сальдової відомості з особових рахунків;

формування витягів особових рахунків за довільний проміжок часу; автоматизований контроль овердрафта (червоного сальдо) і лі­мітів залишків на особових рахунках; формування сальдової відомості;

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ (ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

формування витягів і авізо у форматі файла телетайпрограми;

можливість проведення підсумкових обігів та вилучення поточ­них проводок.

Крім того, програмно-технологічний комплекс «Банківські валютні операції» включає і надає деякі додаткові можливості. Кожний викона­вець має необхідний набір прав доступу як до функцій операційного дня, так і до інших задач. Є розширені можливості роботи з витягами осо­бового рахунку — фільтрації і сортування витягів, одержання витягів із обігами у національній валюті, із поділом обігів за операціями і обігами з переоцінки валютних залишків особових рахунків. Можливе ведення операцій із активно-пасивними рахунками, формування зведеної обіго­во-сальдової відомості як у валютах, так і в гривневих еквівалентах. Пе­редбачене одержання балансу з формуванням рахунків «Нереалізована курсова різниця з переоцінки валютної частини власних засобів» і «Не­реалізована курсова різниця з валютної позиції», розрахунок балансу за фіксованим курсом, а також розрахунок балансу з фрагментарною пе­реоцінкою, тобто з урахуванням і без урахування обігів і сформованого сальдо з переоцінки валютних залишків при розрахунку балансу. Сис­тема реалізує і ряд інших функцій.

У взаємозв’язку з «Банківськими валютними операціми» працюють автоматизовані системи реєстрації: «Ведення перевідних операцій», «Ве­дення неторгових операцій», «Ведення валютообмінних операцій», «Ве­дення операцій із дорожніми чеками», «Система контролю авансових пла­тежів», «Комплексна система забезпечення операцій валютного дилінгу».

Всі перераховані вище системи реалізують базовий принцип тех­нологічного банківського циклу проведення операцій, тобто охоплюють реєстрацію операцій, аналітичне опрацювання інформації, забезпечення необхідного документообігу, бухгалтерське оформлення операцій.

Структура особового рахунка, яка використовується в програмно­му комплексі «Банківські валютні операції», включає дев’ять позицій. Чотири позиції виділяються під номер балансового рахунку, п’ять по­зицій — під номер статті або індивідуальний номер клієнта в банку. При цьому один особовий рахунок може бути багатовалютним. У системі ви­користовується літерний міжнародний стандарт кодів валют ISO.

Розділ 9 ІНШІ АВТОМАТИЗОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ ЗАДАЧ

Однією з особливостей програмного комплексу «Банківські валютні операції» є ведення наскрізної нумерації рахунків. Принцип наскрізної ну­мерації полягає в тому, що кожному клієнту банка присвоюється індивіду­альний номер, який використовується в усіх рахунках даного клієнта.

Внутрішні статті банку розглядаються як окремі клієнти. Присво­ювання номерів клієнтам (статтям) проводиться за серійною системою, коли діапазон зміни номерів клієнтів розбивається і систематизується за функціональною ознакою.

Використання наскрізної нумерації рахунків дозволяє оперативно одержувати та аналізувати повну інформацію про стан банку на рівні аналітичного обліку; крім того, це істотно упорядкує і полегшує кре­дитну роботу банку, виключає використання «ключа» у структурі осо­бового рахунка і дозволяє максимально використовувати можливості автоматизованого опрацювання бухгалтерського обліку в комплексі програм «АСУ банк».

Чотирицифровий балансовий рахунок надає додаткові можливос­ті для найбільш повного аналізу стану банку на рівні синтетичного об­ліку. При веденні плану балансових рахунків для валютних операцій стає можливою розбивка балансового номера другого порядку на суб­рахунки за певною ознакою.

Склад устаткування, на якому може експлуатуватися система «Банківські валютні операції», залежить від кількості рахунків і від кількості виконуваних у банку операцій. В найпростішому випадку система може бути встановленою на будь-якому IBM-сумісному ком­п’ютері з жорстким диском.

У мережевому варіанті система «Банківські валютні операції» функціонує в локальній обчислювальній мережі NetWare, яка надає ши­рокі можливості з вибору архітектури локальної обчислювальної мере­жі, мережевого устаткування, периферійних пристроїв і програмно-апа­ратних засобів захисту та резервування даних.

Загальна структура пакета програмно-технологічного комплексу складається з окремих модулів, які викликаються для роботи звертанням до конкретного пункту меню або підміню. Трьохрівнева структура па­кета подана у вигляді табл. 9.1.

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ Ив

Таблиця 9.1

Функціональна структура системи «Банківські валютні операції»

Z&.

Розділ 9 ІНШІ АВТОМАТИЗОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВ ‘ЯЗУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ ЗАДАЧ

Продовження табл. 9.1

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ^^№

Закінчення табл. 9.1

Для установки системи «Банківські валютні операції» в локально­му або мережевому варіанті виконується процедура інсталяції, тобто за­вантажується програма інсталяції, яка знаходиться на диску.

Після початкового завантаження системи діє єдиний користувач, який має найвищий рівень доступу — адміністратор. Перед початком роботи із системою перераховуються всі співробітники банку, що пра­цюють із системою «Банківські валютні операції», вказуються їх паролі і задаються права кожного користувача. Причому система банківські ва­лютні операції має чотири рівні доступу: • 1 -й рівень — адміністратор;

2-й рівень — диспетчер;

3-й рівень — керівник служби;

4-й рівень — операціоніст.

Кожному рівню доступу відповідають певні права. Рівню адміні­стратора доступні всі можливості програми, в тому числі функції, які дозволяють вносити зміни в закритий день і функції редагування і пе­реглядання паролів. У зв’язку зі специфікою функцій адміністратора в системі може бути заданим тільки один адміністраторський пароль. Цей пароль може бути відредагованим, але не може бути вилученим.

Другому рівню доступні всі режими, крім тих, які закріплені за першим рівнем. Користувач із другим рівнем доступу має можливість готувати дані для введення, розносити дані на рахунки клієнтів, одер­жувати витяги, сальдові відомості і баланс, аналізувати стан банку і го­тувати інформацію для введення. Керівник служби (третій рівень) має право переглядати баланс і стан рахунків, не має права розносити ін­формацію на рахунки клієнтів.

Для користувача з найменшим рівнем — операціоніста — об­межений доступ до інформації про діяльність банку. Операціоніст не

Зацеркляний M. М., Мельников О. Ф. птёЙКят

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ / ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ fjpjgljo»)

може одержувати баланс банку, контролювати нормативні показники. Операціоніст має право одержувати витяги рахунку клієнта і готувати інформацію для введення.

Обмеження рівня доступу в програмі реалізоване шляхом вим­кнення деяких режимів роботи для окремих користувачів. На екрані назви вимкнених режимів у меню підсвічуються іншим кольором або цілком пропадають.

Комплекс «Банківські валютні операції» працює в діалоговому ре­жимі з користувачем, широко використовуючи наочні екранні форми, тобто забезпечуючи «дружній» режим роботи.

Документи, які формуються в процесі роботи, можуть за бажанням користувача виводитися на жорсткий диск або принтер.

9.2. Система «Перекази! операції»

Система «Переказні операції» призначена для переказування коштів в іноземних валютах як всередині банку, так і за його межа­ми (міжміські, міжнародні перекази); вона функціонує в реальному масштабі часу і підтримує залишки на особових рахунках до їхнього бухгалтерського оформлення. При проведенні операцій автоматично стягується сума комісії (відповідно до тарифу для даного клієнта). Програмний комплекс із переказних операцій працює у взаємодії з «Банком валютних операцій». Комплекс автоматизує найбільш тру­домісткі операції банківського обліку в безготівкових платежах у ва­люті. Це дозволяє істотно підвищити продуктивність праці працівни­ків відповідних підрозділів банку, оперативність і якість обслугову­вання клієнтів, зменшити ймовірність помилок. В основі ідеологічної концепції комплексу знаходяться принципи строгої послідовності введення та опрацювання інформації, запам’ятовування необхідних контрольних параметрів і проміжних величин, незворотність фор­мально вірно проведених операцій, контроль за проведенням опера­цій працівниками банку. Найбільш ефективне використання системи в мережевому середовищі.

Роздої 9 ІНШІ АВТОМАТИЗОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВ ‘ЯЗУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ ЗАДАЧ

Таблиця 9.2

Функціональна структура опрацювання переказних операцій

Закінчення табл. 9.2

Розділ 9 ІНШІ АВТОМАТИЗОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВ ‘ЯЗУВАННЯ БАНКІВСЬКИХ ЗАДАЧ

До переказних операцій належать:

• введення, реєстрація та опрацювання платіжних документів різ­них типів із конвертацією валюти рахунка у валюту платежу;

• супроводження документів за датою валютування (із контролем документів і оформленням переказів);

контроль овердрафта (короткострокових сум) і лімітів на особо­вих рахунках;

• ведення каталогу банків-кореспонденгів і реквізитів їхніх рахунків;

• автоматичний розрахунок теста-ключа для оформлення переказів і напівавтоматичний розрахунок теста-ключа для вихідних теле­грам і вхідної кореспонденції;

• реєстрація всіх розрахунків і формування повідомлень для від­правлення телексом чи у форматі SWIFT;

• прийом переказного файлу до каталогу для відправлення з пере­віркою контрольних сум;

• автоматичне проведення бухгалтерських проводок, включаючи конвертаційні і комісійні проводки та перерахування поточних за­лишків із урахуванням документів без виконання;

• ведення архіву платіжних доручень, сформованих повідомлень, а також захист і реєстрація діяльності користувачів, захист інфор­мації від несанкціонованого доступу.

Технологія переказних операцій вимагає використання певного програмного комплексу, зв’язаного з особливостями його функціону­вання і відображеного в головному меню системи (табл. 9.2).